Музика епохи Відродження, як і образотворче мистецтво і література, повернулася до цінностей античної культури. Вона не тільки тішила слух, але мала духовний та емоційний вплив на слухачів
Молоді музиканти з багатьох країн Європи приїжджали на навчання в Італію, вивчали італійський мадригал і наслідували його. Та все ж, музика Північного Відродження відрізняється від італійської своїм яскравим індивідуальним характером
В епоху Відродження композитори створювали як церковну, так і світську музику. На території сучасних Бельгії, Нідерландів, Італії, Франції, Німеччини, Австрії виникла відома нідерландська поліфонічна школа. ���Це був неперевершений злет у розвитку ренесансної музичної культури, кульмінація якого пов’язана з творчістю �Орландо ді Лассо
ORLANDO DI LASSO
Якщо композиторський стиль італійця Дж.Палестріни порівнюють із живописом Рафаеля, то могутню індивідуальність фламандця О.Лассо – з такими титанами Відродження, як Шекспір, Мікеланджело, Рубенс
Ханс Мюліх
Орландо ді Лассо диригує камерним хором
О.Лассо «Луна»
Це цікаво знати!
Орландо ді Лассо (1532 — 14 червня 1594) — франко-фламандський композитор епохи Відродження, співак і диригент
Орландо народився у місті Монсі (сучасна Бельгія). У дитячі роки співав у церковному хорі. Довгий час Лассо провів в Італії, саме тому у його творчості можна прослідкувати злиття нідерландського та італійського стилів
Творча спадщина Лассо дуже багата і включає півтори тисячі мотетів, 53 меси, близько ста магнифікатів й інших літургійних творів, півтори сотні мадригалів, сотні французьких шансонів, німецьких пісень та інших дрібних п'єс
11585 Орланділассо — астероїд, названий на честь композитора
Брати Ян і Хуберт ван Ейки Гентський вівтар (фрагменти)
Маттіс Грюневальд
Ізенгеймськийо вівтар (фрагмент)
У стародавні часи композитори часто створювали поліфонічну музику на одні й ті самі мелодії та тексти. Проте сприймали їх по-різному: наспіви змінювали завдяки прийому колорування
Кожний композитор до відомих мотивів додавав власні інтонації, по-своєму її прикрашав
Мистецька скарбничка
Колорування (від нім. «розфарбовувати») – прикрашування вокальної партії віртуозними пасажами, трелями, руладами тощо
Нині, коли музика лунає скрізь – у залах філармонії і на сценах концертних залів, на радіо та телебаченні, а в Інтернеті можна знайти записи багатьох творів, навіть важко уявити, що колись народи Європи обходилися без звичнихдля нас форм концертного життя
Як виникли перші публічні концерти?
У добу Відродження церковні органісти виконували світські твори після меси
Так почали розвиватися інструментальні жанри, зокрема прелюдії, токати, фантазії
Різдвяний християнський гімн «Яке Дитятко». Мелодія прийшла до нас із епохи Відродження. Це народна англійська балада шістнадцятого століття "Greensleeves"
Слова балади були зовсім не релігійного змісту, але, напевно, мелодія припала до душі слухачам, тому на неї було покладено багато текстів, у тому числі одна стара різдвяна пісня, що датується 1642р.
«Яке дитятко»
При дворах аристократів створювали невеликі інструментальні ансамблі (капели), що супроводжували парадні ритуали та церемонії. У домашньому музикуванні грали переважно на лютні та різновидах віоли (у Німеччині – фідель)
М’яке звучання лютні сприяло її широкому використанню у якості сольного, ансамблевого та акомпанувального інструмента
З’явилися численні збірники мініатюр (табулатури), до яких входили пісенно-танцювальні жанри для лютні
М.Скорик�Три фантазії для лютні �зі Львівської табулатури XVI ст. (І, ІІ ч.)
Домашнє завдання