Купрін Олександр

​

7.09.1870 - 25.08 1938

Купрін Олександр Іванович народився 7 вересня 1870 року у Пензенській губерній в місті Наровчат (Росія). Письменник любив говорити про те, що прізвище його походить від назви місцевої річки Купри. У ранньому дитинстві Купрін втратив батька, і мати, позбавлена засобів до існування, змушена була віддати сина у “сирітське училище”, згодом він навчався у Московському кадетському корпусі та Олександрівському військовому училищі. Важка атмосфера казенних закладів викликала протест у юного Купріна, він почав писати сатиричні вірші. Хоча згодом обрав прозовий жанр, вірші все життя писав, але тільки для себе, не для друку.

Перше оповідання Купрін надрукував у 1889 році і був за це покараний карцером, оскільки вихованцям казенних закладів заборонялось виступати з публікаціями. З 1894 року письменник подає у відставку, прослуживши до цього три роки у гарнізоні. У пошуках заробітку Кпрін багато мандрував, бував у Києві, Одесі, Житомирі, Москві, Таганрозі, Ялті, він пройшов багато кілометрів, змінив десятки професій, отримав масу вражень, які пізніше використає як матеріал до своїх творів.

1898 року після виходу в світ повісті “Олеся” письменник стає знаменитістю. 1901 року Купрін переїхав до Петербурга, де зблизився з колом російських письменників. У середині 90-х він пише репортажі з Донбасу, із Севастополя, інших міст країни, зрештою здобуває славу одного з найбільш відомих репортерів Росії. На початку Першої світової війни Олександр Купрін повернувся до армії, де навчав новобранців. З 1920 до 1937 року письменник перебував в еміграції - спочатку у Фінляндії, а згодом у Франції. Це був важкий період життя, позначений тугою за батьківщиною. Олександр Купрін, втративши безпосередній зв'язок з рідною землею, не зміг творити. 1937 року він повертається на батьківщину, де його зустріла читацька публіка, але жити письменникові залишалось недовго - у серпні 1938 року його не стало.