З біографії Тараса Григоровича ви знаєте, що після звільнення з кріпацтва, життя митця складалося ніби на добре. Він успішно вчився в Академії мистецтв, був своєю людиною в колах передової інтелігенції, ні від кого не залежав.

Загальна характеристика лірики Т. Шевченка періоду арешту й заслання і після повернення із заслання

«Невольнича поезія» (1847 — 1857). Так сам Шевченко назвав свої твори, писані під час перебування під слідством у казематі ІІІ відділу та на засланні

«В КАЗЕМАТІ»

• Цикл «В казематі» складається з 13 віршів, згодом поет додав до нього ще дві поезії.
• Для цих творів характерні мотиви розлуки, поневіряння на чужині, тяжкої жіночої долі, нерозділеного кохання, самотності, безнадії, смерті.
• Всі герої цих поезій глибоко нещасливі: одинока дівчина–сирота, згорьована дружина п’яниці, розлучена з миллим наречена, покинута стара матір, каліка–солдат. Усі вони нарікають на лиху долю, гірке безталання.

• Після звільнення з солдатської служби автор переніс твори у «Більшу книжку», об’єднав їх у цикл і дав заголовок «В казематі», під яким зазначив присвяту: «Моїм союзникам посвящаю».

Творчість періоду заслання

• Творчість цього періоду становить новий, вищий етап у розвитку поетичного генія Шевченка, опанування методом практичного реалізму, досконалістю художньої форми.
• До нас дійшло

понад сто творів,

серед них дев’ять

поем.

​

Повісті російською мовою

• У 1853 — 1857 роках Т. Шевченко написав близько двох десятків повістей російською мовою, з яких до нас дійшло тільки дев’ять.
• Повісті Т. Шевченка, як і його віршовані твори, мають виразну

антикріпосницьку

спрямованість,

цікаві змістом,

однак своїми

художніми якостями

дещо слабші

за вірші та поеми.

Творчість періоду заслання(1857-1861)

• Останні роки життя поета були періодом найвищого розквіту його таланту, хоч після семи років вимушеного мовчання поетова муза не відразу заговорила на повний голос.
• У 1857 році було написано лише дві поеми — «Неофіти» і «Юродивий» (остання залишилася незакінченою) ; у 1858 — п’ять невеликих віршів: «Доля», «Муза», «Слава», «Сон» («На панщині пшеницю жала»), «Я не нездужаю, нівроку», у 1859 — одинадцять віршів й одну поему, у 1860 — тридцять п’ять поезій.

Теорія літератури

• Ліричний герой (Л. г.) — образ поета (його ліричне «я»), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі. Уявлення про Л.г. складають на основі знайомства з його внутрішнім світом, який розкривається не через вчинки, а через переживання, душевні стани. Умовне поняття; на його основі створюється цілісне уявлення про творчість поета, його переживання, які відображаються у творі, але не в його особі. Л.г. не тотожний авторові.
• Медитація (від лат. medetatio — роздум) — форма філософської лірики: вірш, в якому поет висловлює свої думки над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим.
• Психологізм у літературі — глибоке, детальне відтворення подій у художньому творі, зокрема світу його персонажа (почуття, думки, переживання, спонукання).

Виразне читання поезії «Доля»

Ідейно-художній аналіз

• Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця
• Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала поета впродовж всього його життя
• Віршовий розмір : ямб
• Історія створення: «Доля» - перший вірш ліричного триптиха Шевченка «Доля», «Муза», «Слава»

​

Художні засоби:

​

​

​

повтори: риторичні

«дальше,дальше», запитання,

«слава..слава» звертання: оклики

«учися,серденько..»,

«мій друже вбогий..»

Ідейно-художній аналз

• Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися
• Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався
• Віршовий розмір: ямб

Художні засоби:

• Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна»
• Звертання: « Подай же й нам, всещедрий боже!»
• Повтори: «росли-зросли», «розійшлись..зійшлись»
• Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», « Подай же й нам, всещедрий боже!»