1 of 13

���АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА ДІТЕЙ�

- Природа агресії

- Причини

- Прояви

- Шляхи регулювання

​

2 of 13

  • Агресія — активна форма вираження гніву, що виявляється у завданні шкоди людині чи предмету.
  • Агресія притаманна кожному з нас, бо вона є інстинктивним способом поведінки, спрямованим на самозахист і виживання у світі.

3 of 13

  • Гнів має і позитивний вплив на людину, бо він мобілізує енергію, підвищує здатність до самозахисту і впевненість у собі.
  • Отже, агресивність як прояв активності властива всім людям.

4 of 13

  • Позитивний бік агресивності — це готовність до подолання перепон, боротьба за виживання, самовдосконалення.
  • Негативного значення агресивність набуває тоді, коли через вади соціальної адаптації людина вступає в конфлікт з оточенням, неадекватно засвоюючи і порушуючи моральні норми.

​

5 of 13

  • За дитячою агресією приховане відчуття небезпеки, загроза від зовнішнього світу, це один із неадекватних засобів психологічного захисту.

​

6 of 13

  • У різних дітей він відбувається по різному, але проявляється в примхливості, негативізмі, виникає опір, бажання, щоб усе було так, як і раніше.
  • Саме в цей час багато дітей починають грубіянити, відмовляються виконувати вимоги дорослих, не реагують на зауваження.

7 of 13

  • Чи буде дитина агресивною, залежить від її індивідуальних особливостей (збудливість нервової системи) і соціального середовища (найближчого оточення).
  • Причиною агресивності завжди є брак уваги дорослих.
  • Джерела гніву можуть бути ситуативними (коли конкретна ситуація стає подразником і призводить до вираження гніву та агресії).

​

8 of 13

ГОЛОВНІ СФЕРИ, ЩО ПРОВОКУЮТЬ АГРЕСИВНІСТЬ У ДІТЕЙ:�

• шкільне навантаження;

• спілкування з учителем;

• взаємодія з іншими дітьми;

• стосунки в родині.

​

9 of 13

ВАЖЛИВО НАВЧИТИ ДИТИНУ

  • • усвідомлення своїх потреб;
  • • відреагування негативних емоцій, навчання контролю над власними агресивними почуттями та вираження їх у прийнятній формі;
  • • формування адекватної самооцінки;
  • • навчання способів активного спілкування, підвищення впевненості в собі;
  • • навчання способів цілеспрямованої поведінки, внутрішнього самоконтролю у стримуванні негативних імпульсів;
  • • формування емпатії та довіри до людей.

​

10 of 13

ДЖЕРЕЛА ДЕСТРУКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ:�

  • 1. Почуття страху, недовіри до світу, який загрожує безпеці дитини.
  • 2. Невиконання бажань дитини, заборона на задоволення певних потреб.
  • 3. Відстоювання своєї особистості, території, здобуття незалежності й самостійності.
  • 4. Негативізм матері (її відчуженість, байдужість, постійна критика).
  • 5. Суворість дисциплінарних впливів (фізичне покарання, психологічний тиск, приниження).
  • 6. Байдужість, ігнорування агресивних проявів щодо інших дітей і дорослих (фактичне заохочення агресивної поведінки).
  • 7. Прагнення привернути увагу.
  • 8. Перепони в досягненні своєї мети.
  • 9. Будь-яке відчуття дискомфорту: голод, стрес, втома.

​

11 of 13

��� � ОСНОВНІ МЕТОДИ РОБОТИ:�

  • 1. Ігрова корекція агресивності.
  • 2. Навчання дітей засобів саморегуляції.
  • 3. Тематична бесіда.
  • 4. Програвання ситуацій із подальшим їх аналізом.
  • 5. Формування емпатії та довіри до людей.
  • 6. Метод малювання — спрямований на зниження емоційного напруження.
  • 7. Відпрацювання комунікативних навичок.

12 of 13

ПРИЙОМИ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ�

  • Підтримати.
  • Заспокоїти (робота з емоціями: дихальні вправи, переключення, прийоми арт-терапії(музика, малювання, фізичні вправи, улюблені вправи).
  • Пошук рішення через аналіз ситуації конструктивна бесіда.

13 of 13

Дякую за увагу!

Практичний психолог закладу

Чернецька Р. М.