• �«ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА»�

Вибіркова навчальна дисципліна

• Кількість кредитів ЄКТС – 3 кредити
• Кількість навчальних годин - 90
• з них аудиторних – 56 год., самостійне вивчення – 34 год.
• Семестр викладання – I
• Вид підсумкового контролю – залік.

​

• Птахівни́цтво — галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, вирощування, утримання, годівля птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою одержання продукції птахівництва. Птахівництво є найбільш скороспілою галуззю тваринництва, яка при порівняно незначних затратах праці й кормів дає за короткий час високоякісну продукцію (доросла птиця, молодняк птиці, інкубаційні та харчові яйця, продукти забою та переробки, пух та пір'я тощо),послід, що широко використовується не тільки в харчовій промисловості, а й у парфумерній, мікробіологічній промисловості та медицині.

• Мета навчальної дисципліни: надання студентам спеціальних знань і вмінь щодо вивчення основних технологічних процесів, набуття практичних навичок з оцінки екстер’єру, конституції, продуктивних і племінних якостей птиці, добору яєць для інкубації, вирощування, годівлі та утримання птиці, виробництва харчових яєць та м’яса птиці.

• Завдання: дисципліна передбачає вивчення біологічних особливостей сільськогосподарської птиці (курей, індиків, гусей, качок, перепелів, страусів, цесарок, голубів); порід і кросів птиці різних видів, їх використання у сучасному промисловому птахівництві; особливостей організації та ведення племінної роботи в птахівництві; ембріонального розвитку та технології інкубації яєць с.-г. птиці; сучасних технологій виробництва і переробки яєць і м’яса птиці, а також побічної продукції птахівництва (організація виробничого процесу, вимоги до технологічних приміщень, основні параметри базових технологій, організація і контроль годівлі птиці, технологічний контроль виробництва продукції птахівництва; контроль якості продукції птахівництва); питань організації роботи сучасних промислових і фермерських птахівничих господарств.

Птахівництво на українських землях

• Птахівництво було здавна широко розвинене на всіх укр. землях, особливо в Галичині, на Правобережжі й на Кубані.�Свійська птиця до колективізації давала добрі прибутки селянам, зокрема тому, що її легко було збувати, а тримати могло й найбідніше господарство. Перед першою світовою війною в Україні годували близько 70 млн, по війні до 50 млн свійських птахів. Хоч годівля була екстенсивна, проте продукти птахівництва — яйця, м'ясо та пір'я, були важливим продуктом вивозу, бо селяни їх мало споживали. Перед першою світовою війною з 9 українських губерній щороку за кордон вивозили близько 70 млн яєць, що становило майже половину вивозу з усієї Російської Імперії. З Галичини у 1929 — 30 pp. вивезено 30 000 т яєць.

• Очікувані результати навчання:� Студент повинен знати:
• · сучасний стан птахівництва та пріоритетні напрями розвитку галузі;
• · види сільськогосподарської птиці;
• · породи і кроси птиці, їх біологічні особливості та господарсько-корисні ознаки;
• · типи конституції та їх характеристику;
• · особливості екстер’єру різних видів сільськогосподарської птиці;
• · несучість сільськогосподарської птиці та фактори, що на неї впливають;
• · м’ясну продуктивність птиці та фактори, що на неї впливають;
• · методи розведення та їх використання;
• · добір і підбір сільськогосподарської птиці;
• · роль племінної роботи в поліпшенні продуктивних якостей птиці;
• · технологію одержання інкубаційних яєць та відбір їх для інкубації;
• · режим інкубації та його біологічний контроль;
• · системи і способи утримання птиці;
• · технологію годівлі птиці різного віку і напряму продуктивності, виробництва харчових яєць та м’яса птиці, переробки продукції птахівництва.

​

• Студент повинен вміти:
• · визначати види і основні породи сільськогосподарської птиці, продуктивність сільськогосподарської птиці, інкубаційні якості яєць птиці, норми годівлі птиці;
• · оцінювати продуктивні якості птиці за екстер’єрними і конституційними особливостями, якість харчових яєць та м’яса птиці;
• · оцінювати племінні та продуктивні якості птиці;
• · проводити біологічний контроль режиму інкубації, дослідження основних параметрів мікроклімату;
• · робити підбір пар для спаровування;
• · балансувати раціони і рецепти комбікормів за поживністю;
• · складати схеми технологічного процесу виробництва харчових яєць та м’яса бройлерів;
• · встановлювати категорію харчових яєць;
• · дотримуватися правил безпеки праці на птахопереробних підприємствах.

​

• Відповідно до освітньо-професійної програми «Виробництво і переробка продукції тваринництва» у результаті вивчення навчальної�дисципліни здобувач фахової передвищої освіти набуває:
• Спеціальні (фахові) компетентності:�СК1. Здатність до застосування знань з морфологічних і фізіологічних�особливостей сільськогосподарських тварин.�СК2. Здатність забезпечувати підготовку кормів та раціональну годівлю с/г�тварин.�СК3. Здатність до застосування прийомів та методів розведення с/г тварин.�СК4. Здатність використовувати методи та технології відтворення с/г тварин.�СК11.Здатність використовувати технологічне обладнання при виробництві і�переробці продукції тваринництва.�СК13.Здатність використовувати професійні знання та навички з технології�виробництва продукції тваринництва.

​

• Основний зміст навчальної дисципліни:
• Тема 1. Вступ. Походження птиці та її біологічні особливості. Тема 2. Породи і кроси сільськогосподарської птиці. Тема 3. Продуктивність сільськогосподарської птиці. Тема 4. Племінна робота у птахівництві. Тема 5. Інкубація сільськогосподарської птиці. Тема 6. Технологія годівлі сільськогосподарської птиці. Годівля молодняку та дорослого поголів’я птиці. Тема 7. Технологія виробництва харчових яєць. Тема 8. Технологія виробництва м’яса птиці. Тема 9. Технологія переробки продукції птахівництва та оцінка її якості. Тема 10.Основні хвороби сільськогосподарської птиці, та їх профілактика.

​

• Птахівництво в Україні можна поділити на два умовних підрозділи. Перший – це промислове птахівництво (великі, середні та невеликі птахофабрики), інкубаторно-птахівничі підприємства, селянські та фермерські господарства і кількість їх досягає 330. Другий – це особисті підсобні господарства.