Основні течії суспільно-політичного руху в 50—60-х роках ХІХ ст. на західноукраїнських землях: Москвофіли та народовці. Культурно-освітнє товариство «Просвiта»

Умови розвитку суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст

• У 1867 р. було укладено угоду, що містила австро-угорський компроміс, внаслідок якого Австрійська імперія перетворилася на дуалістичну Австро-Угорську монархію. Імперію були розділено на австрійську – Цислейтанія (крім інших земель до неї увійшли українські землі Галичини й Буковини) та угорську – Транслейтанія (крім інших земель до неї увійшло Закарпаття) частини.
• Найбільшим з коронних країв зі столицею Львів було королівство Галичини і Лодомерії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцимським і Заторським, до якого входили Східна Галичина і (тимчасово) Північна Буковина з переважно українським населенням

Які суспільно- політичні організації ХІХ ст. ми вивчили?

Хлопоманство

Громада

Москвофіли (русофільство)

Західна Україна після поразки революції 1848-1849 pp.�

• Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях після поразки революції пішов на спад. У 1851 р. без опору саморозпустилася Головна руська рада.
• У 1849 р. в Галичині став намісником Агенор Ґолуховський — багатий польський землевласник протягом наступних 25 років. Наглядаючи за дотриманням законності, справами освіти та релігій, він постійно проводив пропольську політику і посилював наступ на українство.

(примушував греко-католицьку церкву перейти на використання римського календаря, а в 1859 р. намагався нав'язати «Галицько-Руській матиці» — українському видавництву — латинську абетку, так зване «абецадло»

Українське питання

• Як і раніше, він запроваджував уживання польської мови в українських школах, а головне — поступово розширював присутність польських чиновників у всіх місцевих адміністративних установах, скорочуючи натомість німецьких. Так Ґолуховський готував ґрунт для відновлення Польської держави.
• У 1866 р. фактично Галичина перетворювалася на польську «державу в державі». Відтоді намісниками та міністрами в справах Галичини призначалися тільки поляки. Адміністративні установи звільнялися від німців і заповнювалися державними чиновниками польського походження.

Від 1869 р. польська мова стала в Галичині мовою освіти й адміністрування. Вона замінила німецьку у Львівському університеті та інших вищих навчальних закладах. Переважна більшість гімназій були польськомовними. У початкових школах польські класи втричі переважали кількість українських.

• Історичний факт. Австрійські урядові кола остаточно відмовилися від гарантування прав українців перед наступом поляків. Міністр закордонних справ Фрідріх фон Бейст сформулював зміст позиції Відня так: «Чи можуть існувати русини і до якої міри, залишається в компетенції Галицького сейму».

Передумови москвофільства

• За умов посиленої польської полонізації українська інтелігенція, втрачаючи віру у власні сили, почала шукати зовнішньої підтримки.
• Опора на Росію зумовлювалася кількома обставинами. Саме тоді слов'янські народи (чехи, серби, болгари) теж зверталися до росіян у пошуках підтримки проти німецького й турецького гноблення. Російські політики одразу ж почали використовувати цю ситуацію, поширюючи проросійські настрої.

Москвофільство

• ХІХ ст. в українському русі Галичини різко посилювався старорусинський напрямок, відгалуженням якого стало москофільство, або русофільство. Започатковано цей напрямок було ще в 40-х рр. У його лавах опинилася майже вся стара українська інтелігенція, в тому числі Яків Головацький. Соціальну базу течії становили духівництво, поміщики, чиновники, інтелігенція. Визнаними лідерами москвофілів у різні часи були: в Галичині – Денис Зубрицький, Богдан Дідицький, Іван Наумович та Михайло Качковський; на Буковині – Касіян Богатирець; у Закарпатті – Адольф Добрянський та ін

​

Ідеї москвофільства:

• Москвофіли орієнтувалися на московський царизм, отримували за це значну підтримку від російських державних установ, у тому числі й грошову.
• У 1870 р. москвофіли заснували політичну організацію — Руську раду, яку називали прямою наступницею Головної руської ради 1848 р. та єдиним представником усіх західноукраїнців.
• Опираючись на щедру матеріальну підтримку, москвофіли створили потужну видавничу базу, яка складалася з кількох газет і журналів, науково-літературних збірників. У поглядах на український народ вони стали на позиції великодержавного російського шовінізму, стверджуючи, що окремого українського народу не було й немає. Є лише українське відгалуження «руського» народу.
• Цей же «єдиний руський», або «панруський», народ з єдиною «панруською» мовою і культурою живе на неозорих просторах від Карпат до Камчатки, від Тиси до Амуру.
• У таємно фінансованій російським урядом газеті «Слово» москвофіли в 1866 р. відмовляли своєму народові в можливості самостійного існування: «Ми більше не є русини 1848 року; ми справжні росіяни».
• Відмовляючи українському народу в праві на самостійне існування, вони заперечували й необхідність розвитку української літературної мови. 

​

Конспект

У ХІХ ст. в українському русі Галичини виникає старорусинський напрямок - москофільство, або русофільство.

Започатковано цей напрямок було ще в 40-х рр. У його лавах опинилася майже вся стара українська інтелігенція, в тому числі Яків Головацький. Лідери: Д. Зубрицький, Б. Дідицький, К. Богатирець, А. Добрянський та ін.

​

Ідеї москвофілів:

1. У 1870 р. москвофіли заснували політичну організацію — Руську раду.
2. Москвофіли стверджували, що український народ є частиною «руського» народу.
3. Виступали за розвиток російської культури.

Яків Головацький

• Історичний факт. Москвофіли були такими затятими противниками української мови, що навіть вітали в 1876 р. горезвісний Емський указ про заборону будь-яких публікацій нею.

Москвофільська газета, 1893 р.

Народовці

• Погляди, що їх сповідували старорусини, не задовольняли всіх представників українського руху, особливо молодь.
• Їх насамперед цікавили постаті Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша. Це були молоді інтелігенти — учителі середніх шкіл, юристи, письменники, студенти. Найпомітнішими серед них стали Володимир Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), Ксенофонт Климкович, Данило Танячкевич та ін.
• Вони продовжували традиції «Руської трійці» і наполягали на тому, що українці — окремий самобутній слов'янський народ (звідси й пішла їхня назва «народовці»), який проживає на просторах від Кавказу до Карпат. Найкращим засобом його самовираження є народна мова. Тому головним національним питанням для народовців були українська мова та література.

​

Володимир Шашкевич

• Спільність із ними проявилася і в ставленні до народного одягу. Щоб відрізнятися від поляків, які носили конфедератки, народовці одягалися : народний або козацький одяг, носили високі шапки.
• Народовці, на відміну від москвофілів, не мали фінансової підтримки від російської влади. Тому народовцям доводилося розпочинати свою діяльність з нуля. Вони заснували кілька таємних громад на зразок Київської, втаємничувати свою діяльність народовцям доводилося насамперед через москвофілів, які забороняли семінаристам та іншим підконтрольним групам молоді вступати до народовських громад.
• Протягом 60-х років XIX ст. у Львові народовці видавали часописи «Вечорниці» (популяризував твори Т. Шевченка), «Мета» (поширював знання серед світської інтелігенції), «Нива» та «Русалка» (публікували нові літературні вори).

​

Створення товариств народовців

• Запровадження в 1860 р. в Австрійській імперії ряду конституційних прав і свобод дало змогу народовцям створювали й офіційні товариства.
• У 1861 р. у Львові розпочало роботу товариство клуб «Руська бесіда». Воно відкрило свої філії в усіх великих містах Галичині. Клуби товариства влаштовували літературно-музичні вечори, доповіді, концерти, святкування роковин Т. Шевченка, зустрічі з гостями з Наддніпрянщини.

Розбудова національного життя. «Просвіта»

• У 1868 р. майже 60 студентів на чолі з Анатолем Вахнянином створили товариство «Просвіта». Своїм завданням воно визначило «вивчення та освіту народу». Спершу товариство видавало популярні книжки. Пізніше «Просвіта» розпочала організовувати свої читальні як у містах, так і в селах, охопивши своєю працею широкі кола селянства.

• У перші роки чисельність членів товариства не перевищувала декількох сотень. «Просвіта» віддавала перевагу науковим дослідженням у царині етнографії, історії, географії та ін...
• Основним напрямком діяльності «Просвіти» стало книгодрукування. Ще на перших загальних зборах вирішили видавати книжки українською мовою без польських, російських і церковнослов’янських слів, у простому й доступному стилі. Щонайперше було видано «Читанку для сільських людей» під назвою «Зоря», укладену О.Партицьким. Книжка мала успіх, її швидко розкупили.

Фото членів «Просвіти» в Баня-Березові.

Конспект

Тема: Народовці.

У 1860-х роках виник рух народовці (українофіли).

Організація підтримувала ідеї українського національного відродження. Сформувалась під впливом творчості Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша.

Лідери: С. Воробкевич, В. Шашкевич, К. Климкович

У 1861 р. у Львові розпочало роботу товариство клуб «Руська бесіда». У 1868 р. створено товариство «Просвіта».