УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ�

ВЕСІЛЛЯ — ОДИН ІЗ ПРОВІДНИХ ЖАНРІВ РОДИННО-ОБРЯДОВОЇ ТВОРЧОСТІ �ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ВЕСІЛЛЯ — ПОКАЗАТИ, ЩО НОВА СІМ’Я ФОРМУЄТЬСЯ В УРОЧИСТІЙ І РАДІСНІЙ ОБСТАНОВЦІ.

ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ — ПРОМОВИСТИЙ ДОКАЗ НЕ ТІЛЬКИ БАГАТСТВА ЗМІСТУ Й ФОРМИ ВЕСІЛЬНОГО ОБРЯДУ, А Й ВИСОКОЇ МОРАЛІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

• Співають весільні пісні лише жінки. Це переважно хори, діалоги. Вони супроводжують замішування короваю, розплітанням коси молодої, одягненням їй чіпця.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ВЕСІЛЛЯ

Весільне дійство поділялося на етапи, кількість яких булла неоднаковою в різних регіонах України Заручини

• Сватання
• Запросини
• Коровай
• Гільце
• Дівич – вечір
• Саме весілля
• Перезва
• Циганщина

​

​

ЗАРУЧИНИ

Відбувалися задовго до сватання — звичайно місяців за два-три. Часом батьки, виходячи з господарських розрахунків, заручали дітей ще в ранньому віці. Але найчастіше хлопець, умовившись з дівчиною, сповіщав про це своїх батьків і з рідним дядьком ішов у її сім’ю домовлятися. Коли батьки дівчини погоджувалися на одруження, то обговорювався про час сватання.

СВАТАННЯ

• Сватання (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини, слово). Починалося сватання, коли посли від молодого (старости, свати, сватачі, посланці) йшли до батьків обранки укладати попередню угоду про шлюб. Свататися було прийнято у вільний від польових робіт час (на М'ясниці та від Паски до Трійці). Зі старостами до дівчини йшов парубок, на Поділлі — ходили і його батьки, а на Закарпатті — ще й брат або сестра.

ЗАПРОСИНИ

Молода з дружками, молодий з боярами, співаючи пісень відповідного змісту, ходили по селу й запрошували родичів на весілля. Цей обряд полягав у тому, що, зайшовши до хати, заручена або наречений кланялися господарям, цілували їх руку й говорили: «Просили батько, просили й мати, і я прошу на моєвесілля». Ті цілували молодят у голову, бажали щастя й добра, обіцяли прибути. Усіх учасників і гостей бувало 50–60 осіб.

КОРОВАЙ

Для його випікання запрошувалося від трьох до семи шанованих молодих жінок, які жили із своїми чоловіками в повній злагоді (розведених і вдовиць не брали). Коровай пекли в хаті і молодого, і молодої. Коли тісто було готове, розкатували корж (підошву) діаметром один аршин (75 см), на який один біля одного наліплювали різні вироби з тіста — шишки, фігури птахів і тварин, квіти, сонце, місяць тощо. Посередині викладалася найбільша шишка, в яку втикали дві або п’ять стулених докупи свічок. Усі етапи виготовлення короваю або здоби супроводжувалися піснями

ГІЛЬЦЕ

• У суботу вранці молода із старшою дружкою скликали дружок і свах вити гільце. Усі сідали за столом і, співаючи узаконених звичаєм пісень, прикрашали заготовленими заздалегідь квітами, пахучим зіллям, стрічками, монетами зрізану гілку плодового або хвойного дерева, а на вершечок прив’язували букетик з колосся. Обряд прикрашування гільця символізував звивання нової сім’ї. Дівчата сплітали також і віночки або букетики квітів, які потім пришивали до шапок молодого та бояр.

ДІВИЧ-ВЕЧІР

Дівич-вечір — це прощання нареченої з дівоцтвом. У суботу ввечері всі подруги молодої сходилися до її хати. Під троїсті музики вони співали пісень, у яких славили дівочу красу, молодість, привільне життя, висловлювали жаль з приводу розлуки з батьками, родом.

САМЕ ВЕСІЛЛЯ

У неділю вранці молоду готували до шлюбу: брат розплітав і мастив медом косу; дружки прикрашали її стрічками, монетами, вкладали часник (як оберег від напасті), одягали віночок і вельйок (рід фати), вбирали в найкращий одяг.

ПЕРЕЗВА

Рід молодого прямував до нових сватів. Після частування дружки мили руки, молилися богу, за дозволом свата розрізували коровай, привезений від молодого; під спів хорів по шматочку роздавали всім присутнім. Після танців увечері всі розходилися. В одних місцевостях на цьому весіллі закінчувалося, в інших – продовжувалося до наступної неділі.

ЦИГАНЩИНА

​

У вівторок сходилися до хати молодого. Дехто вбирався циганом і циганкою, ворожками, москалями, старцями; чоловіки вдягали жіночий одяг, жінки — чоловічий. Гуртом обходили всіх родичів. Ті, що йшли попереду, випрошували, а ті, хто за ними,— крали борошно, гречку, гусей, курей тощо. На тачку або передок воза (з двома колесами) клали солому, садовили батьків, з піснями, танцями, різними вигадками вивозили їх за село й вивертали в пилюку на дорозі або в найбільшу калюжу.