Тема: Олег Ольжич( Кандиба) – поет національного героїзму. Проблема людської волі в поезії «Захочеш – і будеш…» (із циклу «Незнаному воякові»). Заклик іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям у вірші «Господь багатий нас благословив».

Біографія

• Олег Ольжич (справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба) – український поет, археолог і політичний діяч, син Олександра Олеся.
• Народився в Житомирі 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907. Батько – поет Олександр Олесь (Кандиба), мати – Віра Свадковська, гімназійна вчителька.
• У 1917–1923 здобував середню освіту, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, та закінчити її довелося лише в Празі.
•  1923 року він виїздить разом із матір’ю з України, охопленої чадом класової ненависті, у Берліні нарешті зустрівся з батьком, який ще 1919 вимушений був емігрувати до Чехословаччини та склав обов’язки повпреда УНР у Будапешті. Незабаром родина Кандиб переїхала до Горніх Черношинець під Прагою.
• У 1924–1929 навчався в Карловому університеті в Празі, на літературно-історичному факультеті Українського педагогічного інституту, вивчав археологію в Українському вільному університеті. 

• Член Пласту в Празі, на пластову тематику написав чудову поезію «Пластовий капелюх».
• Восени 1930 захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини».
•  В 1930–1931 – асистент кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному відділі Національного музею, здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, Німеччині, США і Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях. У 1938 читав лекції у Гарвардському університеті. Опублікував ряд праць з антропології та археології. В історичній науці – послідовник школи Л. Нідерле.
• Із початку 1930-х рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-науковий вісник», «Вісник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вісник», «Пробоєм».

​

Зв’язок поета з ОУН УПА

• В 1929 – член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Є. Коновальця.

​

• В 1937 очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів. В кінці 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН.

​

• В 1938–1939 О. Кандиба брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через що поет потрапив до хортистської в’язниці.

​

• Протягом 1939–1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.

​

• В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру – Української Національної Ради у Києві.
• У січні 1944 після арешту А. Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН.

​

​

​

• У Львові одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького - Катериною (Калиною), та шлюб був недовгим.
• 25.05.1944 -  заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен.
• Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944,закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).

​

Творча спадщина

• О. Кандиба – автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937).

​

Психологічний портрет О. Ольжича.

«Захочеш – і будеш…»�

Захочеш і будеш! В людині, затям,

Лежить невідгадана сила –

Зрослась небезпека з відважним життям,

Як з тілом смертельника крила.

…Вперед, Україно! В Тебе – тяжкі стопи,

Пожари хат димляться з-під них.

Ні Росії, ні Європі

Не зрозуміти синів Твоїх!

​

Словникова робота:

• Затям — зрозумій, запам’ятай.
• Ниць — униз.
• Петáрда — вибуховий пристрій застережної дії.
• Сумлíння — совість, внутрішній голос, суддя, який оцінює наші думки та вчинки. Воно може підказати нам правильне рішення й застерегти від неправильного.

​

Паспорт твору

• Тема: роздум про можливості кожної особистості (життя і боротьба сина свого народу)
• Головна думка: «в людині, затям, лежить невідгадана сила» (заклик бути патріотом)
• Провідний мотив: утвердження сильної і сміливої особистості
• Рід літератури: лірика
• Вид лірики: громадянська (патріотична)
• Збірка: «Вежі» (1940)
• Жанр: вірш
• Кількість строф: три
• Вид строфи: катрен (чотиривірш)
• Римування: перехресне  (АБАБ) 
• Рими: затям – життям, сила – крила, ниць – таємниць, разу – наказу, думкам – сам, каміння – сумлінням.

​

Художні засоби:

• Епітети: невідгадана сила, відважним життям, солодкий тягар, гостру петарду, невблаганним сумлінням
• Метафора: «в людині … лежить … сила», «Зрослась небезпека з … життям», «нести тягар … таємниць», «петарду наказу», «надать блискавичність думкам», «рішенням важкість каміння», «стать сам на сам з … сумлінням».
• Порівняння: «зрослась …, як з тілом смертельника крила»
• Повтори (анафора, єдинопочаток): «І …»

​

Композиційна будова вірша:

• 1. Захочеш – і будеш (багато у житті людини залежить від неї самої, бо «в  людині, затям, лежить невідгадана сила»)
• 2. Зрослась небезпека з відважним життям (справжнє життя, наповнене боротьбою, тільки для відважних)
• 3. Не спіткнутись ні разу (приймати виважені рішення, щоб виконати свій обов’язок)
• 4. Навчишся надать (віра у себе, в успіх розпочатої справи)
• 5. Стать сам на сам з …невблаганним сумлінням (власне сумління – найвище мірило кожного поступку перед вибором «піти чи послати»)

​

• Якщо розглядати вірш не в контексті біографії  автора, то він насамперед сприймається як роздуми про можливості кожної  особистості. Якщо взяти до уваги життєвий шлях та вибір самого автора, то він про глибоку віру в силу українців у боротьбі за національне визволення.

​

• Ліричний герой – це відважна та сильна духом людина, котра вірить у невідгадану силу, великі можливості українців у боротьбі за відродження державності. 

​

Асоціативний кущ

ПАТРІОТ

«Господь багатий нас благословив»

І вірити, і прагнуть – не вотще.

Безсмертне – і величне, і ясне-бо.

Ось лине хмара з літеплим дощем,

І розверзається врочисте небо.

Господь багатий нас благословив

Дарами, що нікому не одняти:

Любов і творчість; туга і порив,

Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин –

Доволі на столах Його веселих.

Іди ж сміливо і бери один,

Твойому серцю найхмельніший келих.

​

Словникова робота:

• Вóтще — даремно.
• Лíтеплий — теплий.
• Розверзáється — розкривається.
• Самопосвята — присвячення себе якійсь справі, комусь.

​

​

Паспорт твору

• Тема: роздуми про необхідність розвивати таланти, даровані Богом (роздуми про служіння своєму народові)
• Головна думка: заклик правильно скористатися наділеними дарами: жити недаремно, ідучи за велінням свого серця (уславлення духовно-багатого українського народу)
• Жанр: вірш (1933)
• Римування: перехресне (АБАБ) 
• Рими:  вотще – дощем, ясне-бо – небо, благословив – порив, одняти – самопосвяти, вин – один, веселих – келих.

​

​

Художні засоби

• Епітети: «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких грон», «променистих вин»
• Персоніфікація: столах веселих
• Метафора: «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти», «твойому серцю найхмельніший келих»
• Архаїзми: «вотще», «літеплим», «самопосвята».
• Повтори (що надають врочистості): «і вірити, і прагнуть», «і величне, і ясне-бо»

�

• Якщо розглядати вірш не в контексті біографії  автора, то він насамперед сприймається як роздуми про таланти кожної особистості та їх розвиток. Якщо взяти до уваги життєвий шлях та вибір самого автора, то він про служіння народові у боротьбі за національне визволення.  

​

• Серед «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах, для нього «найхмельнішим  келихом» стала воля, боротьбі за національну ідею він посвятив своє життя

​