«Чари ночі» – перлина інтимної лірики української поезії. Мотив краси кохання й молодості, філософські роздуми�про гармонію людини й природи. Музичність, звукова виразність поезій. Майстерність у відтворенні настрою, емоцій. Експресивне висловлювання патріотичних�почуттів («О слово рідне! Орле скутий!..»)
Після Тараса Шевченка Олександр Олесь – другий поет за кількістю творів, які покладено на музику. Її створювали Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Анатолій Кос-Анатольський, Левко Ревуцький, Григорій Вірьовка, Олександр Білаш, Георгій Майборода – загалом близько 80 композиторів.
Микола Лисенко
Кирило Стеценко
Анатолій Кос-Анатольський
Левко Ревуцький
Поезія Олександра Олеся «Чари ночі» (1904) увійшла до збірки «З журбою радість обнялась» і стала справжнім гімном життю, весні, коханню, що не може залишити байдужими молодих.
«Сміються, плачуть солов’ї» – це поезія, красу якої можна порівняти з красою квітів: є квіти, до яких не можна доторкнутись навіть люблячою рукою. Від дотику вони в’януть, Такі інтимні поезії Олександра Олеся. Настрій більшості з них просто неможливо передати. При спробі перекласти його на мову прози він в’яне й зникає…
Дослідник Василь Яременко
РОМАНС – невеликий за обсягом вірш або
музичний твір для сольного співу з інструментальним акомпанементом.
Назва | «Чари ночі» |
Автор | Олександр Олесь |
Рік створення | |
Збірка | |
Рід | |
Жанр | |
Мотив | |
Ідея | |
Образи | |
Назва | «Чари ночі». |
Автор | Олександр Олесь. |
Рік створення | 1903. |
Збірка | «З журбою радість обнялася». |
Рід | інтимна. |
Жанр | романс. |
Мотив | звеличення краси життя, сили й величі кохання. |
Ідея | заклик цінувати молодість, насолоджуватися щасливими днями, які швидко минуть. |
Образи | кохання, молодість, весна, природа (солов’ї, зорі, верби). |
ЕПІТЕТИ
ХУДОЖНІ
ЗАСОБИ
РИТОРИЧНЕ ПИТАННЯ
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ
ГІПЕРБОЛА
МЕТАФОРА
КОНТРАСТ
ЕПІТЕТИ: «шумляче море», «летюча мить життя», «струни золоті», «боги скупі... глухі й нечулі», «палкі обійми ночі»,
«верби п’яні», «свято радісне квіток»;
ХУДОЖНІ
ЗАСОБИ
РИТОРИЧНЕ ПИТАННЯ: «Чому ж стоїш без руху ти, коли весь світ співає?»;
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ: «сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди», «весна рада», «лист квітці рвійно шелестить, траві струмок воркоче»;
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ: «Цілуй, цілуй, цілуй її, знов молодість не буде! Лови летючу мить життя!»;
ГІПЕРБОЛА: «уся земля тремтить», «весь світ співає»;
МЕТАФОРА: «весна іде», «весна рада», «летять до хмар тумани», «гнуться верби п’яні», «бенкет весна справляє», «погасне в серці багаття», «захолонуть груди»
КОНТРАСТ: «Гори! – життя єдина мить, для смерті ж – вічність ціла».
ГІМН ЖИТТЮ, КОХАННЮ
СОЛОВ’ЇНА ПІСНЯ, ЄДНАННЯ З ПРИРОДОЮ
МАГІЯ ВЕСНЯНОЇ НОЧІ, ЛЮБОВІ
ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ СКОРОМИНУЩОСТІ ЖИТТЯ
Вірш «Сміються, плачуть солов’ї» став романсом,
музику до нього написав композитор із народу, ім’я якого не збереглося. В обробках різних аранжувальників та професійних композиторів пісню виконували відомий оперний співак
Борис Гмиря та виконавиця народних пісень
Ніна Матвієнко.
Назва | «О слово рідне! Орле скутий!..» |
Автор | Олександр Олесь |
Рік створення | |
Рід | |
Жанр | |
Мотив | |
Ідея | |
Образи | |
Художні особливості твору | |
Назва | «О слово рідне! Орле скутий!..» |
Автор | Олександр Олесь. |
Рік створення | 1907. |
Рід | патріотична лірика. |
Жанр | вірш-медитація. |
Мотив | любов до рідної мови й заклик до її збереження. |
Ідея | рідне слово має стати духовною зброєю народу . |
Назва | «О слово рідне! Орле скутий!..» |
Автор | Олександр Олесь |
Образи |
|
Художні особливості твору | три частини композиції виконують роль тези, антитези й синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. |
Афоризми від Олександра Олеся
З тобою жити на одній землі,- яке велике щастя!»
Зникне мова - зникне й нація.
Для всіх ти мертва і смішна,
Для всіх ти бідна і нещасна,
Моя Україно прекрасна,
Пісень і волі сторона.
Бринить- співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
В землі лежала мова
І врешті вибилась на світ.