Сучасні підходи до формування текстотворчих умінь школярів шляхом використання інноваційного методу

STORYTELLING

​

«Словесна творчість – це могутній засіб розумового розвитку людини, перед якою відкривається світ. З того часу, як слово стає для дитини інструментом, за допомогою якого твориться нова краса, дитина піднімається на нову сходинку бачення світу, досягає якісно нового етапу у своєму, духовному розвитку. Їй хочеться у слові виразити своє захоплення, свій подив перед красою світу».

В. Сухомлинський

«Сторітелінг» – технологія створення історії та передачі її за допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери учня.

​

«STORYTELLING»

РОЗПОВІДАТИ ІСТОРІЇ

​

В чому суть «сторітелінгу» ?�

Технологія сторітелінгу є однією з інноваційних педагогічних технологій, що допомагає учневі засвоїти матеріал, поданий у вигляді цікавої захоплюючої історії, сприяє розвитку його особистісних якостей, демонструє унікальність уяви кожної дитини, дозволяє проявити активність та творчість.

За допомогою сторітелінгу можна отримати найбільш важливі результати:

​

​

​

• формування мовлення учнів;
• пожвавлення атмосфери у класі, зняття напру-женості, створення невимушеної обстановки;
• засвоєння теми уроку.

Чому історія

​

Історії легше сприймаються учнями, ніж описи, визначення;

реалізується принцип доступності навчання.

Сучасні діти з «кліповим» мисленням краще сприймають динамічну історію, ніж текст іншого виду.

В історії є герой, який в процесі боротьби та наполегливої праці

змінюється і мотивує до цього ж дітей.

Історія

впливає на почуття дитини, а це підвищує рівень концентрації уваги.

​

Історія викликає асоціації, адже

при розповіді використовуємо малюнки, презентації; реалізується принцип наочності.

Складові частини історії:

Історія

​

Історія повинна містити…

Герой історії:

Предмет

Символ

Про що необхідно пам’ятати, створюючи історію?

Правила складання історії:

​

Правило 1 – «Все поступово»

Правила складання історії:

​

Правило 2 – «Використовуйте різні інгредієнти»

Рецепт «правильної» історії

Презентація

Цікавий герой

Динаміка подій

Емоції

Інтрига

Розумняшки

Як створити справжню історію?

1. Визначте тему і мету уроку, в залежності від цього подумайте, яка історія можлива на ньому.

2. Придумайте ряд подій, які трапляться (сюжет), та як вони висвітлять навчальний матеріал.

3. Визначтесь з героєм історії. Придумайте йому ім’я, зовнішність, звички, риси характеру, як він буде діяти в тих обставинах, що ви створили для нього.

4. Придумайте інтригу, пастку. Чим несподіванішим буде сюжетний поворот, тим краще.

5. Доберіть потрібні метафори (особливо для опису стану головного героя чи процесу, який описується). Запишіть оновлений варіант історії.

6. Напишіть свій варіант історії.

Історія

Пасивна

Активна

Варіанти складання історій

STORYCUBES

Варіанти складання історій

Експозиція. Жив був ______________________________________.

Де? Коли? Скільки часу? З ким?

Зав’язка. Одного разу _____________________________________.

Що раптом трапилося? Приїхав друг, налетіла буря, впав стілець, прийшла звістка тощо.

Розвиток подій. ___________________________________________.

Перерахуйте всі події, які будуть описані. Подумайте, які емоції мають у цей час відчувати слухачі. Напишіть, як змінювався герой впродовж історії.

Кульмінація. _____________________________________________.

Напишіть, яка подія стала «вирішальною» для героя.

Розв’язка. ________________________________________________.

Напишіть, чим все завершилося. Як змінився герой, що він зрозумів, що буде робити далі?

Висновок.________________________________________________ .

Чому нас вчить ця історія? Мораль, теорія, визначення тощо.

МАТЕМАТИЧНА ОСВІТНЯ ГАЛУЗЬ

У королівстві геометричних фігур жив собі один чоловік на ім’я Кут. У нього було три сини: Прямий, Тупий та Гострий. Хоч сини були одної вроди, мали у себе два промені зі спільним початком, але згоди між ними не було.

Прямий кут був дуже чесний, відвертий, справедливий, завжди говорив правду в очі. Рухався він рівно із прямою спиною гордою ходою. Тупий кут був дуже товстий і неповороткий. Під час ходи його спина нахилялася назад і він часто падав. Тому він вів спокійний спосіб життя та був дуже млявий та лінивий.

Гострий кут весь час був нахилений вперед, ходив так, ніби, пригинався. Він міг пробратися у будь-яке місце, був жвавий та активний. Його ще називали «нишпорка». Під час суперечок, які часто відбувались між братами, кожен доводив свої переваги. Найбільше вихвалявся наймолодший – Гострий кут: «Я найчастіше потрібен всім! Гостре лезо у ножа, у ножиць, гострі зуби в людей та тварин, гострі дзьоби у птахів, та й у геометричних фігурах мене найбільше, бо трикутник має завжди хоча б два гострих кути». Тут Прямий кут не витримав і заявив, що саме він найбільше потрібен людям, адже без нього стіл не втримається прямо, і будинок розвалиться, коли косо поставлені стіни, і шафа впаде на підлогу, якщо її двері не будуть прямими.

Довго думав тупий кут, щоб виправдати своє існування. Адже,  трикутники бувають лише з одним тупим кутом і то, дуже рідко, а знайти свою користь у квартирі він так і не зміг, зате вийшовши на вулицю побачив себе на дахах будинків, на колесах автомобілів. Почувши суперечки братів батько сказав: «Усі ви дуже потрібні людям, тож ідіть і шукайте своє місце серед людей. Старшим серед вас буде Прямий кут, бо він найбільш потрібен всім». Розійшлися брати по світу шукати своє місце. Ось вони забрели і на сторінки нашого підручника «Математика». З ними ми сьогодні і познайомимось ближче.

КАЗКА ПРО КУТИ

Використання технології «сторітелінг»

на уроках

мовно-літературної освітньої галузі

Дуже цікавим та ефективним є заучування на уроках рідної мови словникових слів шляхом включення їх у зв’язну розповідь, що супроводжується схематично-малюнковою мнемонікою. Чим кумедніші і простіші ці історії - небувалиці, тим швидше запам’ятають їх діти, переказуючи один одному. Спочатку переказ спирається на малюнок, до речі, малюнки діти можуть складати і самі . Згодом лише історія переказується дітьми. І потім з історії вибирають тільки ті слова, які слід запам’ятати. Використання мнемотехнічних прийомів дає змогу дітям в грі, без особливих зусиль, запам'ятовувати необхідний матеріал.

​

Українська мова

Вживання апострофа перед Я, Ю, Є, Ї

​

​

Весняний ліс. Діти йдуть вузькою стежкою. Навколо неймовірна краса, що милує око. Чути спів пташок. Та раптом, зачепившись, діти ледь не впали... Подивилися під ноги, а там – пеньок. На пеньку гордо сидів апостроф. А під пеньком жили букви б, п, в, м, ф, р. Апостроф дружив з ними, лише тоді, коли чув, як дзвіночки ніжно співали: [йа], [йу], [йе], [йі]. Діти зрозуміли, що апостроф пишеться після твердих приголосних б, п, в, м, ф, р перед буквами я, ю, є, ї, коли вони позначають два звуки (у випадку роздільної вимови слова, коли язичок наче зачіпляється за букви).

​

Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ

Яке значення має вода?

Одного теплого літнього вечора хмаринка-мама з нетерпінням виглядала своїх діточок. Краплинки поверталися щасливі і задоволені. Відразу стали сперечатися, чия робота на землі була найважливішою.

• Від спраги бідолашні рослини нахилили свої голівки. Я врятувала їх! – розповіла одна краплинка.
• Пожежа! Пожежа! Дзвоніть 101! Тільки водою можна допомогти, – вихвилялась інша.
• Скажіть, як без їжі нам прожити? А без води її зробити? – наполягала третя краплинка.
• Ні! Ні! Найголовніша моя робота! Я бруд із хати вимиваю, жити в чистоті допомагаю.
• Тьфу! Чисто в домі! Кому це вже цікаво, якщо долоні у багнюці? Я головніша, наполягаю!
• Моря! Річки! Озера! Це домівка для багатьох істот, рослин. Допомагаю я їм! – переконувала остання.

Почувши цю суперечку, хмаринка-мама зауважила:

• Серед вас немає найголовнішої. Робота кожної дуже важлива. Ви довели, що вода – це джерело життя на Землі, тому до неї потрібно ставитися дбайливо.

​

​

Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ

Кругообіг води в природі

​

Високо в небі пропливала біла хмаринка. Сиділи на ній краплинки-сестрички і з цікавістю поглядали на землю. Хмаринка до хмаринки і пішов літній дощик. Одна краплинка, друга, третя… Весело дріботіли вони по травичці, листочках, гілочках, стежках.

– Ой! – дзвеніла краплинка-веселинка Крап-Крап, – наздоженіть мене!

– А ти на-а-а-ас!

І ось їх вже не дві-три, а цілий потічок, який приєднався до бурхливого струмочка. Злився струмочок з річковою водою. Стрімко помандрувала краплинка разом з рікою до ставка. Краплинка Крап-Крап із захопленням поглядала навколо і ця мандрівка для неї ставала все цікавішою й цікавішою. Нарешті ставок! Краплинці-веселинці дуже захотілося повернутися на хмаринку і поділитися неймовірним почуттям радості, що охоплювало її, зі своїми сестричками-краплинками.

Сонечко простягнуло краплинці свій чарівний промінець і запитало:

– Хочеш, я перетворю тебе на пару і ти знову повернешся до своїх сестричок на небо?

Крап-Крап зраділа і легко здійнялася вгору. Там вона знову зустрілася із сестричками-краплинками. Захоплюючою була розповідь краплинки-веселинки про свою пригоду. Слухачів ставало все більше і більше, у них виникло бажання самим здійснити таку подорож. Тисячі маленьких краплинок зібрались у велику білу хмарину і впали на землю рясним дощем.

З того часу не люблять краплинки сидіти на одному місці. Так вони і подорожують завжди згори – вниз і знизу – вгору. А високо в небі пропливають білі хмаринки.

​

​

Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ

Збережемо первоцвіти

​

Пригріло весняне сонечко. Почав танути сніг, весело задзюрчали струмочки.

– Які теплі промінчики! – прошепотіли перші підсніжники і простягли зелені рученята до сонечка.

– Як гарно навкруги! – підхопили їхню пісню проліски і розкрили свої голубенькі оченята.

Та раптом квіти почули гучні кроки. То діти поспішали до лісу. Цієї миті погляд учнів привернула чудова галявина із першими весняними квітами. Школярі зойкнули від радості побаченого, кинулися рвати красу.

– Йой! Боляче! Я помираю! – застогнав підсніжник.

– Не рвіть! – благали проліски.

– Допоможіть! – лунало з усіх сторін.

Почувши це, Ганнуся зупинилася та пригадала, як у школі вчителька розповідала про Червону книгу, у яку занесені ці рідкісні квіти.

– Оленко, Михайлику, зупиніться, не рвіть! Вони хочуть жити і приносити звістку про прихід весни. Своїми діями ми можемо їх знищити. Це ж рідкісні квіти!

Діти поглянули навколо. Світило яскраве сонечко. На деревах набубнявіли бруньки. Весело щебетали синички, а під ногами стелився біло-голубий килим квітів. Ще хвилину школярі милувались цією красою, а тоді пішли геть.

– Дякуємо! – казали квіти і навздогін дітям кивали малесенькими голівками.

​

​

Здоров’язбережувальна освітня галузь

Правила безпечної поведінки взимку

​

У дворі весело та гамірно: діти спускаються з гірки – хто на санчатах, хто на лижах.

– Чого ти стоїш? – смикнув за рукав товариша Фунтик.

– Мені тут не подобається: багато малечі, усі галасують, одне одному заважають. Ходімо краще на високу гірку біля дороги.

– Але ж там машини, – невпевнено заперечив Фантик.

– Ну то й що, як машини! Їх там одна за годину проїде, зате гірка така швидка!

І кошенята помчали з гірки. Раптом – машина. Могла статися біда. Яка?

– Ні, тут гратися не будемо, ходімо на річку, – запропонував Фунтик.

Кошенята схопили ковзани та й гайнули на річку: лід уже міцний – саме час кататися. Фунтик літає на ковзанах так, що аж дух спирає, а Фантик шайбу ганяє. Аж раптом:

– Рятуйте!Допоможіть!

Та це знайоме цуценя Дружок в ополонку провалилося й на допомогу кличе. Друзі чимдуж кинулися до Дружка.

– Стривай, не підходь близько до ополонки, там лід дуже тонкий, ти можеш провалитися, – крикнув Фантик.

Тоді Фунтик розмотав свій довгий шарф і кинув один кінець цуценяті, а сам ліг подалі від ополонки й наказав Фантикові міцно тримати його за лапи. Дружка вони врятували. Ура! А ще можна було скористатися іншим довгим предметом: ключкою, палицею від лиж, добре б – драбиною чи якоюсь мотузкою.

Взимку будьте обережними. Грайтеся лише у дозволених і безпечних місцях. На річці під снігом можуть бути тріщини, ополонки. Не перевіряйте на міцність лід ногою. Якщо під ногами затріщав лід, не панікуйте, не біжіть, повільно лягайте на лід і відповзайте у безпечне місце. Запам’ятали? Молодці!

​

Здоров’язбережувальна освітня галузь

Правила безпечної поведінки взимку

​

Надворі ожеледиця. Двірник пройшовся по всіх доріжках і посипав їх піском.

– Ні! Це не цікаво! – вигукнув Фантик і заходився розчищати крижані доріжки від піску.

– Ох уже ці дорослі! Таке вигадали – піском усе посипати. Навіть покататися ніде.

Ну і класно на крижаній доріжці. Так цікаво спостерігати за перехожими: он дядечко посковзнувся, гепнувся на спину. Ось тітонька впала: аж мандарини викотилися із пакету. Фантик так сміявся, так сміявся, а потім раз – і сам впав. Боляче. Не смішно. Щось він зробив неправильно. Не знаєте, що?

– А що це у тебе з вухами? Чому вони побіліли? – здивовано запитав Фантика Фунтик.

– А що з ними? Вушка, як вушка, вони не болять, на відміну від спинки. Я взагалі їх не відчуваю.

– Як це не відчуваєш? Швидше додому!

– Дурниця! – відмахнувся від товариша Фантик. – Зараз снігом розітру – і порядок.

– У жодному разі! – стривожився друг. Ходімо додому. Будемо пити чай, гріти лапки у теплій воді та вушка відігрівати.

А наступного дня так гарно було на вулиці: сонячно, і уже не так морозно! Сніг виблискує, а лід, немов самоцвіти, виграє! І раптом бабах! Розлетілася на дрібнесенькі шматочки бурулька якраз біля Фантикових лап.

Бідне кошеня аж підстрибнуло від несподіванки:

– Чого це вона? – з острахом задер голову Фантик і глянув на дах.

– А нічого! – пробурмотів Фунтик. – Скільки разів мені казали, що під час відлиги не можна близько до будинку підходити – бурульки від даху відриваються й на землю летять. – А ти, Фантику, завжди норовиш яку-небудь пригоду знайти.

– Ходімо звідси. Давай сьогодні татка попросимо, щоб він ці бурульки позбивав.

​

Здоров’язбережувальна освітня галузь

Правила безпечної поведінки влітку

Яскраво світило сонечко. Фунтик із Фантиком прогулювалися біля річки. Як тут гарно!

– Цур, я перший по місточку пробіжу, – радісно крикнув Фантик і помчав по вузенькій дощечці. А назустріч йому з протилежного боку чимчикував Дружок.

– Фантику, почекай, нехай Дружок пройде! – гукнув Фунтик. Але його ніхто не чув.

Бу-м-мс! Обидва – і Дружок, і Фантик полетіли у воду.

– Допоможіть, рятуйте! – кричав Фантик. – Я плавати не вмію!

На щастя плавати вмів Дружок. Він врятував Фантика, і вирішили всі разом побавитись у воді. Вони плавали на надувному матраці. Та Фантик постійно перевертав Дружка, і той дуже сердився. Потім Дружок вчив Фантика плавати. Фантик пірнув під воду і схопив Дружка за лапки. Той злякався й занурився із головою під воду, але тут-таки випірнув і почав кашляти.

– Ти, що, Фантику, здурів? – обурилося цуценя.

– Та ж ти добре плаваєш! – здивувалося кошеня.

– Це ще нічого не означає: ти схопив мене зовсім несподівано, а я не думав, що ти можеш таке утнути, й наковтався води!

Фантик образився на Дружка і Фунтика за те, що ті завжди його повчають, і пішов гратися сам. Він побачив гілку, що звисала над річкою.

– Фунтику, Дружку, погляньте, як я вмію! – кричав друзям Фантик.

– Обережніше, упадеш.

– Ну та й що, я ж не на землю впаду, а у воду. Зовсім не боляче буде! – весело розсміялося кошеня.

– Ні-ні! – злякано дзявкнув Дружок. – Тут стрибати не можна, я під водою бачив корчі та іржаві бляшанки!

Шубовсть!!! Кошеня зірвалося з гілки й плюхнулося у воду.

А коли кошеня випірнуло з води всі побачили в нього на голові ранку з крапелькою крові…

– Ось бачиш, Фантику, до чого призводять необдумані вчинки, – дорікнуло другові кошеня.

І всі запам’ятали:

• Ігри на воді можуть бути небезпечними.

• Не можна запливати далеко від берега.

• Не можна купатися у незнайомих місцях.

Молодці!

Здоров’язбережувальна освітня галузь

Правила безпечної поведінки влітку

​

Яскраво світило сонечко. Котик Пушок вирішив піти позасмагати біля річки. Мама кішка дала йому парасолю від сонця, панамку і наказала бути чемним та обережним. Та на пляжі Пушок забув про поради мами.

– Ах, як гарно грітися на сонечку! – перевертався з боку на бік Пушок.

– Агов , чого ви сидите в затінку, давайте разом засмагати!

– Та ні, – розсудливо заперечив Фунтик, – ми вже сьогодні й так довго на сонечку побули, тепер краще під парасолькою посидимо.

– Ну, як знаєте, – безтурботно буркнув Пушок і знову розлігся на пісочку…

Та раптом…

– Ой, щось у мене носик пече! Голова крутиться! – запхинькав Пушок.

Швидко викликали лікарів і ті надали першу допомогу.

А Фунтик усе робив правильно. Засмагав лише вранці, коли сонце ще не таке небезпечне, відпочивав під парасолькою, пив достатньо води, ходив у панамі. А ще він любить користуватися кремом від засмаги. Він – молодець!

​

Здоров’язбережувальна освітня галузь

Правила пожежної безпеки

Сьогодні до кошеняти Фунтика завітав його найкращий друг Фантик, вони почали гратися. Удвох їм так весело. Та Фантик втомився і вирішив подивитися по телевізору мультики.

– Не вмикай! – злякано вигукнув Фунтик. – Телевізор несправний!

Але було пізно – щойно Фантик устромив вилку у дві дірочки в стіні, як телевізор зайнявся. Полум’я вмить стрибнуло на сусідній стілець, і сорочка, що висіла на ньому, загорілася.

Кошенята вмить почали гасити пожежу. Вогонь на стільці – заливали водою, а на телевізор не лили воду, а лише висмикнули вилку з розетки та накинули на телевізор старе покривало.

– Ой, боляче, я лапку обпік! – заплакав Фантик.

– Потерпи! Зараз тобі допоможуть. Швиденько іди на кухню і підстав лапку під струмінь холодної води.

– А може, змастити опік олією? – з надією звернулося до друга кошеня.

– Ні-ні, цього не можна робити! Олія заважатиме надходженню повітря, опік не буде холонути й ще більше пектиме.

– Звідки ти це все знаєш? – запитав Фунтик.

– У мене дідусь був пожежником, – з гордістю відповів Фантик. – Дідусь мене навчив таким правилам :

• Користуватися слід лише справними електроприладами.

• Не торкатися ввімкненого електроприладу мокрими руками.

• Якщо помітив неполадки в електроприладах, потрібно негайно повідомити дорослих.

– Запам’ятав, Фунтику? Молодець!

​

Здоров’язбережувальна освітня галузь

Правила пожежної безпеки

​

Одного разу з нашими знайомими кошенятами сталася така пригода. Вони дуже любили складати різні фігурки, візерунки із сірників. Та так загралися, що сірнички черкнули один до одного і загорілися. Кошенята швидко кинули палаючі сірники на килимок, але ті не затухли. У квартирі сталася пожежа. Сидять кошенята з ніг до голови в сажі, від переляку ледь дихають, і не помічають, що килимок під стільцем жевріє. А коли помітили, було вже пізно – усе довкола затягло димом.

– Ой-ой-ой! Допоможіть! Рятуйте! – закричали кошенята й заховалися під стіл. А так робити не можна.

Кошенятам потрібно швидше вибиратися з квартири, щоб не задихнутися. Слід вибігати, притискаючись до підлоги, і затуляти рота шматочком тканини. На сходовому майданчику потрібно повідомити сусідів про пожежу (можна кричати) та набрати телефон пожежної «101». Та от біда – дим уже в під’їзді. Не можна користуватися ліфтом. Тоді слід евакуюватися за допомогою пожежної драбини з даху.

А сталася така біда, бо не можна гратися сірниками, запальничками, адже це не іграшки. Запам’ятали? Молодці!

​