СТРІТЕННЯ
15 лютого наша свята Церква відзначає урочистим Богослужінням свято –
Стрітення Господнє.
В народі його ще називають: «Стрічання», «Зимобор» або «Громиця»
Свято відзначають у пам’ять про те, як Діва Марія принесла до Єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження - для посвячення Богові. Там їх зустрів старець Симеон, доброчесного життя людина, якому було обіцяно від Бога, що він не помре, поки не побачить Спасителя.
Головним дійством у цей день було
освячення вогню і води.
Освячували свічки у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати. Їх називали громничними.
Протягом року зберігали такі свічки на покуті.
Запалювали громничну свічку
у таких випадках:
- коли над оселею гуляє страшна негода;
- коли виникали труднощі при пологах;
- коли у селі пожежа, або катаклізм;
- коли починалася війна;
- коли людину схопить “чорна хвороба” (епілепсія);
- як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.
У цей день святили воду.
Стрітенську воду збирали з сосульок і додавали до звичайної води, за повір’ями – така вода цілюща і лікує від напастей:
- лікує рани і внутрішні захворювання;
- рятує від “злого ока”, відьми, вовкулака, від “пристріту”;
- нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом;
- пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону;
- а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько;
- окроплювали стайні та обори від відьм, щоб “не виссали з корови молока”
Стрітення здавна сприймається, як зустріч зими з весною.
Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
На Стрітення зима йде туди, де було літо, а літо - де була зима.
Весною зима - стара баба, а літо -молода дівчина. При зустрічі на Стрітення стара зима і молоде літо сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися? Якщо до до вечора стане тепліше - літо переспорило зиму, а якщо холодніше - зима.
Саме 15 лютого зима
начебто зустрічається з
весною, а раніше— з
літом. Тобто зима, кажуть
люди, йде туди де літо, а
літо — де була зима.
Ось ідуть вони по дорозі назустріч одна одній. Зима — стара баба, а веде її під руки Дід Мороз. Вона зігнулася, трясеться, ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чобо¬ти подерті, а в хустці — дірки (миші погризли), і з тих дірок стирчить сиве волосся. У руках вона несе надщерблений горщик із льодом, а через плече у неї — порожнісінька торба.
А ось і Літо — гарна молода
дівчина, у неї вінок на голові,
сорочка квітами мережана,
зелена плахта, у руках несе серп
і сніп жита, пшениці та всякої
пашниці.
«Якщо до вечора стане тепліше — Літо переспорило і перемогло, а якщо холодніше — то Зима»
Напередодні Стрітення жінки випікали обрядове печиво – «жайворонків», давали їх дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір.
У день Cтрітення язичники поклонялися Сонцю: жреці Сонця робили обряди зустрічі і вітання світила, закликали тепло. А коли сонце виявлялося в зеніті, спалювали ляльку, зроблену із соломи – так звану Ерзовку. Лялька ця уособлювала собою Дух Вогню і бога Любові. Її прикрашали дарунками та підношеннями – квітами, гарними стрічками, святковими строями, і люди зверталися до неї з проханнями про добробут і процвітання. Вважалося, що своїм горінням Ерзовка знищує холод, приносить тепле літо і гарний врожай. А поки ляльку носили на жердині, закохані зверталися до неї за допомогою в любові і з проханнями про щастя в домі.
На Cтрітення пекли млинці, круглі, золотисті – вони символізували сонце. Цим закликали його повернення. У цей день палили костри, народ веселився ритуальними танцями.
Селяни на Стрітення не працювали, зате уважно придивлялися до погоди. За народним повір’ям, на Стрітення ведмідь вилазить з барлогу. І, якщо клишоногий побачить свою тінь, тобто, якщо у цей день світить сонце, він злякається і сховається знову у своє лігво. Значить, зима ще довго лютуватиме, а весни найближчим часом чекати не треба.
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір (якщо ранком роса — врожай, нема роси — погана ознака).
Прислів’я і прикмети стосовно погоди:
* Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди.
* Якщо сонце ясне на Громницю буде, то багато снігу випаде всюди.
* Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
* Як на Громницю з дахів ся тече, то зима довго ся приволоче.
* Як на Стрітення заметіль дорогу перемітає, то корм відмітає.
* Як на Стрітення капає зі стріхи – не буде з літа потіхи.
* Ясний і тихий день — на хороший врожай і рійбу бджіл.
* Коли на Стрітення відлига — пропаде ще весна надовго.
* На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.
* На Стрітення повертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга.
* Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів.
Дякую за увагу!