НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ОНЛАЙН-СЕМІНАР
«Травма втрати: практичний досвід роботи з сім’ями»
Оксана Шпортун –
доктор психологічних наук, професор,
завідувач кафедри психології КЗВО
"Вінницька академія безперервної освіти",
голова Вінницького обласного відділення УАСП,
директор Психологічного Центру " FIDES",
практичний психолог
097 796 62 76
Shportun_o@ukr.net
Травма – емоційне потрясіння, пережите індивідом, яке не підлягає психологічній переробці і супроводжується непереборними афектами.
(З. Фрейд)
Упродовж життя кожна людина стикається з втратами. Чимало людей втратою�вважають тільки смерть, але насправді це поняття набато ширше.�Втрати можуть бути різними:� соціальні (втрата роботи чи навчання);� психічні і фізичні (втрата здатностей та можливостей);� духовні(розчарування у вірі);� матеріальні(наприклад, втрата домівки);� психологічні (втрата фізичної привабливості, молодості);� втрата близької людини (розлучення, смерть).
Інколи так складається, що одна людина може переживатиме кілька втрат�водночас. Це непросто, адже будь-яка втрата завжди супроводжується психологічними�переживаннями. Однак найтрагічніші для людини події життя завжди пов’язані з�втратою близької людини.
�Психоаналітик Еріку Ліндеман ввів вислів “робота горя”. Горе – це реакція на�втрату значущого об’єкта, що передбачає душевний біль, смуток, гнів, безпорадність,�почуття провини й розпач. Функція горя – дозволити людині змиритися з втратою,�адаптуватися до неї.
Психологиня Елізабет Кюблер-Рос у своїй книзі “Про смерть і вмирання”�описала 5 стадій горя:
�– заперечення;�– гнів;�– торг;�– депресія;�– прийняття.�Проте варто зазначити, що кожен переживає ці стадії по-своєму. Хтось – довше,�хтось – швидше, у різній послідовності. Інколи людина може повертатися до тієї стадії,�яку начебто вже пройшла. Важливим моментом є те, що досвід переживання втрати�ніхто не повинен переживати наодинці. Підтримка рідних, друзів, соціуму – необхідні у�переживанні горювання.
Що може бути підтримкою для людини, яка переживає горе?� 1. Безумовне сприйняття її реакцій та переживань (сльози, плач, гнів, або інші�реакції).� 2. Допомога щодо організації ритуалів прощання.� 3. Вислуховування, проговорювання з людиною її суму та болю.� 4. Співчуття варто висловлювати в доречній формі, без довгих промов. Достатньо�сказати, що ви щиро переживаєте.� 5. Не варто розповсюджувати історію горя у соцмережах без дозволу людини.� 6. Якщо близька людина – загиблий, можна влаштовувати вечори пригадування�світлих моментів про його/її життя.� 7. Порадити звернутися до фахівця.
!?️ Чого варто і не варто говорити?�Варто говорити: “Я тобі співчуваю”, “Мені шкода, що так сталося”, ” Я тебе�люблю”, “На твоєму місці, можливо, я б відчувала / відчував те саме”, “Я з тобою”.
�Не варто говорити: “Ой, та що ти переживаєш”, “Та знайдеш собі іншого”,�“Народиш іншу дитину”, “Час лікує”, ” Ти маєш бути сильною / сильним”, “Я розумію, як�тобі боляче”.� Важливо визнати, що консультації з психологом дуже важливі, як і підтримка�рідних і друзів.
Психолог Вільям Фрей
Терапія письмом: як розповідь допомагає нам впоратись з болем?
Соціальний психолог Джеймс Пеннебейкер, автор методу «експресивного письма»(терапевтичне письмо)
Як стверджував Макс Фріш: "Писати – це читати в собі"
Методика «Річка горя»
у модифікації В.Зливкова, С.Лукомської
Модель для роботи з клієнтом
ВПРАВА «БОМБА»
МЕТОДИКА
«П’ЯТЬ КРОКІВ»
https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/724046/1/%D0%97%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9B%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%8F_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8F.pdf