АДАПТАЦІЯ дітей з ООП до дитячого садочка���

Особливі діти- перш за все діти, а потім уже особливі.

​

Варто зазначити, що не тільки дітям з аутизмом та ООП важлива соціалізація, а й для всіх дошкільнят, які пізнають світ  .

Адже саме в такому середовищі дітки мають більше шансів прогресувати у розвитку і позбуватися поведінкових проблем.

�Адаптація до дитячого садку – той нелегкий період, через який мають пройти всі батьки дошкільнят і відбувається це індивідуально.

Дитині зазвичай важко перебувати в новому, незвичному середовищі, тому адаптація вимагає часу, терпіння та злагоджених дій батьків, вихователів та безпосередньо асистента дитини/вихователя.�

​

�����������Важливими є заохочення, щоб садок асоціювався в малюка з приємними емоціями.�

З чого починати адаптацію ?

• �Насамперед, ще до відвідування дитячого садочка дитина може звикати до колективу однолітків, спостерігати як граються інші дітки на дитячому майданчику, підходити до свого майбутнього садочка разом з мамою.
• Батьки, в свою чергу, мають обов’язково попереджати про те, що очікує дитину, в позитивному ключі.

​

​

• Зазвичай відвідування садочка починається з однієї-декількох годин в перші дні.
• Спочатку ми ознайомлюємо дитину з садком, наприклад, на прогулянці , де малюку надається свобода дій. Тобто він може вибрати «зону комфорту», сидіти,бігати, спостерігати за тим, що відбувається, гратися наодинці.
• Так ми маємо змогу побачити які саме ігри/ предмети/місця найбільше приваблюють дитину і, враховуючи її вподобання, підбирати активність для налагодження взаємодії.

Надалі ми хочемо, щоб час , проведений у садочку, збільшувався і дитина включалася в загальний розклад дня та режимні моменти. �Для цього не забуваємо про візуальний розклад, адже дитині важливо знати, що її очікує, а нам необхідно, щоб вона робила те, що роблять всі.��Важливою частиною дня є групові заняття. Оскільки дитині спочатку важко бути включеною у все заняття, потрібно змінювати вид діяльності.� Саме тому, виходячи з базового рівня групових навичок дитини, ми можемо почати з того, що малюк просто сидить за столом декілька хвилин, після чого йде відпочивати.� �

Важливість візуального розкладу

Візуальний розклад

Навіщо використовувати візуальний розклад?

При постійному використанні план стає цінною стратегією, яка часто призводить до позитивних коротко- та довгострокових змін.

​

Групові заняття:. З кожним днем ми все більше залучаємо дитину до групової активності та ігор: можна спочатку з тьютором (асистентом), а потім з однолітками.�

Таким чином, наша дитина налагоджує соціальну взаємодію. Ми їй в цьому допомагаємо, попереджуючи її небажані дії, замінюючи їх на соціально прийнятні. �Якщо дитині потрібна допомога, ми використовуємо підказки або буквально «працюємо» руками дитини. (рука в руці)�Згодом, дитина звикає, вивчає розпорядок дня і спокійно відвідує ДНЗ.�Отже, процес адаптації настільки індивідуальний, наскільки унікальна кожна дитина, але він є необхідним, бо відвідування дитячого садку зараз – це ще одна перемога на шляху до самостійного повноцінного життя в майбутньому.��

Схема спостереження щодо визначення рівня адаптації дитини до нових умов перебування в ЗДО

• Легкий рівень адаптації
• Середній рівень адаптації
• Важкий рівень адаптації

Рівні адаптації дитини до дитячого садка

​

• Другий пункт тут
• Третій пункт тут

Діти з ООП 3-й рік життя �Освітні завдання.

• Створити умови для корекції відхилень у розвитку з метою формування тих психічних новоутворень, видів дитячої діяльності і здібностей, які за віком уже мають бути, але ще не з’явились у дитини.

​

Діти з ООП 3-й рік життя �Освітні завдання.

Формувати передумови до продуктивних видів діяльності та розвитку мовленнєвих процесів засобами ігрової діяльності.

Включати дитину у спільні дії з іншими дітьми в різних ситуаціях.

Формувати у дітей з особливостями психофізичного розвитку адекватні форми взаємодії з однолітками, включати дитину в дитячий колектив. Допомагати дитині сприйняти і виділити однолітка, а потім сформувати потребу у спілкуванні в певній ситуації і певній діяльності (наприклад, на музичних заняттях).

Діти з ООП 3-й рік життя �Освітні завдання. �Розвивати характерні для цього віку психічні властивості, новоутворення, провідну та інші види діяльності, зокрема:

Спілкування, предметно-ігрові дії

Самостійність у побуті

Тактильне, зорове, слухове сприймання

Діти з ООП 3-й рік життя �Освітні завдання. �Розвивати характерні для цього віку психічні властивості, новоутворення, провідну та інші види діяльності, зокрема:

Оптико-просторові уявлення.

Наочно- дієве мислення.

​

Елементарні рухи мімічної та артикуляційної мускулатури.

Імпресивне (слухання, розуміння) та експресивне (висловлювання) мовлення; мовленнєве дихання.

У РОДИННОМУ КОЛІ необхідно поширювати можливості спілкуватися з дорослими, позаяк ця потреба є цілком закономірною, і її гальмування завдає багато шкоди розвиткові дитини в цілому.

Створювати умови для розвитку у дитини пізнавальної активності, спрямованої на дослідження об’єктів та їх функціональності, у процесі спільної з дитиною діяльності збагачувати сенсорний досвід малюка.

Гратися з дитиною, використовуючи розвивальні ігри та вправи з мовленнєвими завданнями, пальчикові ігри та вправи. Доведено, що вправи на розвиток дрібної моторики позитивно впливають на мовленнєвий розвиток дитини.

​

�Показники �успішного розвитку дітей���

• Спільна діяльність дорослого та дитини у цей віковий період є умовою нормалізації її розвитку, активізації світосприймання та пізнання.
• Батьки дитини з особливостями психофізичного розвитку обов’язково мають бути активними учасниками організації та проведення корекційно- педагогічної роботи зі своєю дитиною, якщо вони прагнуть досягнення значних результатів у соціалізації та інтеграції дитини у загальноосвітній простір.

1.Дитина вирізняє людей, які посідають певне місце в її житті(«свої» та «чужі», знає власне ім’я, імена батьків, вихователів).

2.У дитини рівень сенсомоторного розвитку і слухового сприймання наближений до норми або такий, який відповідає нормі:

• добирає за зразком геометричні фігури різної форми (кульку, кубик, трикутник, квадрат),
• до запропонованих зразків геометричних фігур – відповідні їм плоскі геометричні фігури і називає їх
• розрізняє 4 кольори;
• За словесною інструкцією обирає предмети або малюнки за темами «Іграшки», «Посуд», «Одяг», показує, де на малюнку дівчинка спить, грається, ість;
• Виконує сприйняті на слух доручення дорослого («Дай», «Посади, погодуй ляльку»
• За допомогою дорослого застібає гудзики.
• Малюк вибирає та роздивляється книжки з малюнками.
• Розпізнає об’єкти на малюнках і називає їх.
• Любить слухати прості казки та віршики.

​

Додайте заголовок слайда – 7

Як відомо, занепокоєння від розлуки з мамою (чи людьми, які її заміняють) притаманне дітям не тільки двох, але і трьох – чотирьох років. Але труднощі адаптації до дитячого садка можуть зумовлюватись не тільки страхом розлуки з мамою, а й невизначеністю ситуації, що особливо впливає на емоційно- чутливих, тривожних дітей.

Причиною страхів перед дитсадком може бути і негативне уявлення про нього, яке склалося у малюка в результаті того, що він дізнався від інших.

Адаптаційні труднощі такого роду краще завчасно попередити , ніж потім долати.

Психологічну підготовку до дитячого закладу варто починати заздалегідь і обережно.�

ЇЇ не можна проводити у формі засудження невдач малюка, як це часто трапляється: « В дитсадку всі самі їдять! Там тебе ніхто годувати не буде!», «Не навчишся сама вдягатися – будеш в садку роздягнена ходити (або взагалі з погрозами типу : «Якщо не будеш слухатися- відведу і здам!».

Бажано пов’язувати згадки про дитсадок з успіхами і досягненнями дитини: «Ти в мене став таким самостійним! Як вихователь зрадіє такому помічникові!»

«Як швидко ти вмієш вдягатися! От вихователька здивується! Може , навіть і не повірить, що тобі лише три роки».

• На жаль, не кожну дитину вдається добре підготувати до дитячого садка. У дуже емоційних, тривожних дітей з надто чутливою нервовою системою процес адаптації до нових незвичних умов майже завжди викликає стресовий стан.
• З дитиною у стресовому стані дуже важко встановити контакт, вона нічого не чує і не бачить, не реагує (або негативно реагує) на звернення, не цікавиться іграшками.
• Щоб допомогти малюку пережити стрес, спробуйте висловити йому своє розуміння і позитивне ставлення до його переживань.
• Для вихователя головне- пам’ятати, що дитина в стресовому стані неспроможна опанувати свою тривогу, припинити плакати, включитися до гри. І тому всі наші прохання, умовляння, жартівливі зауваження, а тим паче присоромлення чи осуд заганяють її в глухий кут(«Від мене хочуть того, що я не можу») і тільки посилюють стресовий стан.

Перші дні бажано залишати малюка у групі ненадовго (на півгодини – годину), щоб він усвідомив: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повертається.

Які фактори можуть затримувати особистісний розвиток дитини?��

• Починаючи з трирічного віку, діти вступають у так званий «вік гри».
• Гра дошкільників- це унікальний вид діяльності, за допомогою якого діти моделюють відомий їм світ дорослих, відтворюють основні смисли людської діяльності і засвоюють ті форми стосунків, які будуть реалізовуватись у майбутньому.
• У процесі гри відбувається не тільки психічний розвиток дитини, а й відображуються її психологічні проблеми і труднощі.
• Тому особливої уваги потребують діти, які довгий час залишаються на стадії маніпулювання предметами (монотонно повторюють одні і ті самі дії з іграшками) або демонструють агресію щодо предметів і людей (розкидають, б’ють іграшки, ображають однолітків), виявляють інтерес лише до одного типу ігор (ігри розваги чи то ігри –вправляння) або обмежують свій ігровий репертуар лише однією роллю. Такі вузькі вподобання є проявом її неготовності перейти до наступного етапу психологічного розвитку- етапу орієнтації у світі соціальних взаємин дорослих.

Це відсутність у неї цікавості до соціального світу, що її оточує (і тоді можна казати про певне відставання психофізичного дозрівання), або страх наблизитись до дорослого світу, негативні уявлення про нього і про свої можливості (і тоді в однотипних чи агресивних іграх проявляється психологічне неблагополуччя дитини).

Замість того, щоб отримувати задоволення від фантазій про своє майбутнє, як це відбувається у психологічно благополучних дітей, малюки з проблемами прийняття себе і світу в ході своїх ігор намагаються розв’язати для себе інші неусвідомлені, але болючі питання «Невже я справді поганий? Чи всі люди злі? Як підкорити собі, завоювати цей страшний і несправедливий світ?».

Найстрашніше те, що такі діти не тільки самі не отримують задоволення від своїх «незрілих ігор, але й змушують оточення негативно реагувати на себе, підтверджуючи тим самим свої побоювання щодо «злого» світу.

Саме за допомогою гри працюють з малюками психологи і психотерапевти.�Молодший дошкільний вік- це період переходу від предметної діяльності до гри.�����

• Щоб допомогти дитині, яка не вміє гратися, недостатньо навчити її правильній послідовності дій з іграшкою або пояснити неприпустимість проявів агресії до однолітків.
• За допомогою гри дитину можна також навчити контролювати прояви своїх негативних емоцій. Наприклад, коли дитина поводиться у грі войовничо, не варто забороняти їй це, а треба допомогти проявити цю агресію в прийнятній формі. Показати ті предмети, які можна бити, ламати, кидати (подушки для биття, газети для розривання, будівлі з кубиків для руйнування).
• Допомогти малюку обрати позитивну роль, яка надає доброго смислу агресивним настроям: Іван- мужичий син, руйнує царські палаци, Кирило Кожум’яка б’ється зі Змієм, поліцейський комісар захоплює злочинців.
• Завдяки такій корекції ігрової діяльності малюки перестають лякатися своїх негативних емоцій, не дають їм захопити себе і потроху вчаться керувати ними: шукають, як краще виявити свій гнів, щоб залишитись «хорошими».

Але прийоми ігротерапії досить часто і не менш ефективно використовують і мудрі дорослі – батьки чи вихователі.

Через власні пояснення і партнерство дорослого малюк може нарешті і сам зрозуміти, що означають і на кого спрямовані його страх чи гнів, а отже , знайти бажане завершення сюжету (наприклад, «Всі лиходії переможені»).

Завдяки успішно завершеній грі діти не тільки отримують задоволення, а й можуть змінити ставлення до себе і світу(«Я, насправді,- хороший! Я зможу постояти за себе».

ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ покращення адаптації�пляшечки з водою та різним наповненням

Дощик із блискіток.

Що у пляшечці?

Кольорове наповнення (дотримуємось певних правил: пляшечки закриваємо ,змастивши кришечки зсередини клеєм ПВА, або ж зверху обмотуємо вузеньким скотчем.

ІГРИ ТА ВПРАВИ для покращення адаптації�ігри з крупами (манка, кукурудзяна крупа)

Розвиваємо тактильні відчуття

Знайомство з «чарівним пісочком»

Робимо аплікацію з манки «Геометричні фігури»

ІГРИ ТА ВПРАВИ для покращення адаптації�

Малювання пальчиками

«Моя мрія»

Аплікації «Геометричні фігури»

ІГРИ ТА ВПРАВИ для покращення адаптації (солоне тісто)

Дітки самостійно під керівництвом дорослого можуть приготувати тісто.

Розминають тісто руками, прикрашають візерунками (фломастером,який вже не пише)

Закріплюють знання геометричних фігур та вчаться ділити простір.

Незвичні масажери для рук та пальчиків

Мішечки з гречкою, рисом, квасолею.

Мішечки з крохмалем (чомусь риплять…)

Масажерами для рук можуть бути природні матеріали: шишки, каштани, горішки.

У дітей, які граються поруч, все частіше виникають конфлікти: одні малюки схильні агресивно відбирати вподобані іграшки, інші – не здатні постояти за себе. І та і інша поведінка викликає занепокоєння батьків та вихователя. �Спробуємо розглянути можливості педагогічної корекції цих поведінкових труднощів.

В цей період дорослим необхідно згладжувати конфлікти, попереджувати прояви агресивності у взаємодії дітей: можна вигадати сюжетний поворот, за яким іграшка тимчасово переходить до рук іншої дитини – машинку здати в «автомийку», ляльку привести до перукаря. Але обов’язково забезпечити повернення іграшки господарю.

Сила опору, з якою трирічні малюки прагнуть отримати чужі речі чи іграшки, є проявом їхньої зацікавленості предметом, а не ставленням до однолітка.

Потрібно навчити її попросити, запропонувати обмін, приєднатись до гри..

​

І хоча діти ще нескоро навчаться самі знаходити такі «взаємовигідні» сюжети, позитивний досвід участі у спільних іграх формує їх взаємну прихильність.

А симпатія і бажання поділитися виникають у дітей до тих однолітків, які «допомагають їм гратися», а не до тих, хто «заважає».

Необхідною умовою доброго самопочуття і розвитку маленької дитини в дитячому садку є довіра і приязнь до вихователя. У цьому віці дитині особливо потрібна материнська підтримка і турбота, тому вихователь протягом дня має виявляти до кожної дитини своє добре ставлення: приголубити, назвати ласкавим іменем, допомогти.

Діти з особливостями психофізичного розвитку потребують особливої уваги батьків і щоденних спільних з батьками занять у родинному колі.

Постійно треба використовувати позитивні підкріплення (усмішка, кивок головою) будь –яких, навіть незначних, досягнень дитини.

Вихователь протягом дня має виявляти до кожної дитини своє добре ставлення: приголубити, назвати лакскавим іменем, допомогти.