Тема: Соя
1. Господарське значення культури.
2. Ботанічна характеристика і біологічні особливості гороху.
3. Місце в сівозміні і обробіток ґрунту.
4. Система удобрення.
(1) ст.. 304-315
Соя є основною зернобобовою культурою в світі, її зерно збалансоване за протеїном і перетравними амінокислотами. У насінні сої міститься 30-55% білка, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю. У золі багато калію, фосфору, кальцію, а також вітамінів (А, В1, С, В2, Є, К, РР).
Соєвий білок і олію можна знайти на полицях супермаркетів у складі більш ніж 1000 харчових продуктів, починаючи від приправ до салатів, соєвого м'яса, хліба і закінчуючи смачними готовими стравами.
Особливістю хімічного складу сої є вміст у ній фосфатидів - лецитину і нефаліну, необхідних для живлення нервової тканини.
Поряд з тим в насінні сої є антипоживні речовини: інгібітор трипсину, хемотрипсину, сапоніни, гемаглютаніни тощо. Ці інгібітори можна успішно інактивувати методом теплової обробки
Соя - важлива технічна культура. Вона займає перше місце у світовому виробництві рослинної олії. Її використовують на харчові цілі і для виробництва промислової продукції - лаку, фарб, мила, пластмаси, клею, штучних волокон. На даний час 60% зерна сої переробляється на олію.
Соя - цінна кормова культура. Її можна згодовувати тваринам у вигляді макухи, соєвого шроту, дерті, молока, білкових концентратів, зеленого корму, сіна, силосу, соломи. Макуха може застосовуватися як універсальний білковий концентрований корм. Соя має важливе агротехнічне значення.
2. Коренева система сої стрижнева. Корені можуть проникати на глибину до 2 м. Основна маса коріння знаходиться в орному шарі ґрунту.
Стебло прямостояче, сильно розгалужене, опушене. Залежно від того, під яким кутом відхиляються гілки від головного стебла, кущ буває стиснуний, напіврозлогий, розлогий.
Листки складні трійчасті, опушені.
Квітки дрібні, майже без запаху, віночок білого або фіолетового кольору, на коротких квітконіжках, розміщуються в пазухах листків. Соя - самозапильна рослина.
Боби прямі, зігнуті або проміжні, різної величини (3-6 см). Забарвлення світле, коричневе, буре, містять 2-3 насінини. Висота прикріплення нижніх бобів над поверхнею ґрунту- від 2-3 до 20-25 см. Вся рослина сої (стебло, листя, плоди) опушена.
Насіння жовте, коричневе, чорне і зелене. За формою кулясте, овальне, видовжене. Маса 1000 насінин від 50 до 425 г.
Фази розвитку сої: проростання, сходи; перший справжній листок; гілкування; бутонізація і цвітіння; дозрівання.
Насіння сої починає проростати при температурі 8...10°С.
Оптимальною температурою в період вегетативного росту є 18...22°С, для формування репродуктивних органів - 21...23°С, цвітіння - 22...25°С, формування бобів - 20...23°С і достигання -18...20°С. Рослини досить легко переносять весняні приморозки до -2,5°С.
Впродовж вегетації потреба в волозі неоднакова. Найінтенсивніше водоспоживання відбувається в фазах цвітіння - формування бобів. У цей період бажана підвищена вологість повітря і грунту.
При дуже низькій вологості на рослинах не утворюються нові боби і відбувається скидання вже сформованих бобів.
Соя відноситься до культур короткого дня і дуже чутлива до зміни тривалості освітлення.
Найбільш придатні для сої грунти з нейтральною реакцією (рН 6,5-7,0), родючі з високим вмістом органічних речовин. Непридатні для неї солонуваті важкі і дуже легкі, кислі і заболочені грунти.
Сорти і гібриди сої: Алігатор, ЕС Сенатор, ЕС Навігатор, ЕС Тенор, ЕС Ментор, ЕС Гладіатор, ЕС Командор, Легенда, Устя, Опус, ОАЦ Аватар, ОАЦ Брук, ОАЦ Лейквью, Галлек, ОАЦ Медок, Діона, Арніка, Аннушка, Парадіс, Ауреліна, Беттіна, Кордоба, Амадеа, Кеа.
Раундапостійкі гібриди: Махоні, PS0035-NR2, S0009-M2, Озборн, S04-D3, Аполло, Харді, Максус, Венус, Грімо, Монро, Седна, Сенсор, Кентуккі, Ультра.
3. Кращими попередниками для сої є малозабур'янені поля після озимих і ярих зернових культур. Розміщують сою також після просапних - кукурудзи, картоплі, буряка, овочевих культур.
На попереднє місце повертають не раніше, ніж через 3-4 роки.
Не варто висівати сою після соняшника і зернобобових культур. Соя використовує важкорозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг живлення.
Після зернових попередників поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. На дуже забур'янених площах найвищу ефективність у боротьбі з бур'янами забезпечує внесення гербіцидів суцільної дії (раундап, ураган та ін.) за 2-3 тижні до оранки.
Глибина зяблевої оранки під сою 28-30 см. Після просапних попередників орють на 25-27 см без попереднього лущіння. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи і збільшує кількість бульбочкових бактерій.
Глибокорозпушувачів TERRALAND чеської компанії BEDNAR
Бажаний ефект щодо часткового загортання пожнивних решток і глибокого розпушування підорного шару грунту під посів сої здатні забезпечити сучасні комбіновані агрегати, які в своєму складі мають дискові робочі органи та лапи для глибокого розпушування ґрунту (типу Tiger MT, Sunflower та ін.).
Після попередників із меншою біомасою пожнивних решток (соя, гречка тощо) достатній обробіток восени забезпечать знаряддя типу Agrisem Combiplow або його вітчизняний аналог ЧГ-40.
Весною, як тільки ґрунт перестає мазатися, закривають вологу шляхом боронування важкими боронами. Після проростання бур'янів (фаза білої ниточки) проводять культивацію. При потребі такий обробіток повторюють для знищення нової хвилі бур'янів.
Весняний передпосівний обробіток під сою здійснюють на глибину сівби.
З метою максимального знищення бур’янів у посівах сої застосовують ґрунтові гербіциди.
4. Надходження елементів живлення впродовж вегетаційного періоду сої відбувається нерівномірно. Так, від сходів до цвітіння соя засвоює 5,9–6,8% азоту, 4,6–4,7 — фосфору і 7,6–9,4% калію від загального споживання за вегетацію.
Найбільше споживання елементів живлення відбувається під час цвітіння, формування бобів, початку наливання насіння. В цей період вона споживає, відповідно, 57,9–59,7%, 59,4–64,7 і 66,0–70,0%; від початку наливання зерна до кінця дозрівання — 33,7–36,3%, 30,6–36,0 і 18,9–26,4%, відповідно.
Максимальна кількість азоту засвоюється у фазі цвітіння та формування бобів, фосфору — на початкових фазах росту (від сходів до гілкування), калію — у фазі формування і наливання бобів.
�
Система живлення сої складається з трьох прийомів: основного, рядкового і підживлення, а також передпосівної обробки насіння – інокуляції.
Рекомендовані орієнтовні норми макродобрив в діючій речовині залежно від типу ґрунтів, на чорноземі складають - N30-40P40-50K40-50кг/га, на темно-сірих і сірих лісових ґрунтах — N40-50P40-60K40-60кг/га.
Для сої важливо правильно поєднувати основне і припосівне внесення добрив та підживлення. Фосфорні й калійні добрива вносять восени під зяблевий обробіток ґрунту. Азотні добрива вносять навесні.
Сьогодні використовують як стартові добрива під сою мікрогранульовані комплексні. Це висококонцентровані добрива для локального внесення (безпосередньо в насіннєве ложе під час сівби), до складу яких входить набір макро- (як правило, містять високу концентрацію фосфору), мікро- та мезоелементів, а також стимулятори росту.
Внесення невеликої стартової дози мінерального азоту особливо важливе на бідних ґрунтах, оскільки сприяє ліпшому розвитку бульбочкових бактерій на початку вегетації рослин.
Фіксація азоту починається через 2–3 тижні після сівби і триває аж до достигання насіння. Проте на перших етапах росту і розвитку рослини неспроможні повністю забезпечити себе азотом. Тому, особливо в холодні затяжні весни, соя потребує додаткового азотного живлення.
Зазвичай для сої використовують таку шкалу заселеності кореневої системи азотфіксувальними бактеріями за кількістю бульбочок: дуже слабке – 0–4 шт/рослині; слабке – 5–10; добре – 11 – 15; дуже добре – більш як 15 шт./рослині. Під час сівби можна вносити різні форми фосфоровмісних добрив – суперфосфати, амофос, нітроамофос тощо.
Ефективність симбіозу забезпечує інокуляція насіння сої спеціальними активними расами бактерій. Обробка насіння бактеріальним препаратом не тільки поліпшує азотне живлення, а й підвищує імунітет рослин до низки грибкових захворювань.
Систему листових підживлень зазвичай планують у три-чотири етапи внесення. Принаймні у два внесення, до складу яких обов’язково має входити такий важливий для сої елемент, як бор.
3-5 листків:
MgSO4+ME (B, Mn, Mo) 5%-розчин + РКД 9:20+S; 4:16:16+Mg; 12:9:5 (10-20 л/га)
Бутонізація (середній ярус цвітіння):
СО(NH2)2 (3-5 % розчин) + МЕ (B, Mo, Mn) + Mg +РКД 12:9:5; 10:10:10+S (8-15 л/га)
Масове цвітіння (верхній ярус):
Додатково вноситься бор із молібденом та комплексне добриво з мікроелементами.
Бюджетна технологія вирощування сої взагалі не передбачає жодного основного внесення добрив, лише стартове та позакореневе.
Контрольні питання: