Терешко Л.Б.

План

• Пригадайте у якому році турки захопили столицю Візантійської імперії — місто Константинополь, згодом назване Стамбулом.
• За правління Селіма І турки нестримно просувалися територіями Близького Сходу, Північної Африки, Балканського півострова. Проте піку могутності Османська імперія досягла за Сулеймана І Пишного (1520-1566).
• Він упорядкував закони, за що отримав прізвисько Кануні (Законодавець). Забезпечив господарське піднесення, сприяв науковцям і митцям.
• За версіями деяких істориків, однією з дружин султана була русинка Роксолана (ймовірно, бранка Настя Лісовська), яка, здобувши прихильність чоловіка, навіть впливала на його державотворчі рішення

Сулеймана ще юнаком почали залучати до участі у вирішенні державних справ. Сулейман І уславився ще й тим, що створив великий флот.

• Народився Сулейман 6 листопада 1494 року в Трабзоні, його батьком був шехзаде Селім I, а мати Айше Хафса Султан, дочка кримського хана Менглі I Ґерая.
• У віці семи років його послали до двору султана Баязида ІІ в Константинополь. Там він навчався основам військової справи, права та фехтування, з наук, в основному, - історію і філософію.
• Вивчив також іноземні мови: знав сербську, арабську та перську. Навчився також ремеслу ювеліра.
• У віці 14 років почав виконувати державні обов’язки правителЯ у Кафі в Криму до 1512 року.
• На момент смерті батька, султана Селіма I, в 1520 році, Сулейман був намісником в Манісі, здійснював також функції правителя європейських провінцій під час військових походів Селіма.
• Очолив османський престол 1520 році в віці 26 років.
• Кардинал Уолси сказав про нього послу Венеції при дворі короля Генріха VIII Тюдора: "Цьому султану Сулейману двадцять шість років, він не позбавлений і здорового глузду; слід побоюватися, що він буде діяти так само, як його батько".

• Величезний вплив на Сулеймана І, за свідченнями сучасників, справляла його дружина Роксолана, за переказами — українка, захоплена в полон татарами. Таємничу Роксолану не раз зображали в історичних творах митці (найвідоміші серед них — роман Павла Загребельного «Роксолана», повість Осипа Назарука «Роксоляна», турецький телесеріал «Величне століття»).

• За часів правління Сулеймана I Пишного турки-османи проникли до Центральної Європи.
• Однією з перших його перемог стало у 1521 р. взяття Белграда — міста, яке протягом тривалого часу стримувало просування Османської імперії у Європу.
• Після цього турецькі війська рушили в Угорщину, де в битві під Могачем (1526 р.) розгромили чесько-угорське військо. Після цієї перемоги країну розділили між собою Османська імперія та австрійські Габсбурги.

• Чисельний флот Османської імперії вважався одним із кращих у світі. Сухопутна армія теж не поступалася бойовими якостями, що дозволяло вести агресивну експансію проти європейських країн.
• У 1571 р. в морській битві в затоці Лепанто об’єднана армада Священної ліги середземноморських католицьких держав здолала осман. Це дещо призупинило турецьке просування в регіоні Венеція. Але і впродовж наступних 200 років стамбульські правителі часто завдавали клопотів європейським.
• Вершиною «східної» настирливості виявилася облога Відня в 1683 р. Тоді польський король Ян III Собєський об’єднав у військові підрозділи поляків, австрійців, німців та українських козаків і вщент розгромив турків.
• Після того, як торгові маршрути перемістилися в Атлантику та відкрився морський шлях до Індії, Османська імперія залишилася без прибутків. Капіталізм у ній теж не набув особливого поширення. Брак коштів призвів до скорочення й ослаблення армії. Часті загарбницькі війни виснажили країну.

У XVIII ст. слава «володарки двох земель, двох морів» поступово згасала.

• У Ранньомодерну добу процвітала оригінальна й екзотична культура Османської імперії, вона перебувала під впливом ісламу.
• Освіту здобували в медресе — школах при мечетях, де навчали майбутніх священнослужителів, чиновників, науковців. Турецькі новочасні науки дещо поступалися першістю європейським. Зберігали позиції хіба що теологія, історія, географія, астрономія, медицина.
• До «універсальних» учених належав видатний історик, географ і письменник Кятіб Челебі . Він приділяв велику увагу перекладам і у своїх дослідженнях використовував відомості з іноземних творів. Усіляко популяризував філософію, доводив потребу вивчення природничих наук, засуджував марновірство, докладав зусиль, щоб запозичувати все те передове, що з’являлося на Заході.
• Визнання «султанського поета» заслужив Махмуд Абдулбаки, який писав ліричні вірші.
• Образотворче мистецтво вражало досконалістю в орнаментуванні та візерунках. Навіть цитати з Корану перетворювали на шедеври живопису..

• У період експансії османи захопили чималі простори Південно-Східної Європи та встановили там своє панування. Ще наприкінці XIV ст. турки вторглися в Болгарію і Сербію, у їхнє васальне підпорядкування потрапили Молдовське князівство, Волощина, частина Угорщини, український південний захід. Таким чином, Османська імперія формувалася багатоетнічною. Тому, султанам доводилося докладати зусиль, щоб тримати в покорі підлеглі народи.
• Мартін Лютер відзначав, що «багато хто очікує приходу турків». Адже в середині XVI ст. вони, лояльно ставлячись до релігій, зажили слави віротерпимих.
• Проте згодом, прагнучи зберегти цілісність держави, турецька влада дедалі частіше віддавала перевагу примусу й зброї як щодо одновірців, так і щодо прихильників інших віросповідань.
• Приписи ісламу допускають існування рабства, тому на ринках жваво торгували невільниками.
• Чоловіків зазвичай змушували до важких робіт. Завдяки фізичним потугам рабів-веслярів турецькі судна — галери — долали значні відстані.
• Дівчата й жінки потрапляли до гаремів. Хлопчаків готували до служби у війську яничарів.

• Повсякдення, теж не виглядало безхмарним. Іновірці сплачували завищені подушні податки. Щоб запобігти виявам невдоволення, чоловікам не дозволяли носити зброю, їздити верхи, натомість заставляли відробляти різні повинності, найчастіше на будівництві.
• Мешканці Південно-Східної Європи всіляко опиралися. Позаяк в основному сповідували християнство, то волю виборювали також під релігійними гаслами. Дошкульним для турків виявився рух гайдуків, що ширився в Болгарії і Сербії. Ці повстанці особливо активізувалися на межі ХУІ-ХУІІ ст., однак протистояти могутній імперії, звісно, не могли.

• Після нетривалої боротьби за владу трон Османської імперії посів син Мехмеда IV Ахмед ІІІ (1703–1730). Його візирем був Невшехірлі Дамад Ібрагім-паша.
• Період їхнього правління називається «епохою тюльпанів» через моду на вирощування цих квітів, яка охопила султанський двір. Султан та візир розуміли, що Османську імперію потрібно модернізувати. Тому до Франції було відряджено посольство, яке мало вивчити її державний устрій, а також ознайомитися з наукою та культурою. Так султан захопився модою на все європейське. У Стамбулі з’явилися численні палаци султана, візира та інших міністрів. В околицях міста розбили нові парки і сади з мармуровими басейнами та фонтанами. У Франції османи ознайомилися з книгодрукуванням, європейською медициною та літературою. У 1729 р. вийшла перша друкована книга турецькою мовою. Всього таких книг було 1000. Вперше дозволили друк світської літератури.

Була побудована заміська резиденція султана — Саадабад, спроєктована за планами Версалю і Фонтенбло. З’явився цілий новий архітектурний стиль, який називався «османське бароко».

• Було здійснено спробу карбувати власну монету — акче, але виявилось, що в країні бракує для цього срібла. Проте захоплення європейською культурою було поверховим і не призвело до реформування та модернізації країни.
• Кількість і розмір податків, які мали сплачувати селяни та ремісники, було збільшено настільки, що люди вже не мали чим їх сплачувати.
• Султан намагався реорганізувати яничарський корпус, чим викликав величезне незадоволення його вояків. На той час яничари були автономною та надзвичайно впливовою силою в імперії.
• Тому в 1730 р. у Стамбулі розгорілося повстання яничар та міської бідноти проти султана, яке закінчилося його ув’язненням та смертю. Так завершилась «епоха тюльпанів». Відсутність докорінних реформ завадила султанові втілити плани з європеїзації Османської імперії.
• У XVIIІ ст. відбулося великі російсько-турецькі війни. Війни 1711–1713 та 1735–1739 рр. Османська імперія вела на рівних з Російською імперією, навіть здобувала окремі перемоги.

• У цей період в Османській імперії, яка намагалася подолати технічну відсталість від Європи, було відкрито перші навчальні заклади європейського типу: Стамбульський технічний університет та артилерійське училище, в якому викладали інструктори з Франції.
• Але мусульманське духівництво не схвалило цього кроку зближення з європейськими країнами. Як і раніше, османська армія не була належним чином модернізована.
• Це призвело до того, що російсько-турецька війна 1768–1774 рр. обернулася для османів катастрофою: імперія втратила все Північне Причорномор’я, а Російська імперія здобула омріяний вихід до Чорного моря. Цей успіх Петербург закріпив у наступній війні 1787–1791 рр. Крім того, росіяни завдали ще одного удару, ліквідувавши у 1783 р. раніше васальне Османській імперії Кримське ханство.

• У XVIIІ ст. у всій Османській імперії поширилася мода на кав’ярні. Тут люди різного соціального походження могли вживати каву, солодощі та вести багатогодинні бесіди. Кав’ярні були перш за все місцем обміну інформацією та налагодження соціальних контактів. Мусульманське духівництво намагалося домогтися їхньої заборони, але невдало. Засідати у кав’ярнях могли лише чоловіки. Жінки для спілкування відвідували хамами — громадські лазні.

• Наприкінці XV ст. турецькі правителі зіткнулися з доволі небезпечним супротивником. Мова ітиме про козаків. Вони не лише боронили тогочасні українські землі від татарсько-турецьких нападів, а й перетворилися в одну з найвправніших армій Європи. Набуваючи досвіду в постійних бойових сутичках, становили серйозну небезпеку для Кримського ханства та Османської імперії. У перші два десятиліття XVII ст., у «добу героїчних походів», козацькі чайки поклали край господарюванню турецького флоту на Чорному морі. Тоді в османів визріла ідея вторгнення в Європу. Але в 1621 р. біля фортеці Хотин їхня армія зазнала поразки від польського війська, якому допоміг особистий ворог султана Османа II, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Він привів 40 тис. запорожців, які вплинули на результат битви.

• Стосунки козацької держави — Війська Запорозького (Гетьманщини) — з Османською імперією розвивалися ситуативно. У 1669 р. Генеральна Рада в місті Корсунь ухвалила рішення про перехід під турецький протекторат. Гетьман Петро Дорошенко сподівався на спільні дії проти Московського царства і Речі Посполитої, однак внутрішні суперечки завадили його намірам.
• Переорієнтувалися й у Стамбулі. Колишньому гетьманові Юрію Хмельницькому, який відбував ув’язнення у фортеці Єдикуле, присвоїли титул князя Сарматїї і України та, прикриваючись знаним іменем, рушили на столицю — Чигирин.

• У 1677 р. перша спроба його захоплення виявилася невдалою. Наступного, 1678 р., стотисячна турецько-татарська армія знову оточила місто. Нападники вели безперервний гарматний обстріл, постійно штурмували укріплення. Більше місяця, захищаючись, чигиринці очікували на поміч московитів. Ті врешті прийшли, проте наказали відступати, підірвавши порохові запаси. Тож коли вороги вдерлися всередину, пролунав вибух. Символ української держави перестав існувати, перетворившись на попелище. Однак закріпитися в Гетьманщині турки не змогли

Закріплення

Розкажіть про причини і наслідки османських завоювань у Європі

https://wordwall.net/ru/resource/30152354

​

Використані джерела

file:///C:/Users/Acer/Downloads/8-klas-vsesvitnya-istoriya-vasylkiv-2021%20(3). file:///C:/Users/Acer/Downloads/8-klas-vsesvitnya-istoriya-sorochynska-2021%20(3).pdf

https://uk.xn----7sbiewaowdbfdjyt.pp.ua/231274/1/suleyman-i-pishniy.html

​

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Опрацюйте презентацію
• Укладіть хронологію подій, що стосуються перемог і поразок Османської імперії впродовж XVI—XVIІ ст. Ліля МАКСИМ
• ?Укладіть історичний портрет Сулеймана І Пишного Діана Вовна ІВАН

​