«Заповіт (“Як умру, то поховайте…”)» − твір, що єднає минуле, теперішнє й майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею.�Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього�
Ціле століття над Дніпровими кручами лунає «Заповіт, і в ньому різні покоління
висловлюють своє…
Є.Сверстюк
У грудні 1845 року поет гостював на Переяславщині у свого друга Самойлова. Тут він застудився, а 24 грудня стан його погіршав. Самойлови, побоюючись за Шевченка, переправляють його в Переяслав до лікаря Козачковського.
Нелюдськими зусиллями
перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими
руками запалив свічку. На папір лягли перші, такі
страшні для молодої людини слова:
Як умру, то поховайте…
Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко» (Лейпциг,1859). В автографі вона не має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.
Заповіт-
а) офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок
смерті;
б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам.
ТЕМА:
заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого
люду.
ІДЕЯ:
віра поета у світле майбутнє України.
ЕКСПОЗИЦІЯ:
Як умру, то поховайте…
На Вкраїні милій…
ЗАВ’ЯЗКА:
Як понесе з України
Кров ворожу.
КУЛЬМІНАЦІЯ:
…Вставайте,
Кайдани порвіте.
РОЗВ’ЯЗКА:
І мене…
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Мелодія «Заповіту» належить полтавському вчителеві
Гордію Павловичу Гладкому.
«Заповіт» уже давно дістав міжнародне визнання. У 1929 році хорова капела «Думка» виступала в Парижі, їй довелося на прохання французів виконати «Заповіт» кілька разів.
«Заповіт» перекладено майже 100 мовами світу. Тому й виникло таке народне прислів’я: «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ».
«Заповіт» Тараса Шевченка
білоруською мовою
ЗАПАВЕДЗЬ
Як памру я, пахавайце
На Ўкрайне мілай,
Сярод стэпу на кургане,
Дзе продкаў магіла:
Каб нязмеранае поле,
Дняпро і абрывы
Было відна,— было чутна,
Як раве бурлівы!
Як пагоняць з Украіны
У сіняе мора
Кроў варожжу… Во тады я
І нівы і горы —
Ўсё пакіну й да самога
Бога палунаю
Маліцеся… А да тых пор —
Бога я не знаю!
Пахавайце ды ўставайце,
Кайданы парвіце
І варожай злой крывёю
Волю акрапіце!
І мяне ў сям'і вялікай,
Ў сям'і новай, вольнай,
Не забудзьце памянуці
Добрым ціхім словам.
Переклав Янка Купала
MY TESTAMENT
When I am dead, bury me
In my beloved Ukraine,
My tomb upon a grave mound high
Amid the spreading plain,
So that the fields, the boundless steppes,
The Dnieper's plunging shore
My eyes could see, my ears could hear
The mighty river roar.
When from Ukraine the Dnieper bears
Into the deep blue sea
The blood of foes ... then will I leave
These hills and fertile fields --
I'll leave them all and fly away
To the abode of God,
And then I'll pray .... But till that day...
Oh bury me, then rise ye up
And break your heavy chains
And water with the tyrants' blood
The freedom you have gained.
And in the great new family,
The family of the free,
With softly spoken, kindly word
Remember also me.
(переклав Джон Вейр)�
«Заповіт» Тараса Шевченка
англійською мовою
«Заповіт» Тараса Шевченка
французькою мовою
LE TESTAMENT
Quand je mourrai, enterrez-moi
Au milieu de nos plaines,
Su un tertre au milieu de nos steppes
De ma si douce Ukraine,
Pour que je voie les champs immenses,
Les rives escarpées,
Que je puisse entendre le Dniepr
Mugir à mon côté.
Quand le fleuve, loin de l'Ukraine,
Dans la mer bleue profonde
Versera le sang ennemi,
Je quitterai le monde,
Champs et collines… Volerai
Au royaume de Dieu
Pour prier… Mais en attendant,
Je ne connais pas Dieu.
Enterrez-moi et dressez-vous,
Brisez les fers maudits,
Arrosez votre liberté
Du sang de l'ennemi !
Et que dans la grande famille,
Délivrée de ses chaînes,
Avec des mots doux et paisibles
De moi l'on souvienne.
(переклад Анрі Абріля)
Пам’ятник Т.Шевченку на Чернечій горі