В.Винниченко

«Момент»

• Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Аналіз новели “Момент” Володимира Винниченка допоможе всім тим, хто вивчає цей твір і хоче краще засвоїти тему.

Паспорт твору

• Рік написання: 1909.
• Літературний рід: епос.
• Жанр: новела.
• Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризи­кованій для життя ситуації.
• Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
• Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.

Проблематика

• життя і смерті;
• миті як частини вічності;
• сенсу щастя людини;
• порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством.

Символічні образи

• поле (символ свободи, життя, народження й росту);
• ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя);
• комашки (символ відсутності обмежень і правил);
• зелені мушки, ворон (символ смерті);
• кордон (символ межі між життям і смертю).

• Час подій: весна, утім точно не визначений, мов у позачассі.
• Місце подій: село на кордоні — кордон, утім точно не визначене.

Композиція

• Пролог – Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові
• Експозиція – Шехерезада їде із Семеном Пустуном
• Зав’язка – Шехерезада прохає Семена допомогти терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною

• Розвиток дії – у селі облава — панна просить у Шехерезади револьвера — Шехерезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна просить Шехерезаду в разі її смерті передати послання «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого…».
• Кульмінація – Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх.
• Розв’язка – живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілує, просить ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» .

Сюжет

• Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і чи­тач стає свідком народження й розвитку високого почуття.

• Молоді лю­ди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи при­кордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.

• Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели «Момент») — і зникло разом із чарівною панною.

​

• У цій новелі В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоніс­тичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лі­сову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів уви­разнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душев­ного стану закоханого.

• Усе навколишнє читач «бачить» і сприймає че­рез внутрішній світ головного героя. Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті.

• У цій новелі чітко простежується доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мі­норний водночас апофеоз «великому, прекрасному процесу життя», частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і «сплетені коханням метели­ки», і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.

• Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка бут­тя. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоден­ного життя. Звідси і рівень оцінки:

«Щастя — момент. Далі вже бу­денщина, пошлість».

Ідеальну модель поведінки всього живого в при­роді Муся окреслює так:

«Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання».

• Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний («наше кохання повинно вмер­ти зараз»), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем:

«Я схопив краї її сукні,

по­цілував і випустив».

Вона тихо пішла, а я сидів, і в мені з мукою щеміло осиротіле щастя. Наді мною синіло небо, і сонце палило мою похилену непокриту голову, а в душу вростав і вбирався в журні, прекрасні, чисті квіти минулого образ панни.

​

Хто вона, де вона, й досі не

знаю, але я завжди ношу її

в душі.

​

​

​

Дякую за увагу!

​

​

​

​

​

​

​