А.С. Макаренко: педагогіка, спрямована у майбутнє

«Наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це - наші сльози, це - наша провина перед іншими людьми, перед усією країною. »

Підготувала

вчитель початкових класів

Снітинської ЗОШ ЛМР

Ганна Волик

Основні факти біографії А.С. Макаренко

​

• Народився 1 (13) березня 1888 року в селищі Білопілля, Харківської губернії в сім’ї робітника-маляра вагонних залізничних майстерень.
• 1895 року починає навчання в двокласному початковому училищі. У 1901 році Макаренко став учнем Кременчуцького чотирикласного міського училища, яке закінчує в 1904 році.
• У серпні 1904 року Макаренко став слухачем однорічних педагогічних курсів при Кременчуцькому міському училищі, що мали на меті підготовку викладачів початкової школи. Навесні 1905 року він успішно закінчив курси і отримав свідоцтво, що давало право викладати в початковій школі
• 1912 – 1917 – навчання у вчительському інституті в Полтаві

У 1920 році за дорученням Полтавського губенатора створив трудову колонію для неповнолітніх правопорушників в селі Ковалівка, поблизу Полтави. У 1926 році колонія була переведена в Курязький монастир під Харковом; завідував нею (1920-1928), та з жовтня 1928 до липня 1935 року.

Був одним з керівників дитячої трудової комуни в передмісті Харкова, в яких продовжив на практиці втілювати розроблену ним виховно-педагогічну систему.

1 квітня 1939 року педагог помер на станції Голіцино за 40 км на захід від Москви.

​

• Педагогічна діяльність А. С. Макаренка ввібрала в себе кращі досягнення класичної та нової педагогіки. Його спадщина — досягнення всього прогресивного людства, яке прагне до гуманної освіти. Він вирішував складні педагогічні проблеми, які хвилюють нас і зараз. Тому ми впевнено говоримо «А. С. Макаренко — наш сучасник». Його розробки в педагогіці не втратили свого значення і сьогодні.
• Перша стратегічна лінія його світогляду — віра в педагогіку, її випереджуючу функцію в розвитку дитини, підлітка, юнака. Він постійно підкреслював, що справжня педагогіка живиться самим життям. Говорячи про результати своєї роботи, він каже: "... Не я це створюю і не купка педагогів, створює це "диво" вся атмосфера життя". Виховує кожен квадрат землі. Єдність виховання і життя головною ниткою проходить через усю творчість педагога.
• Велике значення праць А. С. Макаренка в розробці цілей виховання. Для кожної епохи і для кожного покоління, вважав А. С. Макаренко, мета виховання повинна визначатися діалектично, тобто її потрібно знаходити у вимогах суспільства в даний час.

​

​

Основні педагогічні принципи А.С. Макаренка

• А. С. Макаренко обґрунтував взаємозв'язок виховання і вивчення особистості дитини, колективу і особистості, навчання і виховання; показав співвідношення педагогіки з іншими науками, розкрив шляхи узгодження шкільного, сімейного і позашкільного виховання. Проблемі створення гармонії суспільного і особистого інтересу у вихованні Антон Семенович присвятив багато років педагогічної діяльності і багато сторінок своїх творів. У цій гармонії він бачив щастя людини і суть виховання. Виховання в колективі він розглядав як метод, спільний для всіх і який у той же час дає можливість розвиватися кожному.

​

​

Теорія педагогічного колективу, розроблена і втілена в життя А. С. Макаренком, і сьогодні допомагає оновити виховну роботу в закладах освіти. Модель учнівського колективу, створена А. С. Макаренком, є неперевершеною. Це колектив, який виникає на основі спільної діяльності і спільних цілей, чіткої демократії життя дітей. "Колектив учителів і колектив дітей, — писав Макаренко, — це не два колективи, а один колектив, і перш за все колектив педагогічний". Високий динамізм життя колективу, тісні зв'язки між його членами, відкрите, демократичне обговорення всіх питань на загальних зборах, в інших органах учнівського самоуправління поступово стають запорукою здорової громадської думки; періодична заміна активу, рівні вимоги до кожного і обов'язковий звіт за роботу перед колективом стають перегородкою для чванства, зазнайства, бюрократизму.

​

​

А. С. Макаренко, продовжуючи роботу прекрасних педагогів 20—30-х рр., розробив методи виховання дітей, довів необхідність усіх педагогічних засобів, спрямованих на реалізацію цілей виховання. Завдяки А. С. Макаренку в теорію виховання і в практику нашої школи широко ввійшли такі методи , як: організація колективу, формування громадської думки, поєднання поваги з вимогливістю, створення позитивних традицій, використання змагання, розумних і мотивованих видів заохочень. "Виховати людину, — писав А. С. Макаренко, — значить виховати перспективні шляхи досягнення завтрашньої радості".

​

Колективізм в понятті А. С. Макаренка

«У найпростішому визначенні колективізм означає солідарність людини з суспільством» (А. С. Макаренко).

 Ця сторона особистості включає в себе наступні ознаки:

    1. уміння працювати в колективі;

    2. розвинену здатність до колективної творчості;

    3. товариську солідарність і взаємодопомогу;

    4. активну участь у колективній діяльності;

    5.відповідальність за своїх товаришів і за весь колектив;

 6. бажання і потреба підпорядкувати свої інтереси колективу.

​

Особистість і колектив. Розвиток їх взаємовідносин, конфлікти та їх вирішення, переплетення інтересів і взаємин - стояли в центрі нової педагогічної системи.

Дисципліна і режим у вихованні

​

       Режим - засіб (метод) виховання. Властивості режиму: має бути доцільним; точним за часом; обов'язковим для всіх; носить мінливий характер. Покарання і заохочення. Виховання повинно бути без покарання, якщо звичайно виховання правильно організовано. Покарання не повинно приносити дитині моральні і фізичні страждання. Суть покарання в тому, що дитина переживає за те, що його засудив колектив, його однолітки.

Дисципліна - це не засіб і не метод виховання. Це результат всієї виховної системи. Логіка дисципліни: вона повинна в першу чергу турбувати всіх членів колективу; інтереси якого стоять вище інтересів особистості, якщо особистість свідомо виступає проти колективу.

Трудове виховання. Проблеми сімейного виховання

Макаренко не мислив свою систему виховання без участі в продуктивній праці. У його комуні праця носила промисловий характер. Діти працювали і навчалися по 4 години на день. Відкрили вечірній Індустріальний Технікум.

​

  Макаренко пише лекції для батьків про виховання, в яких є спільні умови сімейного виховання, пише про батьківський авторитет, про трудове виховання в сім'ї, про дисципліну, про статеве виховання. Він пише «Книгу для батьків», розглядає проблеми педагогічної майстерності та педагогічної техніки.

Педагогічна мета в розумінні Макаренка

Макаренко вважав, що провідним компонентом у вихованні виступає педагогічна мета. Мета як непорушний закон обумовлює зміст виховного процесу, його методи, засоби, результати.

Таким чином, педагог, міркує Макаренко, повинен завжди мати мету в кожній своїй дії, добре уявляти результат своєї роботи і створювати всі умови для досягнення цього результату.

Макаренко стверджував, що ніяка система виховних засобів не може бути рекомендована як постійна, бо змінюється сама дитина, вступаючи в нові стадії особистісного розвитку, змінюються умови його життя та діяльності, змінюється наша країна, її вимоги до підростаючого покоління.

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ А. С. МАКАРЕНКА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ РЕФОРМ

Сьогодні ми з вами є не лише свідками, а й учасниками того, що Україна стала на шлях розбудови Нової української школи – ключової реформи Міністерства освіти і науки, головною метою якої є створення такої школи, у якій приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, а й уміння застосовувати їх у житті. У цих умовах учителі, педагогічна громадськість ведуть пошуки найефективніших методів навчання й виховання молоді, мають підвищувати професійну майстерність.

Педагогічна спадщина А. С. Макаренка повертає нас майже на 100 років назад. Прогресивні ідеї А. С. Макаренка щодо особистості вчителя, його професійних та особистісних характеристик потребують переосмислення та втілення в контексті сучасних культурно-освітніх змін. Видатний педагог А. С. Макаренко (1888–1939 рр.) піднімав проблеми, які в концепції НУШ залишаються гострими та злободенними: педагогічна творчість і педагогічна майстерність учителя, ефективність і якість освіти й виховання, інтеграція освіти та трудового виховання, формування мислячої та творчої особистості та ін.

Важливе значення надавав А. С. Макаренко розвиткові педагогічної техніки вчителя, під якою розумів володіння вчителем прийомами педагогічного впливу, мистецтвом постановки та розв’язання різноманітних педагогічних задач, такими уміннями вчителя, як мобілізація учнів на пізнавальну діяльність, добір питань, спілкування з учнем і колективом класу, володіння власним настроєм, увагою, уявою, мімікою, голосом. Важливою складовою педагогічної техніки, на думку А. С. Макаренка, є слово вчителя, у якому педагог повинен передати всю палітру своїх почуттів, власного ставлення до певного явища, вчинку, поведінки учня. Мовлення справжнього педагога-майстра має бути правильним, естетично виразним, емоційно насиченим. Педагоги не повинні дозволяти ніяких вільностей у мові, передражнювання, кривляння. За переконаннями А. С. Макаренка, педагогічна наука та практика має орієнтуватися на майбутнє, прогнозувати та проектувати якості нової людини, випереджати суспільні запити на людську творчість.

Значну увагу А.Макаренко приділяв проблемам педагогічної майстерності. На його думку, педагог-вихователь повинен відповідати певним вимогам: бути патріотом своєї батьківщини; мати добру загальноосвітню, професійну і педагогічну підготовку; бути ініціативним, активним, енергійним і життєрадісним, гуманним і чуйним товаришем і другом, вимогливим до себе і вихованців; працювати творчо; уміти аналізувати свою роботу і вивчати досвід роботи товаришів; мати педагогічний такт. Для того, щоб бути хорошим педагогом, треба багато працювати над собою. Такі колективи дібрати не можливо, вони формуються безпосередньо в діяльності під керівництвом директора, громадських організацій. Особливу роль у цій роботі Макаренко надає директору, який, на його думку, є найвідповідальнішою особою в школі, уповноваженим державою керівником. Важливим науково-педагогічним питанням Макаренко вважає питання про співвідношення в колективі педагогів з різним досвідом учительської роботи. Він приходить до висновку, що колектив учителів, сформований з учителів одного віку, чи то старих, чи молодих, завжди буде слабким колективом.

. Тому організатори освіти повинні подбати про те, щоб в кожній школі було декілька поколінь учителів, щоб в колі досвідчених була юнь, яка тільки-но приступає до роботи, до педагогічного життя. Отже, організаторам народної освіти, керівникам шкіл треба взяти за правило створення різновікових учительських колективів, що сприяє збагаченню кожного вчителя життєвим досвідом, педагогічною культурою, професійною майстерністю. Педагог у лекції “Педагогіка індивідуальної дії” опрацьовує й таке питання як співвідношення у колективі учителів чоловіків і жінок. Він застерігає про те, що переважання у колективі учителів певної статі негативно відбивається на дітях. Цю думку А.С.Макаренка можна сформулювати таким правилом: переважання в педагогічному колективі чоловіків або жінок призводить до однобокого виховання дитячого колективу. При доборі колективу варто піклуватися, на думку А.С.Макаренка, і про те, щоб у ньому були люди різної вдачі, різних темпераментів та характерів.

​

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ А.С. МАКАРЕНКА

Інтенсивний розвиток і модернізація педагогічної освіти потребують всебічного вивчення та глибокого аналізу накопиченого досвіду в українській педагогічній теорії та практиці щодо новаторських ідей, інноваційних підходів видатних українських педагогів, до яких безперечно належить талановитий класик української та світової педагогіки А. С. Макаренко, досвід та ідеї якого стали основою для розвитку багатьох напрямів вітчизняної та зарубіжної педагогіки. На думку педагога, виховати людину – означає виховати в неї перспективні шляхи. Методика цієї роботи полягає в організації нових перспектив, у використанні наявних, у поступовій постановці більш ціннісних, розширенні перспектив цілого колективу, доведенні їх до перспектив усієї країни. А. С. Макаренко обстоював діалектичну педагогіку, педагогіку активного виховання, наполягав на тому, що «людину треба не ліпити, а кувати» [4, с. 243].

Педагог вважав, що школа має перебудуватися на нових принципах взаємодії вчитель-учень. Підґрунтям діяльності школи має бути не «праця-робота», а праця-турбота. Турбота про кожного учня – це те головне, чим має керуватися педагог у своїй діяльності. А. С. Макаренко відстоював думку про те, що спілкування педагогів і учнів має базуватися на дружніх взаєминах, повазі вчителя до особистості учня, вірі в його сили й можливості. По суті він всебічно розробив і практично реалізував принцип співробітництва. Педагог-практик стверджував, що мета виховання випливає з потреб суспільства. Аналізуючи проблеми виховання А. С. Макаренко писав, що «людина не виховується частинами, вона створюється синтетично всією сумою впливів, яких вона зазнає.

​

​

​

.

Здійснюючи програму виховання особистості А. С. Макаренко у своїй теорії та практиці довів, що моральне обличчя особистості є рушійною силою її поведінки та вчинків. Ідеї А. С. Макаренка, його педагогічна спадщина мають значне теоретичне та практичне значення для вирішення проблем виховання сучасної молоді, проблем, із якими стикається на сьогодні молодь. Це, насамперед, знайомство з вадами суспільства (аморальність, хабарництво, жорстокість, лицемірство), які часто викликають у молоді не відразу, а інтерес. І розуміються як норма. До того ж, потребує особливої уваги виховання в молоді поваги до сім’ї, сімейних цінностей, батьків, поваги, відповідальності за сімейні стосунки, дітей.

• А.Макаренко надавав великого значення вихованню дітей в сім’ї (“Книга для батьків”). На його думку, необхідними умовами правильного виховання дітей є “повна сім’я” як виховний колектив; гарні взаємини між батьком і матір’ю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між батьками і дітьми, чіткий і строгий режим життя, правильно організована трудова діяльність членів сім’ї. Великого значення надавав А.С.Макаренко батьківському авторитету, особливо аналізував хибні види батьківського авторитету:
• авторитет придушення (батьки б’ють і залякують дітей);
• авторитет віддалі (між батьками і дітьми немає нічого спільного);
• авторитет чванства (батьки вихваляють себе і недооцінюють інших людей);
• авторитет педантизму (батьки – бюрократи і формалісти – все забороняють дітям);
• авторитет резонерства (батьки надокучають дітям частими і зайвими повчаннями); авторитет любові (батьки надмірно задобрюють дітей);
• авторитет дружби (між батьками і дітьми існує панібратство);
• авторитет підкупу (слухняність дітей купується подарунками й обіцянками батьків).
• “Книга для батьків” є своєрідною енциклопедією сімейного виховання.

​

​

Свобода творчості вчителя в поглядах Макаренка

Особливу увагу в своїй педагогічній практиці і спробах її теоретичного узагальнення Макаренко приділяв ролі вчителя в освітньому процесі, вважаючи, що позбавлений своєрідно потрактований свободи творчості, що піддається дріб'язковій перевірці, вчитель нічого, крім шкоди, не принесе вихованцю. Вихователь повинен мати право на ризик, на свободу маневрування в складних і непередбачуваних умовах педагогічної взаємодії, але в рамках його певних установок, що і є вирішальним.

А. С. Макаренко підкреслював значення гри як методу навчання і виховання: "Потрібно йти назустріч постійному прагненню дітей до гри".

​

В основу виховання колективу і особистості А. С. Макаренко ставив колективну працю, органічно поєднану з навчанням, грою, спортом

Великого значення надавав А.Макаренко естетичному вихованню учнів, вважаючи, що прагнення до прекрасного закладено у людині від природи. Засобами естетичного виховання він вважав красу природи, пісні, музику, образотворче мистецтво, художню літературу, кіно, театр, чистоту й охайність у всьому, розкішну шкільну садибу, приємне навколишнє оточення, естетичне оформлення класних кімнат, гарний одяг, естетику взаємовідносин у колективі тощо.

Внесок А.Макаренка в сучасну педагогічну науку неможливо переоцінити, його система пройшла через вогонь життєвого експерименту. Справи та ідеї Антона Семеновича вивчаються і розповсюджуються у всьому світі. Багато уваги приділяв Макаренко питанням фізичного й естетичного виховання дітей і молоді. На першому місці повинне стояти завдання — випустити здорове покоління. "Дохлі виробники і будівельники нам не потрібні, неврастеніки лише зіпсують нашу справу", — писав Антон Семенович.

Використана література

2. Іванченко, А. В. (2003). А. С. Макаренко про соціалізацію та формування наукового світорозуміння учнівської молоді. Національна освіта у контексті творчості

А. С. Макаренка. Житомир, 10-14. 2.Макаренко, А. С. (1950). Твори в 7 томах. Т. 1. К.: Радянська школа.

3. Макаренко, А. С. (1952). Твори в 7 томах. Т. 5. К.: Радянська.

1. Закон України «Про освіту» № 3491-Д від 5 вересня 2017 р. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 2. Нова українська школа. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/nova-ukrayinska-shkola. 3. Ярмаченко, Н. Д. (1989). Педагогическая деятельность и творческое наследие А. С. Макаренко. К.: Рад. школа.