Реставрація клинкової зброї з колекції Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького�Реставрація металу та історичної зброї
Підготувала студентка : Грешко Софія
Керівник : Кліса.К.І
Закарпатський краєзнавчий музей має значну колекцію холодної та вогнепальної зброї 16 – початку 20 ст., що налічує 269 зразків із 18 країн. Колекція формувалася завдяки закупівлям , даруванням та передачам з інших музеїв і приватних осіб. Основу становлять експонати, отримані у 1947 році з музею Тиводара Легоцького .
Найцінніший експонат — шабля Іштвана Баторі (1576 р.), прикрашена коштовним камінням та латинськими написами. До музею також потрапили предмети з Виноградівського й Львівського музеїв, Ермітажу та приватних зібрань.
Колекція холодної зброї включає ножі, кинджали, мечі, шаблі, списи, алебарди, булави та перначі. Серед них вирізняються оздоблені східні клинки з Туреччини, Кавказу й Китаю, а також угорські гусарські шаблі 18 ст.
Вогнепальна зброя представлена кременевими рушницями, тромблонами, мисливськими рушницями та східними пістолетами 17 – 19 ст.
Сьогодні ця колекція є унікальним зібранням цінних історичних зразків зброї.
�
Реставрація клинкової зброї: головне
1. Вступ
Клинкова зброя — важлива частина військової та художньої спадщини.
Реставрація потребує знань про метал, дерево, кістку, шкіру та декоративні техніки.
Мета — збереження автентичності та історичної інформації.
2. Особливості виготовлення
Металургійні техніки: ковка, термообробка, багатошарова сталь.
Поєднання металу з органікою: дерево, кістка, ріг.
Декор: насічка, гравіювання, інкрустація, золочення.
3. Типові пошкодження
Метал: різні види корозії, структурне руйнування.
Органіка: грибок, тріщини, розшарування.
Декор: втрата насічки, потемніння, деформації оправ.
4. Етичні принципи
Мінімальне втручання.
Реверсивні матеріали.
Повне документування.
Збереження патини та слідів використання.
5. Етапи реставрації
6. Сучасні методи
3D-сканування і фотограмметрія.
Плазмове очищення.
Співпраця з металургійними лабораторіями.
Експозиція зброї в Ужгородському замку
Бойовий Артилерійський тесак
Другої світової війни
До реставрації
Робота студентки : Грешко Софії
Для зняття корозії використовували металеві дротяні щітки різних розмірів. Після очищення поверхні від забруднень та іржі розпочали розкриття експоната..
Поступово почало проявлятися невелике клеймо.
У результаті вдалося прочитати латинські літери: 13. T. D, а під ними — 1381.
До реставрації
Після реставрації
Шабля 19 століття.
До реставрації
Робота студентки Палюшко О.І.�
Під час та після реставрації
Руків’я під час реставрації
Шабля кавалерійська
Робота студента : . Хрипта Д
Дерев’яне руків’я клинка було традиційно обтягнуте шкірою ската. Цей матеріал має дрібну коричнувату округлу луску, яка створює природну шорсткість. Саме ця текстура забезпечує надійне зчеплення з рукою: руків’я не ковзає навіть під час інтенсивного використання.
Дерево під шкірою попередньо вирізалося за формою, з характерними ребрами та плавними переходами, що підсилювало ергономіку та зручність утримання. Поверх шкіри традиційно наносилася мідна дротяна обмотка — тонка, щільна, декоративна й водночас функціональна.
Шабля до реставрації
Робота студента : Фурман Максим
Шабля кавалерійська кін. 19 ст поч 20 ст.
Під час реставрації перевірили металеві елементи: гарда та інші частини були в хорошому стані, а дрібні пошкодження акуратно відновлені шляхом пайки.
Особливістю цього експоната є те, що парадна нікельована шабля була використана як бойова і лезо, яке не має умисних вирізів є загострене. Завдяки цьому шабля стала коротшою за свій оригінальний розмір і не зберегла свій автентичний вигляд і функціональність.
Шабля та руків'я до та після реставрації
Реставрація турецького ятагана 1861-62 р
Робота студента : Лехман Іван
До реставрації
Клеймо автора
"Мисливець і господар миру 1294р. "
(Можливий переклад)
Слонову кістку було акуратно склеєно, а тріщини заповнено спеціальною шпаклівкою. Після цього студент ретельно очистив корали мильним розчином, дуже обережно, щоб не пошкодити мідну поверхню. Уся робота виконувалася окремими щіточками та ватними тампонами, аби уникнути потрапляння кислот чи механічних ушкоджень. Кістку студент відбелив настільки, наскільки це було можливо, адже з часом вона пожовтіла. Повного демонтажу не проводилося — окремі елементи залишили на місці, щоб зберегти цілісність конструкції.
Під час реставрації
Руків'я під час реставрації
Після реставрації