Козацьке мистецтво �ведення бою
План:
Викладач :Томко А.А.
Мета: Ознайомитися із історією виникнення військового мистецтва в козаків, озброєнням та особливостями тактики ведення бою українського козацтва.�
Актуальність: дана тема є актуальною і в наші дні, адже кожен з нас мусить знати історію своїх предків, нашого народу, отже все що відноситься до козаків(наших предків та нашого народу), є актуальним і сьогодні.
Хто такі козаки?
Слово " козак "
означає вільна,
відважна людина,
воїн-вершник.
Козаками ставали
вихідці з прикордонних
замків і містечок, які
йшли в степи, билися з
татарами.
Спочатку вони не мали ніякої військової організації, а збиралися у ватаги по кілька десятків чоловік, обирали отаманів. Зброя їх була проста: луки, списи, сокири, шаблі, примітивні рушниці.
У першій половині 16 ст. козаки освоюють простори нижче дніпровських порогів - так званий Низ, або Запоріжжя, і почали будувати козацькі укріплення – січі.
Упродовж багатьох століть не вщухають розмови про славетне Військо Запорозьке – волелюбне, загартоване в боях, міць його полягала в універсальній бойовій підготовці, наявності власних секретів ведення бою, маневреності, рухомості та здатності швидко під час бою перебудовувати військовий стрій
Козацький рухомий табір під час бою
В значній мірі прагнення козаків добре володіти зброєю обумовлювалось ще й тим, що кожного дня козака міг підстерегти татарин, і тоді його долю вирішувала військова майстерність. Невпинні сутички козацьких охоронних загонів з татарськими, що займались розбоєм на шляхах, загартовували козаків, підвищували їх бойовий досвід.
Козацьке бойове мистецво
– це основні
принципи і засоби
індивідуального
ведення бою та
особливості фізичного,
психологічного
та духовно-етичного
вишколу козаків.
Основні види військового мистецтва козаків
Піхота
Кіннота
Рухомий табір
Артилерія
Саперна справа
Морські походи
Піхота
У 17 ст. головним видом козацького війська була піхота, яка вважалася найдосконалішою в Європі
У запорожців був оригінальний тришеренговий бойовий порядок
шикування козацької піхоти. Перша шеренга стріляла, друга після першого пострілу подавала їй заряджені третьою шеренгою рушниці. Завдяки злагодженій роботі козаків у шеренгах мушкетний вогонь був щільним і безперервним. Часто саме від нього залежав результат битви: ворожа кіннота, зазнаючи чималих втрат, відступала, тоді бойову ініціативу перебирала козацька кіннота, яка переслідувала втікачів і підтримувала нову атаку піхоти.
Оригінальний тришеренговий бойовий порядок
Козацька кіннота
Крім піхоти козаки
мали і кінноту, яка
вела наступ так
званою лавою: шикувала
ся півколом, атакуючи
противника з флангів,
з фронту і з тилу одночасно
Нечисленна козацька кіннота
складалася з легкої кавалерії і використовувалась як допоміжне військо, головним завданням якого були розвідка, швидкі флангові атаки та переслідування ворога
Серед козаків часто зустрічалися неперевершені майстри верхової їзди. Вершник умів повертатися у сідлі, стріляти з лука лівою і правою руками, рубати шаблею, стріляти з рушниці з-під черева свого коня.
До середини ХVІІ ст. кіннота не була окремим родом військ: піхотинець міг сісти на коня і перетворитися на вершника, а кіннотник ставав пішим.
Запорукою успішності бойових операцій козаків була повна взаємодія козацької піхоти і кінноти. Через раптові напади, засідки, нічні рейди козаки здобували перемогу над переважаючими силами противника.
Формування кінноти як окремого роду військ та реорганізація артилерії відбулися за гетьманування Богдана Хмельницького
Найоригінальнішим й найпопулярнішим серед козаків був бойовий порядок, що називався �табором.
Такий порядок застосовувався в
обороні та наступі.
Він будувався з возів, сріплених
ланцюгами у кілька рядів та
влаштованих чотирикутником,
півмісяцем або овалом.
Наперед виводилися чотири гармати, з боків - по одній, позаду - дві.
Військо перебувало в середині
укріплення. Наступаючи на ворога
піхота виходила назовні, але в разі
небезпеки поверталися в захисне кільце Сучасники називали табір
"рухомою фортецею", бо козаки під прикриттям возів могли
долати сотні кілометрів голим степом.
Табір - це чотирикутне рухоме укріплення з возів, усередині якого знаходилося військо
Якщо передбачалася довготривала оборона табору, то колеса возів закопувались у землю, її насипали і на вози. Навколо возів із зовнішньої і внутрішньої сторони робилася мережа окопів та з'єднаних ходами сполученнь.
козаки могли вибудовувати три види таборів:
наступальний, оборонний та похідний
Козацька флотилія
складалася з малопомітних та швидкохідних човнів, так званих чайок, маневреність яких дозволяла козакам швидко наздоганяти супротивника й атакувати його, таким чином оминаючи перший етап морського бою – артилерійську дуель
Козацька чайка являла собою міцне, маневрене, швидкохідне парусно-веслове судно. Вона виявилася добре пристосованою до морських походів і для боротьби із сильним і добре озброєним флотом Османської імперії як у прибережних водах, так і у відкритому морі.
В морські походи козаки ходили на “чайках”
Довжина чайки була близько 20 метрів, ширина та висота - 4 метри. Дно робилося суцільним, зі стовбура верби і липи. Боки обшивалися дошками шириною 30 см і довжиною 4 метри. На судні ставили два стерна, по одному на кожному кінці, 10-15 пар весел, а також щоглу для вітрила. Для усталеності та непотопленості до бортів прив'язували в'язки очерету
Артилерія
Ожига
фальконет
Артилерії на Січі було небагато, тому вона цінувалася на вагу золота і навіть належала до військової скарбниці.
Звичайна кількість гармат не перевищувала 20-30, серед яких більшість складали гармати малих калібрів («фальконети»). Вони встановлювалися на возах і козачих суднах, грали велику роль в наземних і морських битвах.
Холодна зброя
Зброя козаків була дуже різноманітною. Частина зброї була дуже поширена, як то шаблі, пістолі, рушниці, інші навпаки зустрічалися нечасто
Ніж - холодна колюча та ріжуча зброя, запорожці використовували різноманітні клинки які виготовлялись в кузнях Січі та трофейну зброю, захвачену під час битв з турками, татарами.
Шаблі - іранський різновид шабель був основним типом шабель Запорожців. Ввідзначається такий тип значною кривизною клинка
Холодна зброя
Спис - холодна зброя у вигляді довгого древка на кінці якого розміщено металевий гостряк.
Наконечники на спис
Отже, на зброєнні у козаків були шаблі, короткі списи, стріли і вогнепальна зброя - мушкети, пістолі, самопали, рушниці. Кожен козак повинен був мати сокиру, косу, лопату, шнури для будівництва укріплень і перешкод
Військова тактика
Козацьке військове мистецтво формувалося
століттями. Головними рисами запорозької
тактики на суходолі були раптові напади,
засіки, нічні рейди.
Вдень козаки відволікали ворога малими
боями, щоб вночі атакувати його й зненацька
заскочити в пітьмі.
Свої раптові напади по ворогу козаки здійснювали,
використовуючи природні умови і особливості місцевості.
Військова
тактика
козаків
галас
герць
розгардіяш
Козаки для ведення бою винайшли свою тактику
ГАЛАС
(змішування з ворожим військом)
Герць
Це поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво
Розгардіяш
це спосіб ведення рукопашного бою окремими, розрізненими, не пов’язаними між собою, загонами найліпших козаків з метою прориву лінії оборони супротивника та внесення в його ряди паніки та сум’яття ...
Коли козацьке військо під час бою змішувалось із противником, то такий бойовий порядок називався галасом, а якщо бій вівся окремими, не зв’язаними між собою, загонами — розгардіяшем. Коли ж козаків оточував ворог, то вони шикували свої підрозділи трикутником і билися на смерть.
КОЗАК – ЦЕ УНІВЕРСАЛЬНИЙ ВОЇН
він
і піхотинець
і вершник
і моряк
Отже, можна зробити висновки, що
Досягнення українського козацтва у військовому мистецтві справили вплив на розвиток європейської військової науки, а козацькі традиції використовуються при побудові української армії.
Цікавих фактів про козаків та козацтво
1.В історії України у період існування Запорозького козацтва існувало наспрвді 8 січей: Томаківська (60-ті рр. XVI ст.-1593 р.), Базавлуцька (1593-638 рр.) Микитинська (1638-1652 рр.), Чортомлицька (1652-1709 рр.), Кам’янська (1701-1711; 1728-1734 рр.), Олешківська (1710-1734 рр.) і Нова (1734-1775 рр.). В деяких енциклопедіях і історичних дослідженнях також подаються відомості про Задунайську Січ (1775-1828), Кубанську Січ (1787-ХХ ст.) і Карпатську січ (1938-1939). Проте хронологічно першою була Хортицька Січ (1552-1558 рр.), нерозривно пов’язана з найдавнішою визначною пам’яткою Запоріжжя – островом Хортиця.
2.Запорізьку Січ вважають одним з перших об’єднань, що мало устрій з демократичними рисами. Всі рішення, що стосувалися життя, побуту та діяльності козацької спільноти приймалися шляхом спільного голосування. Січ мала всі ознаки республіки, була повністю незалежна й більшість європейських країн намагалися встановити з нею дипломатичні зв’язки.�
3.Існує думка, що у мирний час козаки лише те й робили, що пили та гуляли. Та це не так. В походах вживання міцних напоїв було під суворою забороною, порушення якої прирівнювалося до зради й могло каратися смертю. Також козаки мали багато клопоту по господарству, адже жінок на Січ не допускали. Однак, в зимівниках (козацьких поселеннях, де більшість козаків жили в мирний час) дозволялося проживати разом із сім’єю.
4.Козацькі закони не відрізнялися особливою м’ягкістю. За вбивство одного з побратимів могли поховати живцем разом з загиблим, або бити кийками до напівсмерті. Крадіжка загального січового майна також каралося смертю. За невиправдане нанесення важких травм (під час бійки, сварки чи внаслідок зловживання алкоголем) могли переламати одну ногу. За більш тяжку провину ламали руку і ногу, що фактично прирівнювалося до відлучення від козацького ремесла.�
5.Деяких козаків приписували надзвичайними властивостями. Про них говорили, що їх «шабля не рубає, куля не влучає, вороже око не бачить». Таких козаків називали характерниками. Одним із найбільш відомих козаків, про надзвичайні здібності якого говорять і досі, є Іван Сірко.�
6.Хоча осередок козацтва знаходиться в Україні, серед козаків були не лише українці. На Січі можна було зустріти представників близько 20 різних національностей, серед яких росіяни, поляки, молдавани, білоруси та інші.
7.Традиція голити голову та обличчя відома ще з часів Київської Русі, а поступово дійшла і до козаків. Історики кажуть, що у древніх слов’ян немає жодних згадок про богів з бородою чи довгим волоссям, тому можна припустити, що такий образ вважався здавна божественним.
8.Насправді шаровари не були суто козацьким одягом. Цей елемент вбрання був запозичений козаками у татар.
9.Козацькі курені були завжди відкритими. Мандрівник чи перехожий міг вільно туди зайти, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання.
10.Середня тривалість життя європейця у XVI ст. становила 60-70 років, тоді як запорожця – 80-90 років (якщо, звичайно, йому вдавалося пройти всі битви та вижити). У козаків була досить своєрідна медицина. До прикладу, для зупинки кровотечі козаки використовували все, що було під рукою: цукор, мед, тютюн, сажу, пережований хліб. Рану ретельно присипали сіллю, вважаючи, що вона хоч і пече спочатку, але сприяє загоєнню. Так само для загоєння рани вони могли прикласти до хворого місця розтерту із слиною землю.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!