«Т.Шевченко. «За сонцем хмаронька пливе», «Садок вишневий коло хати». Картини довколишнього світу природи в поезіях»
.
Тарас Григорович Шевченко
Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батько Тараса був хліборобом, до того ж умів читати й писати.
26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів (13 березня) його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.�Після того як п'ятдесят вісім днів прах Т. Г. Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу у квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Коли людина далеко від Батьківщини, то надзвичайно близькими і милими її серцю є спогади про рідний край, батьківську хату, мальовничу природу. 5 квітня 1847 р. Т. Г. Шевченка було заарештовано як члена Кирило-Мефодіївського братства, 17 квітня поета привезли
до Петербурга й ув’язнили у казематі Петропавлівської фортеці (каземат — це приміщення у фортецях, де тримали в’язнів).
Крім допитів, були ще довгі дні й ночі в одиночній камері, майже півтора місяця. Що переживав, передумав поет у тій похмурій самотині, ми б так ніколи й не довідалися, якби не поезія.
Шевченкові пощастило роздобути великий аркуш паперу. Склавши аркуш учетверо, написав на ньому 13 віршів. Справжнім шедевром серед цих поезій справедливо вважається вірш «Садок вишневий коло хати…». Ця поезія — одна з найсонячніших струн Шевченкової пейзажної лірики.
Садок вишневий коло хати, �Хрущі над вишнями гудуть, �Плугатарі з плугами йдуть, �Співають ідучи дівчата, �А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати, �Вечірня зіронька встає. �Дочка вечерять подає, �А мати хоче научати, �Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати �Маленьких діточок своїх; �Сама заснула коло їх. �Затихло все, тілько дівчата �Та соловейко не затих.
ШЕВЧЕНКО ЗУМІВ ВІДТВОРИТИ ЦЕЙ ЕПІЗОД І НА КАРТИНІ „ СЕЛЯНСЬКА РОДИНА”
Умовно цей вірш можна поділити на 4 епізоди:�1-й епізод — вечір... Закінчився робочий день, повертаються з поля плугатарі.�2-й епізод — ідуть співаючи дівчата.�3-й епізод — біля хати зібралась на вечерю сім'я.�4-й епізод — непомітно надходить ніч. Все завмирає, тільки чути голоси дівчат та невтомного соловейка.
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
Опрацювання поезії Т. Г. Шевченка «За сонцем хмаронька пливе»
Підсумкове тестування
1. Що робить сім'я коло хати?