Людмила Петрановська

«Якщо з дитиною важко»

(презентація книги)

Що робити, якщо більше несила терпіти?..

Підготувала вихователь Реуцева О.М.

Людмила Володимирівна Петрановська

• Російський психолог, педагог і публіцист.
• Автор багатьох просвітницьких книг для дітей та батьків.
• Упродовж багатьох років займалась психологічними проблемами сирітства та усиновлення.
• У 2012 році створила інститут розвитку сімейного устрою – суспільну організацію, яка навчає майбутніх прийомних батьків та соціальних працівників.
• Автор великої кількості відеолекцій та вебінарів.

Книга «Якщо з дитиною важко»�

• Ця книга буде корисною насамперед батькам, які не можуть знайти спільну мову зі своїми дітьми.
• Спираючись на наукові теорії в області психології, автор легко і доступно розповідає про особливості дитячого розвитку і складнощі у вихованні дітей.
• Ця книга допоможе орієнтуватись у складних ситуаціях, вирішувати конфлікти і достойно виходити з них.

Проблема батьків і дітей

• На думку автора, діти не слухались, порушували правила, билися, псували речі, не хотіли навчатися, лінувались, казали неправду, скиглили, об’їдалися солодким і грубіянили дорослим, скільки існує цей світ.
• На підтвердження цих слів автор наводить приклад, скаргу батьків із Стародавнього Єгипту: «Діти більше не слухаються своїх батьків. Мабуть, кінець світу вже не так далеко… Ця молодь розбещена до глибини душі. Юнаки підступні і недбалі…»

Прихильність

• Дитина народжується безпомічною, незрілою.
• Кожен новонароджений глибоко всередині знає правила гри життя: якщо у тебе є свій власний дорослий, – ти будеш жити.
• Стосунки зі своїм дорослим для дитини – це найважливіші стосунки у житті.
• Прихильність – це «танок для двох»: дорослий захищає й турбується, а дитина довіряє й чекає допомоги.

Місце, де зберігається прихильність!

• Зовнішній або кортикальний мозок – це саме та частина мозку, яка відповідає за здатність мислити.
• Під цим зовнішнім мозком існує мозок внутрішній, лімбічна система, іноді його ще називають «емоційним мозком».
• Цей внутрішній мозок відповідає за почуття, стосунки; саме тут народжуються і зберігаються страх, радість,туга, любов, злість, блаженство, щастя – багато чого.

Саме ця частина мозку

відповідає за прихильність.

Перевірка прихильності

• Прихильність дитини вимагає від неї подобатись «своєму дорослому», це гарантія його допомоги і захисту.
• Якщо дорослий незадоволений, дитині завжди страшно.
• Для дитини незадоволення батьків – це завжди серйозний стрес.
• Саме цей стрес змушує дитину «смикати за мотузку» (якимось чином порушувати будь-які правила) і перевіряти таким чином прихильність «своїх дорослих».

«Свої дорослі»

• Проблема фізичних покарань (коли «свій дорослий» стає джерелом болю та страху, у дитини перевертається картина світу).
• Проблема емоційних покарань (батьківські образи, погрози та шантаж – емоційне насилля – іноді набагато гірше, ніж фізичне покарання).
• Моделі виховання, які використовували батьки, (потім в дорослому житті використовують діти вже по відношенню до своїх дітей).
• Проблема кордонів (кожна особистість має право на свою територію, як у прямому (свій стіл, ліжко, кімнату) так і в переносному сенсі (свій час, друзів, захоплення, думки, почуття, цінності)).
• Влада і турбота (батьки повинні керувати, навчати, встановлювати кордони дозволеного і водночас опікати, захищати, турбуватися і дослухатися до своєї дитини).
• «Почуття неправильними не бувають…» (з почуттями дитини, які нас лякають чи дратують, не треба боротись, дитині просто потрібна наша підтримка).
• Копіювання «своїх дорослих» (якщо батьки навчають дитину не брехати, а самі постійно брешуть, чи навчають не палити, а самі палять, чи навчають не ображати слабших за себе, а самі б’ють свою дитину, результат буде очевидний).

Третій – зайвий!

• Найбільша частина батьківського стресу – це стрес, який з’являється від думки інших («третіх» осіб – спостерігаючих та оцінюючих).
• Це можуть бути сторонні люди, випадкові свідки «батьківського фіаско», родичі, педагоги, якийсь образ із минулого і т.д.

7 кроків на шляху до зміни складної поведінки дитини

1. Визначте мету.
2. Детально опишіть складну поведінку.
3. Виявіть причини такої поведінки.
4. Поясніть, що не так.
5. Якщо необхідно, дайте можливість здійснитися наслідкам.
6. Допоможіть дитині домогтися свого по-іншому.
7. Закріпіть досягнуте.

​

Де проходить барикада?

• Ми маємо право захищати свою територію, свої правила.
• Маємо право впливати на поведінку дитини і змінювати її – тому ми і є батьками.
• Але ми повинні бути завжди поруч із своїми дітьми, а за лінією барикади залишаться життєві проблеми, які ми разом будемо вирішувати.

Дякую за увагу!