Михайло Коцюбинський “Іntermezzo”
Дайте відповіді на запитання:
Історія написання новели “Intermezzo”
Літо 1908 р. Революція закінчилася поразкою й жорстоким державним терором. Коцюбинський, засмучений картинами людських страждань, украй виснажений службою й громадською діяльністю, поліційним наглядом, знесилений хворобою й родинними проблемами, мріє про відпустку. Саме в цей час його запрошує в гості до свого маєтку (с. Кононівка, нині — у Драбівському районі на Черкащині) Євген Чикаленко, видатний український меценат і громадський діяч. Тут у письменника й визрів задум «Intermezzo» (хоча цей шедевр був написаний трохи згодом у Чернігові).
АНАЛІЗ НОВЕЛИ
Рід літератури «Intermezzo»: епос (з ознаками драми).
Жанр «Intermezzo»: психологічна новела з жанровими ознаками поезії у прозі, має яскраво виражений ліричний характер.
Тема «Intermezzo»: роль митця і призначення мистецтва в суспільстві.
Ідея «Intermezzo»: погляди на митця і його ставлення до народу, моральне обличчя митця, на мистецтво і його суспільну роль; заклик до людини оновитися духовно, стати гармонійною частиною Всесвіту й зусиллями своєї волі витіснити дисгармонію, зло, що панує у світі.
ДІЙОВІ ОСОБИ НОВЕЛИ
Дійові особи «Intermezzo»: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.
«Зозуля» - народний образ символ, що втілює надію на життя.
«Образи трьох вівчарок» - теж символічні: самозакохана Пава – дворянство, Трепов – жандармерія (кличкою цього пса стало прізвище міністра внутрішніх справ Трепова, який підписував смертні вироки повстанцям); «Дурний Оверко» - принижене й темне селянство.
Жайворонок – символ творчої наснаги.
Сонце – символ вічності, сили.
КОМПОЗИЦІЯ НОВЕЛИ
Композиція «Intermezzo»: за імпресіоністичною логікою композиція новели мозаїчна, змонтована з багатьох різних епізодів, у яких розкриваються химерна гра настроїв героя. Основні композиційні вузли новели: вихідний момент — утома ліричного героя і виїзд за місто; розвиток почуття — відпочинок на природі; кульмінація — зустріч із селянином; резюме — приплив нових сил, заклик протистояти злу.
Композиційні особливості: поєднання ознак епічного (сюжет), ліричного (ліричний герой, пейзажі, емоції) і драматичного (дійові особи на початку твору) творів.
Кульмінаційний момент — зустріч митця із селянином. Твір написано у монологічній манері, розповідь ведеться від першої особи. Зміст новели — своєрідний поетичний знімок внутрішнього стану митця.
Ознаки імпресіонізму | Приклад з новели «Intermezzo» |
Зображення не самого предмета, а враження від нього | Сюжет новели – безфабульний: за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму химерну гру настроїв. В «Intermezzo» вони проходять через три фази: депресія, спокійно-споглядальний стан, гнів. Наприклад: «Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка… Спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч». |
Орієнтація на почуття, а не на розум | 1. «Так протікали дні мого intermezzо серед безлюддя, тиші і чистоти. І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею». 2. «Я утомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій». |
Відмова від ідеалізації | «Я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип помосту під їх вагою. Ну що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно. Я не хочу про вас думати. Я краще ляжу. Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо». Так добре було б стати «нічим» – безгласним, непорушним спокоєм». |
Часопростір ущільнюється і подрібнюється | «Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті – хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутись з людиною». |
Предметом мистецької зацікавленості стають уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа | 1.«Хто дасть мені втіху бути самотнім? Смерть? Сон? Як я чекав їх часом!» 2. «А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні – і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний!» |
Герой - колекціонер вражень | «Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом. На добраніч вам, ниви. Й тобі, зозуле. Я знаю, завтра з ранішнім сонцем влетить до мене в хату твоє жіноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» І зразу дасть мені настрій привіт твій, моя найближча приятелько». |
Психологічний портрет героя | |
Зовнішність | Автор не подає опису зовнішності ліричного героя, робить акцент на його внутрішніх переживаннях. Розповідь ведеться від першої особи, тому можна припустити, що герой нагадує Михайла Коцюбинського. |
Що відомо про життя героя, його родину | Зображенню заповітних думок автора сприяє форма оповіді від першої особи. По суті, новела – суцільний внутрішній монолог, за допомогою якого автор достовірно передає «рух свідомості» у період найбільшої концентрації духовної енергії героя. Про родину героя нічого не відомо. Зрозуміло, що герой через обставини життя стомився й прагне усамітнення та спокою. |
Психологічні реакції на зовнішні чинники: – депресія – гнів – душевна рівновага – нетерпіння – рішучість | «Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю!» «Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій…». «Так протікали дні мого intermezzо серед безлюддя, тиші і чистоти. І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею». «Ага, людське горе, ти таки ловиш мене? І я не тікаю! Вже натяглися ослаблені струни, вже чуже горе може грати на них! Говори, говори...». «Прощайте. Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...». |
Це митець? Чому? | Надмірна емоційність, вразливість, залежність від власних емоцій і реакцій на події, ситуації, образи. Світ сприймає через призму звуків, кольорів, краси, вражень. Знаходить гармонію та спокій у природі. Оцінює все, що його оточує, на межі почуттів та вражень. Фіксує картини, які його заспокоюють або викликають гнів. |
Загальне враження про героя | Образ митця реалізується через два ключових образи – Моя утома й Сонце. Саме через поступове зникнення в ліричного героя втоми й проникнення в його душу сонця відбувається зцілення. Усі інші образи новели символізують складну боротьбу, що вирує в душі ліричного героя, допомагають зрозуміти, як поступово зникає роздвоєння його особистості, як до нього повертаються душевна рівновага і готовність виконувати свій громадянський обов'язок. |
душевної рівноваги
Проблематика новели «Intermezzo»
гармонії людини і природи
митця і суспільства
специфіки творчого процесу
повноцінного життя