Мовленнєва ситуація. Елементи мовленнєвої ситуації (мовець (адресат), слухач (аудиторія).

Мета (формування компетентностей): предметні: елементи мовленнєвої ситуації; ключові: успішне спілкування; комунікативні: володіння мовленнєвою ситуацією; інформаційні: результативний пошук необхідної інформації; загальнокультурні: екологія мовлення та навколишнього середовища.

02.11.2024

2

Будь-яке передання думок за допомоги слів є мовленнєвою подією. Це може бути монолог, діалог, диспут, окрема фраза або навіть вигук.

Мова наша багата, їй властива розвинена синоніміка та варіантність на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Наше завдання — розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.

Поняття «мовлеаннєва ситуація» є базовим поняттям лінгвопрагматики — науки, що вивчає, як людина поводиться в процесі мовного спілкування і як використовує мову для впливу на адресата. Від чого залежать особливості мовної поведінки людини? Як виявилося, від багатьох причин та факторів. Сукупність цих чинників і називається мовленнєвою ситуацією.

Мовленнєва поведінка у процесі спілкування переслідує певну мету.

​

Комунікативна мета (ціль) — це результат, якого хоче досягти адресант (мовець).

Кожен учасник мовленнєвої події повинен чітко уявляти свою мовленнє­ву роль і мовленнєві ролі своїх співрозмовників.

Для досягнення мети суб’єкти спілкування користуються певними спо­собами, що їх називають стратегією і тактикою мовленнєвої поведінки.

Комунікативна стратегія — це комплекс мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення мети.

Комунікативна тактика — це підпорядкований комунікативній страте­гії конкретний спосіб досягнення мети: відбір мовних ресурсів і адаптація їх до конкретної ситуації спілкування. Основою комунікативної тактики є обґрунтування будь-якого положення, судження. Вона співвідноситься з комунікативним наміром.

Комунікативний намір — це тактичний хід, що є практичним засобом руху до відповідної комунікативної мети.

Однією з умов успішного спілкування є дотримання мовленнєвого етикету (від фр.— вироблені суспільством норми поведінки).

Мовленнєвий етикет українців вироблявся впродовж тисячоліть і відбиває культурні традиції народу, загальнолюдські моральні цінності — доброзичливість, повага, привітність, ґречність.

За змістом, характером та умовами спілкування розрізняють кілька етикетних мовних формул, (звертання, вітання, знайомство, запрошення, прохання, вибачення, втішання, комплімент, побажання, вдячність, прощання тощо), завдяки яким створюється певна тональність комунікативної дії.

При цьому треба добре засвоїти чинники, що впливають на вибір словесної формули та тональності в кожній ситуації, наприклад:

□ вік, стать, соціальний статус адресата;

□ особливості характеру співрозмовника;

□ комунікативні умови (час, місце, тривалість спілкування);

□ характер взаємин між співрозмовниками та ін.

У процесі спілкування, у тому числі й офіційному, особливе значення має категорія ввічливості — звертання, вітання, прощання, подяка, вибачення, прохання, комплімент.

Комплімент (фр. вітання) — слова, що містять невелике перебільшення позитивних якостей людини (розумово-вольових, морально-етичних), а також стосуються зовнішнього вигляду тощо. Комплімент допомагає викликати симпатію співрозмовника, піднести йому настрій, зробити приємність. Він допомагає людям спілкуватися, жити разом, працювати.

Варто відзначити ще одне правило ввічливості, яке діє у всьому світі,— це усміхайтеся! Усмішка як засіб становлення добрих стосунків між людьми. Вона триває одну мить, а пам’ять про неї часто зберігається назавжди. Вона створює щастя в домі, атмосферу доброзичливості у справах і служить паролем для друзів.

Наприкінці ХХ ст. завдяки розвитку комп’ютерних технологій з’явилося так зване віртуальне спілкування — спілкування з віртуальним співрозмовником у віртуальному просторі за допомогою електронних засобів. Спілкування в Інтернеті набуває великого значення і поступово стає одним з основних видів комунікації людей у світі.

Інтернет-стиль — нове мовне явище: він поєднує окремі ознаки розмовного, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового і наукового стилів. Крім того, у мережі стирається різниця між усним і писемним мовленням. Як відомо, одиницею усного мовлення є діалог. Одиницею писемного мовлення є текст, який має бути уніфікованим, стандартизованим і нейтральним. На екрані монітора змішується усне і писемне мовлення, стирається межа між діалогом і монологом, а також наявна емоційна забарвленість. Змінити ситуацію неможливо через різний мовний рівень відвідувачів Інтернету. Але жодному стилю такі тексти не відповідають