Освіта

Протягом останньої чверті 19 ст. створено низку вищих спеціальних навчальних закладів

Вище гірниче училище в Катеринославі (1899)

Ніжинський історико-філологічний інститут (1875)

Південноросійський технологічний інститут у Харкові (1885)

Київський політехнічний інститут (1898)

Харківський ветеринарний інститут (1873)

Глухівський учительський інститут (1874)

Рівень письменності в Україні був нижчим порівняно з європейським:

• 70 % населення не вміли читати й писати,
• у початкових, неповних середніх і середніх школах навчалося надзвичайно мало учнів.
• 1914-1915 рр. на території Наддніпрянської України діяло 252 середні школи, у яких навчалися 140 тис. Учнів
• у 27 вищих навчальних закладах, зокрема в трьох університетах - Харківському, Київському, Новоросійському, навчалися 35,2 тис. студентів.

На західноукраїнських землях стан освіти був не кращим.

• на початку 20 ст. третина галицьких сіл не мала початкових шкіл
• кожне шосте село не мало жодної школи
• у Галичині налічувалося 49 середніх шкіл, і тільки в чотирьох з них навчали українською мовою
• на Буковині діяла лише одна українська гімназія
• на Закарпатті в початкових школах мовою викладання була угорська.

На території України на початку 20 ст. не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою навчання, не було жодної української школи на державному утриманні

Лише під час революційних подій 1905-1907 рр. царський уряд дозволив викладати в школах України місцевою говіркою.

У Львівському університеті мовою викладання була польська, у Чернівецькому - німецька. При цьому в 1911 р. серед студентів українці становили

• у Львівському університеті 21 %,
• у політехнічному інституті - 4,4 %,
• у Чернівецькому університеті - 17,6 %

Наука

У другій половині 19 - на початку 20 ст. неабияких успіхів досягли вчені-природознавці.

Данило Заболотний

епідеміолог і мікробіолог

уперше у світовій практиці відкрив шляхи поширення чуми й запропонував ефективні методи боротьби з нею.

Іван Пулюй

Уродженець Тернопільщини був першим деканом першого в Європі електротехнічного факультету (Німецька вища технічна школа в Празі).

Ілля Мечников

• уродженець Харківщини
• 28 років (з 1887 р.) пропрацював в Інституті Луї Пастера в Парижі
• очолював кафедру зоології та порівняльної анатомії в Новоросійському університеті
• завідував організованою ним (разом з М. Гамалією) першою в Російській імперії Одеською бактеріологічною станцією
• засновник клітинної (фагоцитарної) теорії імунітету
• 1908 р. отримав Нобелівську премію за вивчення імунної системи.

Україна була одним з центрів розвитку повітроплавання

Ігор Сікорський

авіаконструктор

створив у 1913 р. найбільший на той час у світі літак «Ілля Муромець»

1908 р. в Одесі виник перший у Росії аероклуб, члени якого М. Єфімов та С. Уточкін демонстрували польоти на аеропланах

П. Нестеров

• військовий льотчик
• першим у світі опанував техніку вищого пілотажу
• під час служби в Україні у 1913-1914 рр. виконав низку фігур, зокрема «мертву петлю».

Надзвичайно плідно розвивалася історична наука.

В. Липинський

розробив концепцію провідної ролі еліти в державному будівництві та суспільному житті.

М. Грушевський

автор багатотомної фундаментальної «Історії України-Русії», обґрунтував ідею тяглості української історії від часів Київської Русі до сучасності

Олександра Єфименко

• Автор «Історія українського народу», яка вийшла у світ російською мовою в Петербурзі
• була першою жінкою в Україні та Росії, якій Харківський університет присудив учений ступінь почесного доктора історичних наук (1910 р.).

Дмитро Багалій

вагомий внесок у дослідженні історії Слобідської України належить.

Дмитро Яворницький

• автор книжки «Історія запорозьких козаків», визнаної класичною працею з історії українського козацтва.

​

Федір Вовк

• один з найавторитетніших у Європі антрополог та археолог
• присвятив себе дослідженню походження українців
• дійшов висновку, що українці за антропологічними ознаками близькі до південних слов’ян.

Степан Рудницький

• знаний географ та історик,
• автор десятків наукових праць, підручників, докладних карт України
• засновник української наукової географії

Агатангел Кримський

тритомна«Українська граматика»

Борис Грінченко

порядкування у 1907- 1909 рр. чотиритомного «Словника української мови»

Література

Пантелеймон Куліш

• автор першого в новій українській літературі історичного роману «Чорна рада»
• зажив слави першого професійного українського літературного критика й творця українського правопису
• мав власну друкарню, в якій протягом трьох років випустив 40 книжечок серії «Сільська бібліотека» з найкращими творами Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, Г. Барвінок
• переклади українською мовою Біблії, творів Шекспіра, Байрона, Гете.

​

У 70-90-х роках українське письменство зосереджується на соціальних і психологічних проблемах.

Іван Нечуй-Левицький

• «Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», ін.
• утвердив в українській літературі жанр соціальної повісті

Панас Мирний

• автор соціально- психологічних романів і повістей
• у співавторстві з І. Біликом написав «Хіба ревуть воли, як ясла повні».

На межі 19-20 ст. в українській літературі утверджуються нові мистецькі принципи - нова естетика, нові прийоми, що свідчило про модерністський переворот.

Ознаками нового творчого методу були естетизм («мистецтво для мистецтва»), інтелектуалізм, європеїзм, глибокий психологізм, інтерес до внутрішнього життя й світогляду людини.

Важливою рисою літературного модерну в Україні було створення жіночої мистецької традиції.

Ольга Кобилянська

• західноукраїнська письменниця
• новели «Природа», «Меланхолійний вальс», «Некультурна»
• тонко відтворила злам у суспільній свідомості, пов’язаний зі зміною становища жінки, її новими соціальними ролями.

Леся Українка

• творчий псевдонім Лариси Петрівни Косач
• драматург-новатор
• «Одержима», «Вавилонський полон», «Кассандра», «Руфін і Прісцілла», «Оргія», «Кам’яний господар», «Лісова пісня»

Василь Стефаник

• майстер соціально-психологічної новели
• новели «Новина», «Виводили з села», «Синя книжечка», «У корчмі», «Катруся», «Кленове листя», «Стратився», «Бесараби»
• змальовує злиденне життя простих селян та вимушена еміграція галицьких українців до Канади і США (новела «Камінний хрест»).

Михайло Коцюбинський

Імпресіоністський характер творів «Intermezzo», «Сміх», «Цвіт яблуні», «Хвала життю», «Тіні забутих предків»

Лідери українського модернізму

Володимир Винниченко

У його творах «Краса і сила», «Голота», «Талісман», написаних напередодні та під час революції 1905-1907 рр., яскраво й психологічно точно змальовано мешканців провінційних містечок, робітників сільського господарства, підприємців, жахи солдатчини та царських в’язниць.

Театральне мистецтво

Провідним осередком театрального життя другої половини. 19 ст. стало провінційне місто Єлизаветград.

• Від 1864 р. тут активно діяв аматорський театр, у якому робили свої перші кроки майбутні творці українського театру.
• Емський указ 1876 р. призупинив розвиток українського театру, але в 1882 р. Єлисаветградці створили першу професійну театральну трупу.
• Біля її джерел стояла група драматургів та акторів, за якою закріпилося визначення «корифеї українського театру».

Ця трупа і її філії об’їздили майже всю Україну

Брати та сестра Тобілевичі

Михайло Старицький

Ганна Затиркевич

Марія Заньковецька

Марко Кропивницький

Іван Карпенко-Карий

Панас Саксаганський

Микола Садовський

Марія Садовська-Барілотті

У 1885 р. трупа розпалася на дві частини: однією керував Марко Кропивницький, другою - Михайло Старицький.

З 1907 р. український професійний театр дістав своє перше постійне приміщення - у Києві, у Троїцькому народному домі (нині Театр оперети), і тут успішно працювала трупа Миколи Садовського.

​

На початку 20 ст. у Львові продовжував діяти єдиний у західноукраїнських землях український професійний театр «Руська бесіда»

• основу репертуару складали класичні п’єси М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого
• театральні колективи дедалі частіше зверталися до творів Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, а також російських і західноєвропейських класиків.

Музична культура

Переломне значення для розвитку української національної класичної музики мала творчість її основоположника

• започаткував різні жанри української опери: історико-героїчну, лірично -побутову, лірично - фантастичну, прикладами яких є опери «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Ноктюрн», оперу «Тарас Бульба»
• перші дитячі опери «Коза-Дереза», «Пап Коцький»
• солоспіви - романси й ансамблі, написані на тексти давньої української літератури
• збирання та обробка українських народних пісень
• підготував 7 збірок народних пісень, покладених на фортепіано, загалом опублікував 600 пісень
• 1904 р. створює першу в Україні Музично-драматичну школу

Микола Лисенко

Микола Леонтович

• оригінальні композиції на основі народного фольклору («Щедрик», «Дударик», «Козака несуть»)
• хорові поеми, опери створив, монументальну кантату-симфонію «Кавказ» на слова Т. Шевченка написав Станіслав Людкевич
• організував видання «Артистичного вісника» - першого українського мистецтвознавчого журналу

Вершин світового вокального мистецтва сягнула вихованка Львівської консерваторії �Соломія Крушельницька.

• виступала на сценах провідних театрів світу - у Львові, Відні, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі, Парижі, Римі, Мілані, Буенос-Айресі тощо
• виконала партії з 60 опер.

​

Архітектура

В останні десятиліття 19 - на початку 20 ст. в архітектурі утвердився новий стиль - модерн.

• Ознаки модерну: декоративність, використання елементів різних стилів-попередників, збереження національного колориту, традицій народного мистецтва.
• утвердження модерну збіглося з добою індустріалізації
• масштабним стає будівництво приміщень індустріального і громадського призначення - банків, бірж, театрів, народних будинків, клубів, пасажів, ринків, прибуткових будинків
• спорудах широко застосовують метал, скло, залізобетонні конструкції.

«Будинок з химерами» архітектор В. Городецький

будівля Державного банку за проектом О. Кобелєва та О. Вербицького

палац у Лівадії архітектор

М. Краснов

«Ластівчине гніздо», архітектор О. Шервудом

будинок Полтавського земства, (Василь Кричевський) національний стиль

Бессарабський ринок у Києві

(Г. Гай) раціоналістичний модерн

банк «Дністер» у Львові (І. Левинським)

модерн та народна архітектура

Будівля театру в Одесі

Володимирський собор у Києві

Образотворче мистецтво

Співіснували два провідні стилі епохи - реалізм і модерн.

• зображення буденного життя та побуту народу
• пейзаж та портрет

Микола Пимоненко

• «Святочне ворожіння»,
• «Весілля в Київській губернії»,
• «Жнива»,
• «Проводи рекрута».

Сергій Васильківський

• Один із засновників українського стилю
• «Ранок (Отара в степу)», «Дніпрові плавні», «Ранок на Дніпрі», «Козачий пікет», «Запорожець у розвідці», «Козаки в степу», «Козача левада», «Козак у степу», «Ярмарок у Полтаві»

​

Опанас Сластіон

• засновник українського стилю в малярстві та графіці належить
• побутовий жанр, пейзаж, історія
• «Цегельний завод», «На жнивах», «Весна», «Волинь», «Миргород», «Гайдамаки».

Микола Самокиш

• засновник батального живопису
• панно для інтер’єру будинку Полтавського земства.

Українські меценати

Григорій Ґалаґан

• заснував у с. Сокиринці Допомогово-ощадне товариство, ремісниче училище, інтернат

​

• його коштом було видано чимало книг (зокрема, журнали «Киевская старина» та «Основа»)

​

• зібрано цінну бібліотеку, колекцію живописних полотен

​

• створює своїм коштом знамениту колегію Ґалаґана

Не менш відомі своєю благодійністю родини Тарновських, Терещенків, Ханенків, Харитоненків та ін.

сім’я Симиренків

• успішні підприємці й науковці
• активно допомагали діячам української культури
• передали для Товариства допомоги українській літературі величезний капітал

Євген Чикаленко

• домігся неабияких статків за рахунок власних талантів
• надавав систематичну допомогу українським ініціативам
• фінансував газети «Громадська думка», «Рада»,
• створив фонд допомоги українським письменникам при Науковому товаристві ім. Т. Шевченка
• заснував Академічний дім (гуртожиток для українських студентів) у Львові
• підтримував Чикаленко й українські політичні сили

​

Музеї

У другій половині 19 - на початку 20 ст. формуються історичні та художні музеї

Меценати Тарновські

• з Качанівки (Чернігівщина)
• створили музей, який поповнювали за рахунок придбаних у різних колекціонерів унікальних речей (шабля Богдана Хмельницького, пояс Петра Дорошенка та ін.), археологічних розкопок.

Меценати Ханенки

• колекція Ханенків лягла в основу колекцій нинішніх Національного історичного музею та Музею східного та західного мистецтва.
• Останній у наш час (з 1999 р.) нарешті дістав свою справжню назву - Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків.

​

Олександр Поль

• учений і гірничопромисловець
• почав розробки криворізької руди
• створив музей старовини й заповів його місту Катеринославу.
• У 1902.р. музей очолив видатний історик Дмитро Яворницький