«Посуд українців»

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

(Презентація підготовлена заступником директора з НМР Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва Наталією Ромась, у рамках навчально-методичного проєкту «Сила коріння», з метою реалізації Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності)

Історія українського посуду

• Давні часи: Посуд виготовлявся ще в епоху неоліту (близько 6 тис. років до н.е.) з глини, що було основним матеріалом у формуванні побуту українців.
• Трипільська культура (близько 5400-2700 рр. до н.е.): славилася глиняним посудом, розписаним унікальними орнаментами, що мали магічне значення.

​

• Київська Русь (9-13 ст.): розвиток ремесел, виготовлення посуду з дерева, металу та скла. Посуд служив не лише для побутових потреб, а й в обрядовій практиці.
• Гетьманщина (17-18 ст.): під час гетьманщини український посуд отримав нові форми та декоративні елементи, відображаючи соціальний статус та побут.

​

���Матеріали виготовлення�

• Глина: почала використовуватися ще з неоліту. Глиняний посуд створювався шляхом обертання на гончарному кругу або ліплення.
• Дерево: застосовувалося для виготовлення ложок, тарілок, бочок. Лозоплетіння також стало популярним.
• Скло: почало вироблятися в Україні з 9 століття. З розвитком технологій виготовлення, з'явилися скляні глечики та чаші.
• Метал: латунь і мідь використовувалися для виготовлення посуду з 12 століття. Металургія стала важливим ремеслом.
• Лоза: традиційний матеріал для виготовлення кошиків, меблів та інших виробів. Лозоплетіння в Україні розвивалося з давніх часів, виготовлялися кошики, бочки та інші побутові предмети.

​

�Ремесла, пов’язані з посудом�

• Гончарство:
• Виготовлення глиняного посуду, зокрема мисок, тарілок, глечиків та куманців. Гончарі використовували різні техніки, такі як ліплення та обертання на гончарному колі.
• Металургія:
• Виготовлення металевих посудин, таких як чаші, ковші, каструлі, а також посуд для зберігання рідин (бочки). Виготовлення металевих інструментів для гончарства та інших ремесел.
• Стеклодувство:
• Виробництво скляного посуду, включаючи глечики, чаші та стакани. З розвитком технологій в 15-16 ст. українські майстри почали виготовляти різноманітні скляні вироби.
• Різьблення по дереву:
• Створення дерев'яних ложок, тарілок, мисок, а також меблів.
• Бочкарство:
• Виготовлення бочок для зберігання рідин (приблизно з 16 століття). Бочки використовувалися для зберігання вина, меду та інших рідин.
• Лозоплетіння:
• Виготовлення кошиків, бочок та інших виробів з лозини, що використовується з давніх-давен. Кошики слугували для збору врожаю та зберігання продуктів.

​

���Орнаменти на українському посуді та їх значення�

• 1. Види орнаментів:
• Спіралеподібні візерунки:
• Символізують безкінечність та зв'язок між поколіннями.
• Часто використовуються на куманцях та глиняному посуді.
• Геометричні фігури:
• Відображають природу, рослинність і родючість.
• Застосовуються на різних типах посуду, від тарілок до глечиків.
• Зображення тварин:
• Використовуються для залучення удачі, добробуту та захисту.
• Можуть з'являтися на глиняному або дерев'яному посуді.

​

• 2. Кольори в орнаментах:
• Червоний:
• Символізує енергію, радість та життя.
• Часто використовується в декорі святкового посуду.
• Чорний:
• Пов'язаний із землею, родючістю та благополуччям.
• Використовується для підкреслення натуральності матеріалів.
• Білий:
• Символ чистоти, святості та вірності.
• Застосовується в оформленні обрядового посуду.

​

• 3. Значення орнаментів:
• Орнаменти на українському посуді не лише естетичні, але й несуть глибокий символічний зміст.
• Вони відображають традиційні цінності, звичаї та вірування українського народу.
• Використання специфічних візерунків підкреслює унікальність кожного виробу, а також статус його власника.

​

���Стародавній український посуд з незвичними назвами�

• Бербениця
• Унікальне приладдя, яке вперше з'явилось і активно використовувалось в Карпатах. Барбениця – це дерев'яна діжечка або барильце, де зберігали продукти. В основну там зберігали сир і молоко.
• Крім того, з бербениці виготовляли музичний інструмент, який більш відомий як бугай.

​

• Ночви
• Коритця прямокутної або човноподібної форми, які видовбують із цільного відрізка деревини. Дуже часто їх робили із завуженими кінцями-ручками, щоб було зручно переносити.
• Використовували для купання дітей, щоб прати білизну, а також тут розчиняли тісто, сікли овочі та зелень, віяли зерно та крупи.

​

• Кадовби
• Кадовба або ще кадіб і кадка – це посудина з дерева, яка має вигляд великої діжки. Щоб зробити кадобу, потрібно декілька дощечок-клепок з'єднати обручами.
• У побуті цей посуд використовували для квашення капусти, зберігання м'яса, оброблення шкір вичинюванням.
• Саме слово "кадка" має грецьке походження.

​

• Макітра
• А для перетирання маку використовували конусоподібний посуд, який має назву макітра. Виготовляють цей посуд із випаленої глини.
• �Його також використовували для сходження тіста, подрібнення інших продуктів. У загальному, цей глиняний посуд багатофункціональний.
• Саме слово пішло, очевидно, від сполучення слів "мак" і "терти".

​

• Куманець
• Це керамічна посудина, яку зараз використовують як прикрасу. Раніше куманець слугував для зберігання і подання на стіл різноманітних напоїв. Завдяки своїй специфічній формі напій контактував з глиною і мав стійку температуру та неповторний присмак.
• Цікаво, що куманці могли бути різної форми, але найвідоміша – це форма дисків або кілець, які дуже щедро оздобленні різноманітними розписами. Куманець має вигнуту ручку з ніжкою-підставкою.
• Куманець, як традиційний глечик, почав використовуватися в Україні ще з давніх часів. Його точна дата виникнення невідома, але глиняні вироби існували в неоліті.
• Назва походить від слова "кума" (глечик для рідини). Саме слово "куманець" є тюркським мовним запозиченням.
• Зазвичай, куманці мали округлу форму, що дозволяло зберігати рідину тривалий час. Куманець символізує родючість, достаток та родинні традиції. Його використовували в обрядових практиках, пов'язаних із водою і родючістю.

​

​

​

​

Майстер-клас: �"Малюємо куманець у техніці гратаж«�(підготувала керівниця гуртка образотворчого мистецтва «Малюваки» Ксенія Гасс)

• Гратаж: це техніка створення малюнка шляхом видалення верхнього шару матеріалу, що дозволяє виявити нижні кольори.

���Підготовка до майстер-класу�

1. Необхідні матеріали:
• Папір (щільний).
• Воскові крейди або олівці для основного шару (кольори на ваш вибір).
• Інструменти для гратажу (шпателі, голки, дерев’яні палички).
• Паперові рушники або серветки для очищення інструментів.
• Підставка для малювання (якщо потрібно).
2. Підготовка робочого місця:
• Забезпечити чистий та організований простір.
• Усі матеріали повинні бути під рукою.

​

� Підготовка основи�

1. Нанесення підгрунтя:
• Використовуючи воскові крейди, нанести товстий шар на папір.
• Створити градієнтні переходи, використовуючи різні кольори, щоб забезпечити цікаве підґрунтя для малюнка куманця.
2. Нанесення основного шару:
• Зверху нанести товстий шар чорної гуашевої фарби. Дати фарбі висохнути.

​

�Підготовка до гратажу�

1. Нанесення малюнка:
• Легко олівцем намалювати контури куманця на висохлому папері.
• Використовуйте прості форми, щоб спростити процес.
2. Вибір інструментів:
• Виберіть інструменти для гратажу, які найкраще підходять для виконання вашого малюнка (голки для тонких ліній, шпателі для великих площ).

​

�Виконання гратажу�

1. Нанесення гратажу:
• Обережно видаліть верхній шар, слідуючи контурам куманця.
• Використовуйте різні техніки натискання, щоб досягти різних текстур та глибини в малюнку.
2. Деталізація:
• Додайте деталі до малюнка: візерунки, елементи дизайну на куманці, текстури.
• Не бійтеся експериментувати з інструментами для створення цікавих ефектів.

​

�Завершення роботи�

1. Оцінка роботи:
• Огляньте завершений малюнок, оцініть деталі та загальний вигляд.
• Обговоріть результати з учасниками, ділячись враженнями.
2. Закріплення малюнка:
• За необхідності, використовуйте фіксатор для закріплення малюнка.
• Дайте висохнути перед транспортуванням.

​