АНТИРЕЛІГІЙНА КАМПАНІЯ�ПЕРІОД ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ
11 клас
План
МЕТОДИ БОРОТЬБИ
1) існування спеціалізованого апарату, що займався розробкою законодавчої бази, вивченням ситуації в середовищі релігійних культів і контролював релігійні процеси;
2) широке залучення до антирелігійної діяльності громадськості;
3) науково-природнича пропаганда й атеїстичне виховання методами ідеологічного впливу;
4) економічний тиск на монастирі та політика їх ліквідації;
5) боротьба з паломництвом і релігійними «святинями»;
6) ліквідація пам’яток культового призначення;
7) зняття з реєстрації релігійних громад православної церкви та переслідування прибічників інших конфесій;
8) послаблення інституту служителів культу, контроль і гальмування системи церковної освіти;
9) обмеження та порушення громадянських прав віруючих;
10) витіснення релігійних традицій і впровадження нових обрядів.
ТРИ ЕТАПИ ВПРОВАДЖЕННЯ АТЕЇЗМУ
ВЗАЄМОДІЯ РСРПЦ ТА РСРК
Серед основних завдань, які мали виконувати Руської православної церкви (РСРПЦ) та Рада в справах релігійних культів (РСРК), було здійснення посередницьких функцій між державою та церковними інституціями й віруючими; вивчення стану й тенденцій у релігійному житті; проведення аналітичної роботи та інформування партійних і радянських органів; атеїстична пропаганда. Завдяки діяльності цих структур у життя впроваджувалися різноманітні заходи, що в сукупності склали антирелігійну кампанію.
І ЕТАП БОРОТЬБИ З РЕЛІГІЄЮ
Упродовж 1953−1958 рр., у межах так званої «відлиги», перевага надавалася поміркованим методам боротьби з релігією переважно силами ідеологічного впливу,. Метою цієї боротьби з наукової точки зору, було критикування релігії та діяльності її служителів, доведення шкідливості релігійних традицій і формування негативного образу віруючого. Активну участь у цьому процесі брали преса, телебачення, радіо, культурно-освітні заклади (бібліотеки, музеї, клуби як лекції й науково-атеїстичні лекторії, тематичні вечори запитань і відповідей, усні журнали, голосні читання, клуби й пересувні клуби атеїста і ін.
ІІ ЕТАП БОРОТЬБИ З РЕЛІГІЄЮ
1) посилення контролю за фінансовою діяльністю монастирів;
2) заборона одержувати грошові пожертвування, використовувати найману працю та зараховувати до монастирів осіб, молодших 30 р; 3) позбавлення монастирів прав юридичної особи й володіння власністю та відповідно конфіскація земельних угідь;
4) обмеження матеріальних прибутків шляхом введення максимальних податків на використання земельних угідь та ін.;
5) заборона Патріархії надавати фінансові дотації
храмам, що стояли на межі економічного краху
1958−1962 рр. розпочався із закриття діючих православних монастирів у республіці. Політику економічного тиску на монастирі запровадила в життя постанова «Про монастирі в СРСР і про податок з підприємств релігійних об’єднань» №1159 від 16 жовтня 1958 р., прийнята РМ СРСР, що включала низку обмежувальних заходів:
ІІІ ЕТАП БОРОТЬБИ З РЕЛІГІЄЮ
Скарги віруючих засвідчували існування серйозного соціального опору, спрямованого проти атеїстичного режиму. До того ж масове закриття церков, викликало не тільки протидію з боку віруючого населення, а обумовило падіння авторитету Радянської влади
Міняється методика боротьби
Замість релігійних обрядів і традицій, що користувалися великою популярністю серед населення почалося впровадження нових, яскравих громадських обрядів, свят, визначалася як одна з найважливіших ділянок ідеологічної роботи.
Крім того це давало значний прибуток, який зникав у церкви: Реєстрація шлюбу замість вінчання (навіть у селах з'являються вишукані зали реєстрації урочистих подій), реєстрація новонародженого і т.ін
ВИСНОВОК
Окреслена кампанія звелася до ліквідації матеріальних носіїв релігії та досягненню кількісних показників, але викорінити релігію так і не вдалося. При цьому значними виявилися негативні наслідки проведеної кампанії:
1) грубе порушення прав і свобод громадян, що робило їх безсилими перед режимом;
2) руйнація пам’ятнико-архітектурних комплексів, що формувалися століттями та збідніння внаслідок цього історико-культурного фонду;
3) загальне зниження рівня релігійності та значні духовні втрати населення;
4) поява й розвиток нігілізму у свідомості радянських громадян.