ПІДГОТОВКА ДО КОНКУРСНИХ ВИПРОБУВАНЬ�

Токмань Ганна

Леонідівна,

професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання  Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професор, учитель-методист, член журі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2024»; автор 270 публікацій, 12 одноосібних книжок і статей та книжок у співавторстві (зокрема й у царині методики навчання літератури).

Текстуальний аналіз ліричного твору

​

​

Методика вивчення ліричного твору

ПЛАН

1. Специфіка лірики.
2. Етапи вивчення ліричного твору.
3. Принципи текстуального аналізу.
4. Послідовність текстуального аналізу вірша.
5. Методика вивчення версифікаційних особливостей вірша.

​

Специфіка ліричних творів

• Лірика художньо виражає внутрішній стан людини – її емоції, настрої, думки як реакції на зовнішні впливи або як саморефлексії.
• У центрі твору перебуває “Я” ліричного героя.
• Сюжет відсутній, рух відображає перебіг почуттів і думок.
• Асоціативність.
• Метафоричність.
• Мова твору, як правило, монологічна або має форму внутрішнього діалогу ліричного героя.
• Емоційна та інтелектуальна насиченість, образність, ритмічність, мелодійність мови.

Етапи вивчення лірики�

• Емоційна та інтелектуальна підготовка класу до слухання ліричного твору. Демонструються твори суміжних видів мистецтва, висвітлюється історія написання вірша, звертається увага на мемуаристику – листи, щоденники, спогади.
• Художнє читання – виконання вірша напам’ять учителем, учнем-декламатором, актором (в аудіозапису).
• Завдання учням прочитати твір “про себе”.
• Опитування учнів про перше цілісне враження від твору.
• Аналіз ліричного твору, інтерпретація неоднозначних рядків.
• Творча діяльність – виразне читання вірша учнями, написання есе, спроби власного віршування.

​

Принципи текстуального аналізу:

• послідовне коментоване читання тексту від першого до останнього рядка, без вичленування його окремих структурних одиниць;
• максимальне наближення до психології творчості, бо текст створювався у такій же послідовності, як сприймається і осмислюється читачем, який ніби стежить за кінчиком пера автора;
• індивідуальний підхід, адже за образами-означниками кожний може побачити інше означуване; у вірші розкривається душа поета, у його прочитанні – душа читача;
• вільний вибір найяскравіших елементів, бо пропущені смисли входять до методики аналізу; вільним є також шлях тлумачення: можна почати з характеристики образу ліричного героя, можна з настрою, навіяного рядком, або з виражального мовного засобу. 

План текстуального аналізу ліричного твору�

1. Історія написання (якщо відома).

2. Історична основа (якщо є ).

3. Літературний рід, жанр.

4. Аналіз тексту:

а) художній образ (ліричний герой, образ-пейзаж та ін.);

б) почуття й думки в їх перебігу;

в) виражальні засоби мови на чотирьох рівнях:

• тропи (епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, алегорія, символ, іронія, сарказм);
• стилістичні фігури (повтор, анафора, поетичне кільце, антитеза, паралелізм, градація, риторичні фігури);
• засоби звукопису (алітерація, асонанс, звуконаслідування);
• лексичні засоби (синоніми, антоніми, застарілі слова, неологізми, діалектизми).

4. Особливості віршування (строфіка, метрика, фоніка), які визначаються по завершенню інтерпретації всього тексту вірша.

​

Вивчення віршування

• Метрика.
• Строфіка.
• Римування.

Вивчення строфіки

Строфа – це група віршорядків, що можуть об’єднуватися змістом, синтаксично, римою, розміром, інтонацією. Строфа має своєрідну завершеність, лаконічність, інтонаційний малюнок. Нерідко вона звучить афористично, містить оригінальний образ, сконденсовано виражає емоцію.

​

Типи строф

• однорядкова (моностих),
• дворядкова (дистих),
• трирядкова (терцет),
• чотирирядкова строфа (катрен),
• п’ятирядкова (пентина),
• шестирядкова (секстина),
• семирядкова (септима),
• восьмирядкова (октава),
• десятирядкова (децима)

​

Вивчення метрики

Метрика – (від гр. – міра, розмір) розділ віршознавства, що вивчає системи версифікаційних вимірів.

Використовують такі методики визначення розміру вірша, що належить до силабо-тонічної системи віршування:

1. Скандування вірша, тобто підкреслено ритмічне читання його вголос, бажано з вистукуванням ритму, щоб відчути ритмічний малюнок, вловити його закономірність.
2. Графічне відображення вірша, умовне позначення його наголошених та ненаголошених складів з поділом їх на стопи.

Стопа. Розмір

• Стопа – в силабо-тонічному віршуванні це група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням у ній одного наголошеного і одного або двох ненаголошених складів. 
• Розмір – це основна стопа та кількість стоп у віршорядку

​

Основні стопи силабо-тонічної системи

/ _ U / хорей

/ U _ / ямб

/ _ U U / дактиль

/ U _ U / амфібрахій

/ U U _ / анапест

​

Вивчення рими

Рима – це суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах. Суголосність притаманна звучанню поетичної мови. Римування не обмежується лише прикінцевим різновидом. Співзвучними можуть бути слова, незалежно від їх розташування в рядку, тому досліджуємо з учнями як прикінцеву, так і внутрішню риму. Потрібно звертати увагу учнів на красу неграматичних, небанальних, оригінальних, глибоких рим у віршах, що вивчаються.

Література

​

1. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах : підручник. Київ, 2007. 415 с.
2. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середній школі : навч. посібник. Київ, 2000. 384 с.
3. Наукові основи методики літератури : навч.-метод. посібник / За ред. Н.Волошиної. Київ, 2002. 344 с.
4. Ситченко А. Методика навчання української літератури в загальноосвітніх закладах : навч. посібник. Київ, 2011. 291 с.
5. Токмань Г.Л. Методика навчання української літератури в середній школі: підручник. Київ, 2012. 312 с.

​