ПРАВА ЛЮДИНИ
Права людини — це природні можливості індивіда, що забезпечують його життя, людську гідність і свободу діяльності у всіх сферах суспільного життя.
Права і свободи людини
Особисті права
Культурні права
Політичні права
Економічні права
Соціальні права
ОСОБИСТІ
ПРАВА
ПРАВО
НА
ЖИТТЯ
НЕДОТОРКАНІСТЬ
ЖИТЛА
ПРАВО
НА ПОВАГУ
ГІДНОСТІ
НЕВТРУЧАННЯ
В ОСОБИСТЕ
ТА СІМЕЙНЕ
ЖИТТЯ
ПРАВО НА
ОСОБИСТУ
НЕДОТОРКАНІСТЬ
СВОБОДА
ВІРОСПОДІВАННЯ
СВОБОДА
ПЕРЕСУВАННЯ
СВОБОДА
ДУМКИ
ТА
СЛОВА
ТАЄМНИЦЯ
ЛИСТУВАННЯ,
ТЕЛЕФОННИХ
РОЗМОВ
Політичні права
ПРАВО
НА
ГРОМАДЯНСТВО
СВОБОДА СОЮЗІВ,
ЗІБРАНЬ
ПРАВО НА
ІНДИВІДУАЛЬНІ
ТА
КОЛЛЕКТИВНІ
ЗВЕРНЕННЯ
ВИБОРЧЕ
ПРАВО
ПРАВО
ПРОВОДИТИ
ЗБОРИ,МІТІНГИ,
ДЕМОНСТРАЦІЇ
ПРАВО
ОБ’ЄДНУВАТИСЯ
В ПОЛТИЧНІ
ПАРТІЇ
ПРАВО
НА
ІНФОРМАЦІЮ
СВОБОДА СЛОВА,
ДУМКИ, ДРУКУ
СОЦІАЛЬНІ
ПРАВА
ПРАВО
НА ОСОБЛИВУ
ТУРБОТУ І
ДОПОМОГУ
МАТЕРИНСТВУ І
ДИТИНСТВУ
ПРАВО
НА
СОЦІАЛЬНИЙ
ЗАХИСТ
ПРАВО
НА НАЛЕЖНИЙ
ЖИТТЄВИЙ
РІВЕНЬ
ПРАВО
НА
СОЦІАЛЬНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАВО
НА
ОХОРОНУ
ЗДОРОВ’Я,
МЕДИЧНУ
ДОПОМОГУ
ПРАВО
НА ЖИТЛО
Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року прийняла і проголосила Загальну декларацію прав
людини.
ІСТОРІЯ ПРИЙНЯТТЯ
З вересня по грудень ІІІ Комітет Генеральної Асамблеї ООН провів 85 засідань з проекту Декларації, а голосування проходило 1400 разів, тобто фактично по кожному слову і кожній поправці. Проте в результаті тримісячних дебатів вдалося узгодити текст Загальної декларації прав людини. Загальна декларація прав людини була прийнята абсолютною більшістю голосів: із 56 держав, що брали участь у голосуванні, 48 проголосували за, лише 8 держав утрималися. Серед них Білоруська РСР, Польща, Саудівська Аравія, СРСР, Українська РСР, Югославія і Південно-Африканський Союз.
СТАТТЯ 1
ВСІ ЛЮДИ НАРОДЖУЮТЬСЯ ВІЛЬНИМИ І РІВНИМИ У СВОЇЙ ГІДНОСТІ ТА ПРАВАХ. ВОНИ НАДІЛЕНІ РОЗУМОМ І СОВІСТЮ І ПОВИННІ ДІЯТИ У ВІДНОШЕННІ ОДИН ДО ОДНОГО В ДУСІ БРАТЕРСТВА.
СТАТТЯ 2
КОЖНА ЛЮДИНА ПОВИННА МАТИ ВСІ ПРАВА І ВСІ СВОБОДИ, ПРОГОЛОШЕНІ ЦІЄЮ ДЕКЛАРАЦІЄЮ, НЕЗАЛЕЖНО ВІД РАСИ, КОЛЬОРУ ШКІРИ, СТАТІ, МОВИ, РЕЛІГІЇ, ПОЛІТИЧНИХ АБО ІНШИХ ПЕРЕКОНАНЬ, НАЦІОНАЛЬНОГО ЧИ СОЦІАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ, МАЙНОВОГО, СТАНОВОГО АБО ІНШОГО СТАНОВИЩА.
СТАТТЯ 3
КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО НА ЖИТТЯ, НА СВОБОДУ І НА ОСОБИСТУ НЕДОТОРКАННІСТЬ.
СТАТТЯ 4
НІХТО НЕ ПОВИНЕН БУТИ В РАБСТВІ АБО У ПІДНЕВІЛЬНОМУ СТАНІ; РАБСТВО І РАБОТОРГІВЛЯ ЗАБОРОНЯЮТЬСЯ В УСІХ ЇХ ВИДАХ.
СТАТТЯ 15
1. КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО НА ГРОМАДЯНСТВО.
2. НІХТО НЕ МОЖЕ БУТИ БЕЗПІДСТАВНО ПОЗБАВЛЕНИЙ ГРОМАДЯНСТВА АБО ПРАВА ЗМІНИТИ СВОЄ ГРОМАДЯНСТВО.
СТАТТЯ 18
КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО НА СВОБОДУ ДУМКИ, СОВІСТІ І РЕЛІГІЇ; ЦЕ ПРАВО ВКЛЮЧАЄ СВОБОДУ ЗМІНЮВАТИ СВОЮ РЕЛІГІЮ АБО ПЕРЕКОНАННЯ І СВОБОДУ СПОВІДУВАТИ СВОЮ РЕЛІГІЮ АБО ПЕРЕКОНАННЯ ЯК ОДНООСОБОВО, ТАК І РАЗОМ З ІНШИМИ, ПРИЛЮДНИМ АБО ПРИВАТНИМ ПОРЯДКОМ В УЧЕННІ, БОГОСЛУЖІННІ І ВИКОНАННІ РЕЛІГІЙНИХ ТА РИТУАЛЬНИХ ОБРЯДІВ.
СТАТТЯ 26
1. КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО НА ОСВІТУ. ОСВІТА ПОВИННА БУТИ БЕЗПЛАТНОЮ, ХОЧА Б ПОЧАТКОВА І ЗАГАЛЬНА. ПОЧАТКОВА ОСВІТА ПОВИННА БУТИ ОБОВ'ЯЗКОВОЮ. ТЕХНІЧНА І ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ПОВИННА БУТИ ЗАГАЛЬНОДОСТУПНОЮ, А ВИЩА ОСВІТА ПОВИННА БУТИ ОДНАКОВО ДОСТУПНОЮ ДЛЯ ВСІХ НА ОСНОВІ ЗДІБНОСТЕЙ КОЖНОГО.
2. ОСВІТА ПОВИННА БУТИ СПРЯМОВАНА НА ПОВНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИ І ЗБІЛЬШЕННЯ ПОВАГИ ДО ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВНИХ СВОБОД. ОСВІТА ПОВИННА СПРИЯТИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЮ, ТЕРПИМОСТІ І ДРУЖБІ МІЖ УСІМА НАРОДАМИ, РАСОВИМИ АБО РЕЛІГІЙНИМИ ГРУПАМИ І ПОВИННА СПРИЯТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ПО ПІДТРИМАННЮ МИРУ.
СТАТТЯ 29
1. КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ОБОВ'ЯЗКИ ПЕРЕД СУСПІЛЬСТВОМ, У ЯКОМУ ТІЛЬКИ Й МОЖЛИВИЙ ВІЛЬНИЙ І ПОВНИЙ РОЗВИТОК ЇЇ ОСОБИ.
2. ПРИ ЗДІЙСНЕННІ СВОЇХ ПРАВ І СВОБОД КОЖНА ЛЮДИНА ПОВИННА ЗАЗНАВАТИ ТІЛЬКИ ТАКИХ ОБМЕЖЕНЬ, ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ ЗАКОНОМ ВИКЛЮЧНО З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОГО ВИЗНАННЯ І ПОВАГИ ПРАВ І СВОБОД ІНШИХ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПРАВЕДЛИВИХ ВИМОГ МОРАЛІ, ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ І ЗАГАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ.
3. ЗДІЙСНЕННЯ ЦИХ ПРАВ І СВОБОД НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ ПОВИННО СУПЕРЕЧИТИ ЦІЛЯМ І ПРИНЦИПАМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ.
СТАТТЯ 30
НІЩО У ЦІЙ ДЕКЛАРАЦІЇ НЕ МОЖЕ БУТИ ВИТЛУМАЧЕНО ЯК НАДАННЯ БУДЬ-ЯКІЙ ДЕРЖАВІ, ГРУПІ ОСІБ АБО ОКРЕМИМ ОСОБАМ ПРАВА ЗАЙМАТИСЯ БУДЬ-ЯКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ АБО ВЧИНЯТИ ДІЇ, СПРЯМОВАНІ НА ЗНИЩЕННЯ ПРАВ І СВОБОД, ВИКЛАДЕНИХ У ЦІЙ ДЕКЛАРАЦІЇ.
ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ООН 10 ГРУДНЯ 1948 РОКУ ПРИЙНЯЛА І ПРОГОЛОСИЛА ЗАГАЛЬНУ ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ЛЮДИНИ.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, стала частиною національного законодавства України. Законом України від 23 лютого 2006 року передбачено, що норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини мають застосовуватись в Україні як джерело права.