Пастернак Борис

(10.02.1890 - 30.05.1960)

Борис Пастернак народився у Москві в родині відомого художника і піаністки. У сім’ї бували Л.Толстой, Р.М.Рільке, О.Скрябін.

Життєву кар’єру Пастернак пов’язував із музикою, але згодом вирішив вивчати філософію і літературу (навчався в університетах Москви (Росія) та Марбурга (Німеччина).

З 1913 року поезія стала головною справою життя, одна за одною виходять поетичні збірки.

Початок поетичного шляху Пастернака був відзначений впливом символізму і футуризму.

До революційних змін у Росії Пастернак поставився як до явища закономірного, створив декілька творів на історико-революційну тематику. У 30-ті роки переживає творчу кризу, йому доводиться займатися перекладами. У радянській літературі Пастернак був “одинаком”, оскільки не став на шлях оспівування дійсності, зберіг у собі внутрішню незалежність.

З 1946 року Б.Пастернак сім разів був висунутий на Нобелівську премію, зрештою 1958 року премію йому присудили, але в СРСР це викликало скандальний резонанс, і поет

змушений був відмовитися від високої літературної нагороди.

Причиною цькування поета став виданий за кордоном роман “Доктор Живаго”, над яким він працював з 1946 до 1956 року; публікація твору в Радянському Союзі була заборонена.

Борис Пастернак помер 30 травня 1960 року у Передєлкіно під Москвою від раку легенів.

Відомі твори: поетичні - збірка “Близнюк у хмарах” (1914), “Понад бар’єрами” (1917), “Сестра моя -життя” (1922), “Друге народження” (1932), “На ранніх поїздах” (1943); прозові - “Охоронна грамота” (1931), “Повітряні шляхи” (1933), “Доктор Живаго” (1946 - 1956).