Організм �як середовище мешкання

План уроку

1. Поняття про гостальне середовище існування

2. Переваги та недоліки гостального середовища існування

3. Онтобіонти

4. Особливості адаптацій онтобіонтів

​

Гостальне середовище мешкання

• від англ. host - господар;
• біотичне середовище існування;
• пов’язане з ресурсами живого організму

​

​

Аскаридоз

Переваги гостального середовища існування

• стабільність водного режиму;
• сталість сольового складу;
• велика кількість їжі;
• захищеність мешканців;
• відсутність температурних перепадів

​

​

​

Недоліки гостального середовища існування

• обмеженість життєвого простору;
• незначний вміст кисню;
• нестача світла;
• наявність захисних бар’єрів

​

​

​

​

Онтобіонти

• мешканці гостального середовища існування;
• організм хазяїна є середовищем першого порядку а зовнішнє середовище – вторинним;
• впливи довкілля мають значення тоді, коли вони впливають на параметри внутрішнього середовища (наприклад, добові ритми на зміни метаболізму хазяїна)

​

Паразитизм

​

Ціп’як свинячий

Блоха щуряча

Адаптації онтобіонтів

• притаманна тривала коеволюція -еволюція співмешканців відбувається разом з еволюцією господарів. Паразити набувають вузької спеціалізації. Смерть хазяїна може призвести до смерті самого паразита, тому паразит має завдавати як можна меншої шкоди;

​

Личинки трихінели поселяються лише в посмугованих м’язових тканинах людини, хижих тварин, диких та свійських свиней та вкриваються капсулою

Адаптації онтобіонтів

• загальна дегенерація – редукція (спрощення) організації (втрата генів, органел, органів, систем органів);

​

Грушевий галовий кліщ

Галові кліщі мають одну пару кінцівок замість чотирьох, як у всіх павукоподібних

Сисун печінковий має спрощену будову нервової системи на відміну від вільноживучих війчастих червів

Адаптації онтобіонтів

• переважання анаеробного типу обміну внаслідок незначного вмісту кисню в організмах-хазяїв. Необхідна енергія вивільняється завдяки гліколізу або бродінню;
• гарний розвиток статевої системи, висока плодючість;

​

Риб’ячі п’явки

У одному сегменті (стробілі) Ціп’яка бичачого може визрівати до 175 тис. яєць. За життя один паразит-може утворювати до 11 млрд. яєць

Адаптації онтобіонтів

• гермафродитизм та здатність до самозапліднення;
• у роздільностатевих формуються адаптації для забезпечення зустрічі партнерів.

​

Риб’ячі п’явки

У нематод Сингамусів – паразитів дихальних шляхів птахів – самець приростає до самки у ділянці статевого отвору на все життя

Адаптації онтобіонтів

• ускладнена будова покривів, які протидіють захисним реакціям хазяїна;

​

Риб’ячі п’явки

Кутикула Аскариди людської має до десяти шарів. Молекулярна мімікрія не дає змогу розпізнати паразитів як чужорідних, а виділення антиферментів паразитами захищають їх від перетравлення

Адаптації онтобіонтів

• синхронізація з життєвими ритмами хазяїна

​

Риб’ячі п’явки

Личинки Вухерії (збудника слонової хвороби людини), що передаються кровосисними комарами, у периферичній крові людини з’являються надвечір.

Личинки нематод Лоа (очний черв’як) мігрують у периферичну кров людини вдень, оскільки проміжні хазяї гедзі активні саме в цей час

Адаптації онтобіонтів

• вплив паразитів на поведінку своїх хазяїв

​

Риб’ячі п’явки

Ланцетоподібний сисун паразитує в печінці травоїдних тварин (остаточний хазяїн). Першим проміжним хазяїном є наземний молюск, а другим – мурашка. Личинки сисуна інцистуються в тілі мурашок, а одна з личинок проникає у мозок та змінює поведінку комахи. Надвечір мурашка не повертається у мурашник, а заповзає на рослину і прикріплюється до неї щелепами. Разом з травою вона потрапляє в організм рослиноїдних тварин.

Адаптації онтобіонтів

• морфологічні адаптації - наявність та удосконалення органів прикріплення (присосків, гачків, кігтиків на лапках)

​

Печінковий сисун

Риб’ячі п’явки

Риба-прилапала

Адаптації онтобіонтів

Формуються на всіх рівнях організації живого – від молекулярного до популяційно-видового

Основні адаптації:

• взаємозалежне живлення;
• спрощення організації;
• анаеробне дихання;
• наявність органів приріплення

​

Поміркуйте

Яйця Аскариди людської після проковтування потрапляють у кишечник людини, звідки личинки з кров’ю переносяться через печінку, серце, легені, дихальні шляхи і знов потрапляють у кишечник. Яка доцільність такої міграції?

�Дякую за увагу!�

Бажаю успіхів!

​

​

​