Народився М.Коцюбинський 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника

Коцюбинські: Михайло Матвійович та Гликерія Максимівна

Рідна садиба Коцюбинського у Вінниці, нині музей письменника

Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі  (1876 — 1880)

Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки

У 1885 р. Михайло увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності.

У 1886–1889 Коцюбинський дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.

Почав друкуватися в 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».

1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. 

Потім працював у Криму. Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь».

1898  переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців.

Михайло Коцюбинський з дружиною та дітьми. З ліва на право: Ірина, Віра, Роман, Юрій, Михайло, Оксана.

1911 — «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи.

Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові.

Літературна спадщина

Дякую за увагу