Інклюзія

Етика 6 клас

• Назар: Ти знаєш, у нас у класі нова учениця.
• Алана: Так. Вона з Донбасу.
• Назар: Під час російського бомбардування вона втратила батьків, а ще ногу. Тепер вона живе з дідусем, і в неї замість ноги протез.
• Алана: О Боже! Як себе з нею поводити? Я боюсь, що чимось її засмучу.

​

​

• 1. Чому Алана панікує?
• 2. Чи були в тебе схожі відчуття, коли ти не знав/не знала, як себе поводити з певними групами людей?

​

1. ЧОМУ ІНКЛЮЗІЯ Є СПОСОБОМ СПРИЙНЯТТЯ ЛЮДСЬКОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ?

• Ти вже знаєш, що від природи люди різні. У них різний зріст, вага, колір шкіри, очей, волосся тощо. Люди мають різний темперамент, інтереси, уподобання. Тому вони не можуть бути однаково успішними в якійсь конкретній діяльності. Скажімо, щоб досягти успіху в піднятті ваги, потрібно мати міцний скелет і розвинуті м’язи.

​

• Деякі категорії людей через свої фізичні або інші особливості не можуть скористатися можливостями, які має більшість. Це може бути доступ до спілкування, навчання, громадянської участі, можливості працевлаштування тощо. Обмеженість у можливостях окремих осіб чи груп осіб часто безпосередньо впливає на їхнє самопочуття та здоров’я.
• Існує багато причин обмежених можливостей людей і спільнот. Вони можуть діяти окремо або разом.

• Щоб рівноправ’ям можна було скористатися, суспільство використовує інклюзію. Інклюзія — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті. Інклюзія розглядається як універсальне право людини. Метою інклюзії є охоплення всіх людей, незалежно від раси, статі, інвалідності, медичних чи інших потреб. Ідеться про забезпечення рівного доступу й можливостей і позбавлення від дискримінації та нетерпимості (усунення бар’єрів). Це впливає на всі сфери суспільного життя.

2. ЯК ДОЛАТИ БАР’ЄРИ Й ЗАЛУЧАТИ ВСІХ?

Прикладом реалізації інклюзії є інклюзивний дизайн — створення місць, якими зможе користуватися будь-хто. Спосіб організації місць перебування людей впливає на нашу здатність рухатися, бачити, чути й ефективно спілкуватися. Інклюзивний дизайн спрямований на усунення бар’єрів, дає змогу рівноправно, впевнено й незалежно брати участь у повсякденному житті.

​

Важливо мати інклюзивне середовище в школі. Саме тут діти проводять більшу частину свого часу. Тому дуже важливо, щоб всі відчували повагу й безпеку. Школа має забезпечити:

• фізичну інклюзію — усі учасники освітнього процесу мають справедливий доступ до всіх зручностей, послуг і заходів (наприклад, пандуси або ліфт у будівлях);
• академічну інклюзію — усі учні та учениці одного віку навчаються разом в одному класі;
• соціальну інклюзію — усі учні й учениці мають можливість розвивати справжню дружбу й стосунки з широким колом своїх однолітків та одноліток у класі й поза ним (наприклад, учні їдять за одним столом, грають в одній команді або ходять в один гурток).

​

Із соціального погляду інклюзивні школи — це місця, де всіх заохочують і підтримують у тому, щоб бути творчими, мати можливість бути лідерами, брати участь у шкільних заходах і спільній діяльності. Усі учні й учениці заслуговують на можливість брати активну участь у житті шкільного та громадського середовищ, які визнають і приймають їхні обдарування.

• 3. ЯК ЕТИКА ДОПОМАГАЄ У СПІЛКУВАННІ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ІНВАЛІДНІСТЬ?
• Спілкування з людьми, які мають інвалідність, нічим не відрізняється від спілкування звичайних людей. До всіх потрібно ставитися з повагою, говорити безпосередньо, уникати ярликів, медичних діагнозів, збірних образів. Описуючи життя людини з інвалідністю, не вдавайся до драматизації, жалю чи героїзації. Звертаючись до людей з інвалідністю, став на перше місце людину, а не інвалідність: дівчина з вадами зору, а не сліпа; учень з аутизмом, а не аутист; знайома з інвалідністю, а не «децепешниця». Пам’ятай, що інвалідність не основна, а одна з багатьох характеристик людини. Тому згадки про інвалідність чи певні порушення варто робити лише тоді, коли це вкрай потрібно.
• Завжди дотримуйся хороших манер. Під час привітання, якщо це доречно, використовуй рукостискання чи обійми, встанови зоровий контакт. Люди з інвалідністю часто вловлюють мову тіла, яка виражає дискомфорт, тому важливо бути розслабленим і впевненим. Під час спілкування з людиною, яка має інвалідність, важливо говорити чітко й уважно слухати. Почекайте, поки людина закінчить говорити, перш ніж почати говорити самому/самій. Якщо ти не зрозумів чи не розчув сказане, попроси повторити і будь терплячим/терплячою.

• Ось деякі загальні поради для успішного спілкування з людьми, які мають інвалідність:
• поважай особистий простір — частиною цього простору є протез, інвалідний візок, тростина, собака-поводир;
• розмовляй безпосередньо з людиною, а не з опікуном чи опікункою;
• використовуй звичайний тон — не підвищуй голос, доки не попросять;
• запитай людину, що допоможе у спілкуванні, — є різні способи спілкування (скажімо, людина з вадами слуху може читати по губах);
• не вдавай, що розумієш, — повідом, що в тебе є труднощі з розумінням;
• будь гнучким/гнучкою — переформулюй, а не повторюй щось незрозуміле;
• запропонуй допомогу, якщо вона здається необхідною, але поважай бажання людини, якщо вона не прийме твою пропозицію;
• якщо виникла небезпечна ситуація, допоможи так само, як людині без інвалідності;
• уникай натяків на те, що людина з інвалідністю є героєм/героїнею, мужньою чи особливою;
• якщо ти не впевнений/не впевнена, як слід взаємодіяти з людиною, яка має інвалідність, просто запитай її;
• розслабся — всі роблять помилки;
• перепроси, якщо вважаєш, що вчинив/вчинила некоректно.

• Д/з: виконати тест до 12.03