Початок індустріальної революції

І. Економічний розвиток Південної України�ІІ. Роль чумацького промислу у господарсьому житті�ІІІ. Як відбувався промисловий переворот в Україні�ІV. Внутрішня та зовнішня торгівля в підросійській Україні

І. Економічний розвиток Південної України

Жнива. Художник М. Пимоненко. 1896 р.

Україна в першій половині була аграрною країною з кріпосницькими відносинами: земля (близько 75%) належала поміщикам, понад 60% населення становило кріпосне селянство.

Воли на оранці. Художник С. Світославський. 1892 р.

Селяни поділялися на дві основні групи:�1) поміщицькі селяни, або кріпаки (перебували в особистій залежності від поміщиків та були прикріплені до їхніх маєтків;�2) державні селяни (належали державній скарбниці й офіційно називалися «вільними сільськими обивателями». Вони були особисто вільними й вели власне господарство. Державні селяни переважали на Півдні та Лівобережжі).�

Сільське господарство розвивалося екстенсивним шляхом, здебільшого за рахунок розширення посівних площ та посилення панщини.

Урожай в Україні. Фрагмент картини В. Орловського. 1880 р.

Василь Каразін, один з небагатьох поміщиків на Півдні України, які застосовували машини та новітній інвентар – сіялки, віялки, жатки, молотарки.

Василь Каразін

Сільськогосподарське приладдя селян Черкаського повіту Київської губернії

Сівалка початку 19 ст. �Єлисаветград (Кропивницький)

Жатка початку 19 ст.

Близькість чорноморсько-азовських портів - Одеси, Миколаєва, Бердянська, Маріуполя – давала змогу поміщикам експортувати хліб та сільськогосподарські продукти.

1817-1858 роки - існування в Одесі статусу порто-франко.

ІІ. Роль чумацького промислу у господарсьому житті

Айвазовский І. К. Чумаки в Малороссії. 1885 р.

На початку 19 ст. чумацтво стає основним засобом перевезення вантажів в Україні, тож із торговельного перетворюється на торговельно-візницький промисел. 

Микола Каразін. Чумаки в дорозі. 1899

Дешевий чумацький транспорт давав змогу експортувати хліб та іншу сільськогосподарську продукцію.�За підрахунками дослідників, 75% хліба, який вивозили з України через чорноморсько-азовські порти в пер. пол. 19 ст., транспортовано безпосередньо чумаками.�Окрім сільськогосподарської продукції, чумаки доправляли кам’яне вугілля, різні промислові та ремісничі вироби, будівельні матеріали.

Чумакували в Україні селяни, міщани і навіть дрібні поміщики. Найбільше серед чумаків було таких, які мали 1-2 пари волів. Окремі чумаки володіли десятками пар волів, наприклад, чумак-міщанин Лаврентій Скалозуб із м. Олександрії, що на Херсонщині, мав 50 пар волів.

ІІІ. Як відбувався промисловий переворот в Україні

СЛОВНИК

• Промисловий переворот (індустріальна революція) - це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Цей перехід забезпечував упровадження в промислове виробництво й транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. Промисловий переворот зумовив зміни в соціальній структурі: провідну роль у суспільстві почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. В українських землях у складі Російської імперії промисловий переворот розпочався у 1830-1840-ві і завершився в 1870-1880-х рр.

ЯХНЕНКИ-СИМИРЕНКО

• Серед фундаторів цукроваріння в Україні були брати Степан, Кіндрат, Терентій Яхненки та Федір Симиренко, який одружився на їхній сестрі Анастасії. Яхненки походили зі Сміли. Їхній батько Михайло шив чоботи, торгував кожухами. Щоб викупити із кріпацтва себе, дружину, трьох синів і двох дочок, він витратив усі заощадження.

• На початковому етапі українське машинобудування розвивалося повільно через відсутність власної металургійної бази (метал завозили переважно з Уралу або з-за кордону). З побудовою ливарного заводу в Луганську, а згодом чавунних і залізоробних підприємств на Чернігівщині й Одещині машинобудівні заводи почали забезпечуватися українським металом. Наприкінці 50-х років в українських губерніях діяло близько десятка чавунних і 32 залізоробних заводів.

Промисловість початку ХІХ ст.: цукроварний завод, суконний завод у Наддніпрянській Україні

Заводи Терещенків щороку виробляли 40 мільйонів кг цукру. У володіннях цукрових королів було 10 потужних заводів. Товарообіг складав 12 мільйонів карбованців. За десять років це була фантастична сума — 28 мільйонів.

https://youtu.be/tXP0e04VazE

ІV. Внутрішня та зовнішня торгівля в підросійській Україні

Сільські та міські торги й базари були осередками торгівлі. До найбільших ярмарків в Україні у першій половині 19 ст. належали Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський у Харкові, Іллінський у Ромнах (з 1852 р. у Полтаві), Київський контрактовий, Георгіївський у Єлисаветграді. На великих ярмарках укладали й міжнародні торговельні контракти з купцями європейських країн.

Олексій Ківшенко. Ярмарок на Україні. 1882

Сорочинський ярмарок

Назви товарів, які продавали на ярмарках

Контрактовий ярмарок у Києві

Перевірте, чого навчилися

Дайте історичний коментар до подій та явищ, описаних у фрагментах джерел. У чому полягає історичне значення згаданих подій/явищ?

«Вони вбиралися в полотняний одяг, просякнутий дьогтем; свитка, батіг, пласка бочка з водою, мазниця з дьогтем і казанок для варіння пшоняної каші з салом, тут на вулиці між возами і було все майно чумака» (А. Скальковський).

«Платан Федорович Симиренко, отримавши згоду батька і дядьків на облаштування свого заводу в Ташлику, відправився за кордон, роздивився ще уважніше у Франції всі кращі заводи, склав там план облаштування власного заводу, придбав машини і задумав пересадити із Франції цукрове виробництво в тому вигляді, як воно в той час там розвивалося і процвітало...» (П. Клебановський)

Прокоментуйте фрагмент з української народної пісні, записаної на початку 19 ст. Про які особливості соціально-економічного життя Одеси в ній ідеться?

А в Одесі добре жити,

Мішком хліба не носити,

На панщину не ходити,

Подушного не платити,

Ні за плугом, ні за ралом,

Називають мене паном.

​

Домашнє завдання:�опрацювати §6�виконати завдання зі слайду 25