БІОСФЕРА ЯК ГЛОБАЛЬНА ЕКОСИСТЕМА, ЇЇ СТРУКТУРА ТА МЕЖІ�

МЕТА УРОКУ: �НАВЧАЛЬНА: ОЗНАЙОМИТИ УЧНІВ ІЗ ПОНЯТТЯМ «БІОСФЕРА», ЗАГАЛЬНОЮ ХАРАКТЕРИСТИКОЮ БІОСФЕРИ; РОЗКРИТИ СЕНС УЧЕННЯ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО БІОСФЕРУ;�РОЗВИВАЛЬНА: РОЗВИВАТИ В УЧНІВ ЛОГІЧНЕ І КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ, ПАМ’ЯТЬ, НАВИЧКИ САМООСВІТИ; ФОРМУВАТИ НАВИЧКИ УМІННЯ УЗАГАЛЬНЮВАТИ ІНФОРМАЦІЮ І РОБИТИ ВИСНОВКИ;�ВИХОВНА: ВИХОВУВАТИ ПОЧУТТЯ ЦІННОСТІ ЖИТТЯ КОЖНОГО ЖИВОГО ОРГАНІЗМУ, ЕКОЛОГІЧНУ СВІДОМІСТЬ, СВІДОМЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ.�

СТРУКТУРА, МЕЖІ ТА ОСОБЛИВОСТІ БІОСФЕРИ ЯК ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОСИСТЕМИ

• Перші уявлення про біосферу як «зону життя» належать французькому натуралісту Ж. Б. Ламарку. Термін «біосфера» запропонував у 1875 р. австрійський геолог Е. Зюсс, називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям. Науково обґрунтував учення про біосферу в 1926 р. учений В. І. Вернадський
• БІОСФЕРА - особлива оболонка Землі, населена живими істотами. Дослідженнями біосфери займається біосферологія.
• Структура біосфери включає абіотичний та біотичний компоненти, що пов'язані біологічною міграцією хімічних елементів і речовин.
• Біосфера охоплює три геологічні оболонки - літосферу, атмосферу та гідросферу.

​

СКЛАД (СТРУКТУРА) БІОСФЕРИ�

• 1. Жива речовина — сукупність усіх існуючих.
• на Землі рослин, тварин, мікроорганізмів, грибів

​

2. Біогенна речовина — продукт життєдіяльності

організмів (природний газ, кисень, нафта, торф,

крейда, горючі сланці).

• 3. Нежива (косна) речовина — абіотична речовина, в утворенні якої живі

організми не брали участі (гірські породи абіогенного походження,

вода льодовиків, лава, попіл).

4. Біокосна речовина — продукт взаємодії живої речовини

і неживої матерії (ґрунт).�

Межі біосфери визначаються наявністю умов, необхідних для життя різних організмів. Фактори, що обмежують життя:

• Відсутність кисню, СО₂ та води у рідкому стані;
• Високі та низькі температури;
• Відсутність мінеральних елементів;
• Надсолоне середовище.
• Ультрафіолетове випромінювання
• Межами біосфери є нижні шари атмосфери до висоти близько 11 км, вся гідросфера і верхній шар літосфери до глибини 3-11 км.

​

Властивості біосфери

• відкритість, цілісність, саморегуляція;
• високий рівень самоорганізації, що забезпечує надзвичайну стабільність і стійкість у часі й просторі - практично безмежна тривалість існування;
• унікальність, незамінність і неповторність;
• безмежно великий запас генетичної інформації, що накопичувалася впродовж мільярдів років, внаслідок чого ця інформація є практично невичерпною;
• найдосконаліші механізми саморегуляції та захисту від руйнівного зовнішнього впливу;
• величезні запаси вільної енергії.
• величезне біорізноманіття підпорядкованих їй біологічних систем - організмів, видів, екосистем.
• Отже, біосфера є найвищою та найскладнішою біологічною системою Землі.

​

ОСНОВНА ФУНКЦІЯ БІОСФЕРИ

• ПОТІК ЕНЕРГІЇ У БІОСФЕРІ – це надходження енергії Сонця до поверхні Землі, засвоєння її у процесі фотосинтезу рослинами, трансформація й перерозподіл у ланцюгах живлення й геологічних оболонках і розсіювання у світовому просторі.
• Основне джерело енергії сьогодні - це сонячне випромінювання.
• Основна функція біосфери полягає в засвоєнні, накопиченні, трансформації та перерозподілі енергії. Діяльність живої речовини супроводжується розсіюванням акумульованої сонячної енергії у вигляді тепла

ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ БІОСФЕРИ

• Першим законом Вернадського, або законом біогенної міграції хімічних елементів: міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому здійснюється або за безпосередньої участі живої речовини, або ж у середовищі, особливості якого зумовлені живою речовиною.

Найзагальніші функції живої речовини в біосфері

• Газова - вплив живих організмів на газовий склад атмосфери.
• Концентраційна - поглинання живими організмами певних хімічних елементів і їх накопичення (наприклад, накопичення водоростями, молюсками Кальцію, діатомовими водоростями, хвощами, злаками - Силіцію, морськими водоростями - Йоду).
• Окисно-відновна - живі організми окиснюють та відновлюють певні сполуки (наприклад, залізо-, сіркобактерії перетворюють сполуки Феруму та Сульфуру);
• Біохімічна - синтез і розщеплення органічних сполук (білків, ліпідів, вуглеводів, нуклеїнових кислот), яких у природі до появи живого не існувало.
• Деструкційна - розклад редуцентами органічних решток і косної речовини, руйнування гірських порід унаслідок життєдіяльності організмів (наприклад, біологічне вивітрювання за участі лишайників).
• Середовищеутворювальна - зміна умов існування організмів завдяки діяльності живого (наприклад, ґрунтоутворення, самоочищення водойм).

​

• Другий закон В. І. Вернадського, або закон константності: кількість живої речовини за певний час є сталою величиною. Відповідно до цього закону збільшення кількості живої речовини в одній частині біосфери супроводжується її зменшенням в іншій. Це наслідок вселенського закону збереження речовини, а отже, енергії та інформації.
• Третій закон В. І. Вернадського, закон єдності живої речовини: усе живе має спільну фізичну, хімічну основу, тобто основою живих систем є однакові хімічні, біохімічні, фізичні процеси, що зумовлені загальними законами хімії, фізики, і діють вони незалежно від стану системи - живої або неживої.

​