ЗА ТВОРОМ
В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
«ОЙ ПІДУ Я ЛУГОМ»
Підготувала:
асистент вихователя
Лучка Т.М.
Це запам'яталося мені на все життя. Як найсвітліший день, найдорожча хвилина, найщемкіше почуття. Заходило сонце.
У полі жовтіла пшениця. Синіло небо.
У саду гули бджоли. Вони літали до квітучих соняшників.
І ось із поля почулась тиха пісня. Співала її жінка. Запам'яталися мені перші слова:
Далі в пісні співалось про тяжку жіночу долю. На все життя запам'яталась мені ця прекрасна пісня. Кожне слово у ній хвилювало й зараз хвилює мене.
Той день став для мене дорогим уроком рідної мови. Уроком на все життя. Я люблю свою рідну, дорогу у країнську мову. Як землю, на якій народився.
Як свою милу матусю. Як Україну стражденну і пісню славетну, люблю ярий цвіт нашого саду — рідне слово, барвисте, пахуче дзвінке. Люблю свою мову.