Китай наприкінці XIX –

на поч. ХХ ст.

Прапор

Герб

Карта Імперії Цин на початку XIX століття.

Правління:

• маньчжурська династія Цінь
• На чолі –імператор – «богдихан»
• маньчжури - еліта суспільства, а китайці - просте населення. 

​

Економіка та населення:� - 2/3 землі перебували у володінні крупних поміщиків,

• середина XIX ст. - кількість жителів - 400 млн чоловік.
• 90 % населення - безземельні батраки та орендарі.
• прогодувати сім’ю на кошти, які залишалися після виплати податків поміщику (за оренду віддавали 50 % урожаю) і державі, було неможливо.

​

Зовнішня політика:

«самоізоляція» (політика «закритих морів») з метою захисту від іноземного вторгнення

�

Відкриття Китаю: опіумні війни

• Головна причина:
• Заборона Китаєм продажу опіуму з Індії (британської колонії), щоб припинити одурманення населення. Англія не хотіла втратити прибутки

Спроба заборонити ввезення опіуму китайським урядом стала причиною опіумних воєн з Англією..

Опіумні війни у Китаї

​

1840-1842 рр.-Перша опіумна війна в Китаї.

Британська ескадра топить китайські судна.

Взяття англійцями Гонконгу в 1842 р.

Повстання тайпінів 1850-1864 рр.

•   Причини руху тайпінів
• 1. Послаблення влади імператора.
• 2. Погіршення становища селян.
• 3. Невідповідність між ідеальними уявленнями про державу і реальним життям.

​

 У 1850 р. у Пд. Китай - повстання селян. Керівник - Хун Сюцюань 

Заклик - створення «тайпін тяньго» - Небесної держави великого благоденства.

Рух охопив значні території Пд-Сх,Сх,Пн Китаю.

На своїй території тайпіни створили державу, де проголосили ідею рівності. Столицею тайпінів стало м. Нанкін. �

У 1864 р. маньчжурські війська були підтримані Англією та Францією, захопили Нанкін і вчинили там страхітливу різанину.�

• Причини поразки повстання
• 1. Погане озброєння повсталих.
• 2. Повстанці діяли розрізнено і непогоджено.
• 3. Не було чіткої мети.
• 4. Стихійність повстання.
• 5. Суперечки в таборі повсталих.
• 6. Допомога іноземців (англійців і французів) у придушенні повстання.
• 7. Тісний союз маньчжурських, китайських феодалів з іноземними державами в боротьбі проти повсталих.

​

Європейці в Китаї

За свою допомогу у придушенні повстання тайпінів європейські країни отримали ряд привілеїв:

Нерівноправні договори: низькі митні збори, торговельні, митні, правові, економічні, політичні привілейців ( їх не міг судити китайський суд).

Китай – напівколонія Великої Британії, Франції, США, Росії.

США - політика „відчинених дверей”: „рівні можливості” усім країнам в Китаї, щоб згодом поступово витіснити всіх із Китаю і перетворити його на сфери свого впливу.

У 1894-1895 р. японо-китайська війна.

Пхеньянська битва (з японської картини)

​

Китай втратив Корею, о.Тайвань, Пескадорські острови (біля Тайваню)

У 1894-1895 р. японо-французька війна. Китай втратив В'єтнам

Поразками Китаю скористались провідні країни світу, щоб збільшити свою присутність (1897-1898 рр.)

Китай охопила паніка. Країна опинилася перед загрозою розподілу іноземними державами.

Карикатура «Поділ китайського пирога»

​

Основні учасники:

Велика Британія,

Німеччина,

Росія,

Франція,

Японія

Європейські країни почали активну експлуатацію підвладних регіонів

• Імпорт іноземних товарів
• Будівництво залізниць для транспортування товарів
• Налагодження сучасного поштово-телеграфного зв'язку

​

• Масове розорення дрібних ремісників
• Втрата роботи перевізниками та поштарями

- Будівництво залізниць руйнувало селянські поля, будівлі, іноді прокладалися через кладовища

• Почалося хвилювання населення, що опиралося модернізації країни та виступало проти проникнення європейців – «за захист своєї оселі та могил предків »

Імператриця Ци Сі, що правила з 1898 р по 1908 рік.

З метою укріплення Китаю у 1898 р. група китайських аристократів, наближених до імператора Гуансюйу, ініціювали проведення реформ. Імператор видав близько 60 указів, які були спрямовані на модернізацію країни. Але реформи здійснювалися лише 103 дні. 

​

В країні посилилися антиєвропейські настрої , які підтримала імператриця

​

За наказом імператриці Ци Сі реформатори були страчені, а реформи припинені.  

Проти іноземних поневалювачів спалахнуло

«Боксерське повстання» (повстання іхетуанів) 1900-1901 рр.

отримало назву від гасла повсталих «Кулак в ім'я справедливості»

(вірили в силу рукопашного бою – традиційних бойових мистецтв).

Іхетуані вбачали в європейцях загрозу, тому почали вбивати усіх місіонерів, європейців, китайців-християн.

Спалювали та руйнували церкви, місії, християнські школи.

​

Після великої різанини в Пекині в ситуацію втрутилися європейські країни

Спочатку імператриця Ци Сі підтримала повсталих, проти після введення військ Великої Британії, Росії, Франції, Японії, США, Німеччини, Австро-Угорщини оголосила повсталих поза законом

Придушення інтервентами повстання

Страта «боксера»

Сіньхайська революція 1911— 1912 рр. — революція в Китаї, яка спричинила повалення маньчжурської династії Цін і проголошення Китайської республіки. За східним місячним календарем вона розпочалася в рік миші (китайською мовою — «сіньхай»).

Передумови 

• Провал двох спроб здійснення урядом реформ, спрямованих на модернізацію країни, наприкінці ХІХ і в першому десятилітті ХХ ст.

 • Напівколоніальне становище Китаю. Панування іноземного капіталу перешкоджало розвитку національної економіки

 • Різке падіння в суспільстві авторитету маньчжурської династії Цін, яка завжди виконувала вимоги іноземних держав-колонізаторів 

Причини 

• Необхідність позбавлення влади маньчжурської династії, яка перешкоджала здійсненню модернізації Китаю 

• Зростання  серед різних соціальних верств невдоволення пануванням у Китаї іноземних колонізаторів і прагнення перешкодити подальшому закабаленню своєї країни 

Підготовка 

• товариство «туминхой» («Об’єднаний союз»), створене в 1905 р. із членів різних опозиційних організацій Сунь Ятсеном 

�

Основні події �Сіньхайської революції 1911-1912 рр.

• • 10 жовтня 1911 р. Відбулося повстання солдатів військового гарнізону в місті Учань (район Уханя). Почалася революція 
• • Кінець листопада 1911 р. 15 провінцій Південного, Центрального і Північного Китаю оголосили про звільнення від панування маньчжурської династії 
• • 29 грудня 1911 р. Зібрання делегатів китайських провінцій, охоплених революцією, проголосило Сунь Ятсена тимчасовим президентом Китайської республіки
• • 12 лютого 1912 р. Останній маньчжурський імператор зрікся престолу. Офіційно скасовано монархічну форму правління 
• • 1 лютого 1912 р. іноземні держави загрожували інтервенцією в разі продовження громадянської війни. За досягнутою угодою Китай залишився республікою, а Сунь Ятсен поступився посадою президента Юань Шихаю, прихильнику поміркованих реформ. Завершення революції

У 1910-1911 рр. в Китаї сталася «Сінхайской революція», що повалила останнього імператора Пу І. Китай був проголошений республікою. Президентом став Сунь Ятсен один з лідерів партії Гоміньдан (національної партії), пізніше передав владу Юань шику.

Останній імператор Пу І (1908-1911рр..

Сунь Ятсен. Президент Китаю в 1911 р

Юань Шикай, президент Китаю з 1911 по 1916 рр..

Підсумки та історичне значення �Синьхайської революції

• • Усунуто від влади маньчжурську династію Цін, яка панувала в Китаї 267 років, ліквідовано монархію і проголошено Китайську республіку 
• • Революція залишилася незавершеною, але заклала підвалини для майбутніх перетворень

​

Національна народна партія (Гоміндан), очолювана тимчасовим президентом Сунь Ятсеном не втримала влади і та номінально перейшла до головнокомандувача китайської армії Юань Шікая. Придушивши повстання прихильників Сунь Ятсена, Юань Шікай став президентом країни і в 1914 р. розпустив парламент.

Після смерті в 1916 р. Юань Шікая, Сунь Ятсен відновив свої політичні позиції й спрямував зусилля на відновлення втраченої єдності республіканського руху.

​