Автобіографізм новели «Іmpromtu phantasie» («Фантазія- експромт»). Становлення особистості, цілеспрямованої й цілісної натури. Образ ліричної героїні новели-роздуму
У 1894 році Ольга Кобилянська, перервавши роботу над повістю «Царівна», створила новелу-роздум «Impromptu phantasie» (у перекладі з французької — фантазія-експромт).
Словом «impromptu» письменниця натякнула на спонтанну реалізацію задуму, а «phantasie» — на вільну форму.
«...застановлюватися над словом я не мала терпцю, бо все, що напливало на думку... незрозуміле, молоде до розсміху, рвалось якнайскоріше стати на папері, щоб не запізнитись».
Назва твору є алюзією на відомий ноктюрн «Impromtu» Ф. Шопена, улюбленого композитора
О. Кобилянської.
Фридерик Франсуа Шопен
Ноктюрн (фр. nocturne — нічний) — поширена назва музичних композицій, переважно інструментальних, що навіяна поетичним настроєм ночі.
У цій новелі вгадуються автобіографічні мотиви з ранньої юності письменниці: через несприятливі обставини не пощастило розвинути свій хист (була «дотепна, незвичайно багата
натура. Займалася малярством, писала,
старалась усіма силами заспокоїти в собі
ненаситну жадобу краси»).
Музика в житті письменниці була чи
не найбільшим захопленням. Недарма мисткиня
писала: «Музику люблю пристрасно, і вона має
на мене дуже сильний, майже приголомшливий
вплив». Мала гарний музикальний слух, добре грала на фортепіано, любила твори Ф. Ліста,
Р. Шумана, В. Моцарта, Ф. Мендельсона.
«...застановлюватися над словом я не мала терпцю, бо все, що напливало на думку... незрозуміле, молоде до розсміху, рвалось якнайскоріше стати на папері,
щоб не запізнитись».
Свій твір «Impromtu phantasie» Ольга Кобилянська означує як нарис, таким чином, можливо, наголошує на його автобіографізмі. Зважаючи на глибокий ліризм твору, наповненість засобами музичного мистецтва, його можна визначити як художній нарис.
Також правильно буде визначити, що
«Impromtu phantasie» є новелою-роздумом із широким залученням звукової, музичної образності.
Спільні риси між музичною й літературною�«Impromptu phantasie»
�Сюжет новели «Impromptu phantasie»�
ЕКСПОЗИЦІЯ.
ЗАВ’ЯЗКА.
РОЗВИТОК ДІЇ.
КУЛЬМІНАЦІЯ.
РОЗВ’ЯЗКА.
�Сюжет новели «Impromptu phantasie»�
ЕКСПОЗИЦІЯ. Розповідь авторки про героїню.
ЗАВ’ЯЗКА. Маленька героїня впіймала коня, що зірвався з прив’язі.
РОЗВИТОК ДІЇ. Розповідь про те, як стройник налагоджував фортепіано в родичів дівчини.
КУЛЬМІНАЦІЯ. Виконання стройником «Фантазії -експромт» Шопена, сльози маленької героїні. Стройник бере з героїні обіцянку грати цю мелодію тільки тоді, коли стане зовсім дорослою, після двадцятиріччя.
РОЗВ’ЯЗКА. Героїня подорослішала, але так і не навчилась грати на фортепіано. Зате коли вона чує музику, то «готова вмирати. Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча… Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..»
ЖИТТЯ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ;
СИЛИ ФІЗИЧНОЇ Й ДУХОВНОЇ (ЕПІЗОД З КОНЕМ);
СИЛИ Й СЛАБКОСТІ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ;
ЧУТЛИВОСТІ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ ДО МИСТЕЦТВА (ЕПІЗОД, У ЯКОМУ ДІВЧИНА ВПЕРШЕ ЧУЄ МЕЛОДІЮ «ФАНТАЗІЯ-ЕКСПРОМТ»);
НЕРОЗДІЛЕНОГО КОХАННЯ.
ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
Складання цитатної характеристики �ліричної героїні
«ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима»;
«бувала знов пристрасною, глибоко зворушеною істотою»;
«майже гарна»;
«віроломна натура»;
«звихнена слава»;
«божевільно-відважна»;
«розумна, дотепна, незвичайно багата натура»
«погорджуюча, любляча».
«занадто оригінальна, замало нинішня, не мала в собі нічого з ‘‘плебейськості’’»;
НЕОРОМАНТИЗМ – стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою «новоромантизмом». Зі «старим» романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового. Відкинувши раціоцентризм, неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.
�Визначальні ознаки неоромантизму:�