§ 24. Волинсько-Галицька держава за наступників Данила Романовича
ЕЛЕКТРОННИЙ ДОДАТОК ДО ПІДРУЧНИКА
Роздивіться печатку першої половини XIV ст. Чому нащадка Данила Романовича на печатці зображено сидячи на престолі, у мантії, застібнутій ланцюжком, з короною на голові та жезлом у правій руці? Скориставшись перекладом латинських слів, прочитайте напис на печатці. Про що він свідчить?
Порівняйте напис та зображення.
У 1264 р. король Данило помер. Хоч Василька Романовича, Данилового брата, й пошановували як «отця й господина», влада його поширювалася лише на Західну Волинь зі стольним містом Володимиром. Решту земель ділили між собою сини Данила. Коли ж Василько Романович помер, його землю успадкував син Володимир.
Найактивнішим з-поміж Данилових синів був князь Лев.
До своїх володінь він приєднав Люблінську землю,
частину Закарпаття з м. Мукачевим. У 1272 р. переніс столицю до Львова.
У зовнішній політиці Лев Данилович прагнув тісніших відносин з Польщею. Широкі дипломатичні зв’язки
підтримував також із Чехією
та Тевтонським орденом. Лев мав зважати на волю
монгольських зверхників. Йому доводилося, навіть
усупереч власним інтересам,
разом з Польщу та
ходити війною ординцями на Литву.
1
2 3
Кінець XVIII ст.;
Після смерті Лева Даниловича його політику продовжив Юрій І Львович (1301–1308). Про Юрія І сучасник написав
як про «мужа мудрого
духівництва
й доброго, до під правлінням
якого Русь
щедрого,
славилася досягненнями
миру й достатку». Столицю королівства цей володар переніс до Володимира на Волині.
Утім, зовнішня політика Юрія I Львовича була менш успішною: Польща захопила Люблінську землю, а Угорщина – частину Закарпаття.
Юрій І, як і Данило Романович, мав титул короля Руси.
За часів правління Юрія І Львовича в 1303 р. за згодою константинопольського патріарха було створено окрему українську православну митрополію – Галицьку. Це відбулося у зв’язку з тим, що київський митрополит
Максим у 1299 р. переніс свою
Володимира-на-Клязьмі. Щоправда,
резиденцію до незабаром у
Константинополі вирішили об’єднати київську й галицьку митрополії.
Порівняйте, що спільного та відмінного було в правлінні наступників Данила Романовича. Чиє володарювання маємо підстави вважати продовженням політики Данила Романовича?
Спадщина Юрія І дісталася його синам – Андрію та Леву II, які правили вдвох. Вони називали себе князями всієї Руси. У зовнішньополітичній діяльності Андрій і Лев орієнтувалися на союз із Тевтонським орденом і Польщею. Так князі намагалися послабити свою залежність від монголів, у битві проти яких, можливо, й загинули.
Про смерть князів довідуємося з листа польського короля до Папи Римського в травні 1323 р., де той сповіщає про смерть двох останніх руських князів-православних, які були для нього «непоборним щитом від татар». Оскільки жоден з братів не мав дітей, то з їхньою смертю 1323 р. династія Романовичів по чоловічій лінії урвалася.
Майже два роки волинсько-галицький стіл залишався вакантним, хоча претендентів не бракувало. 1325 р. бояри обрали главою держави князя Болеслава, сина Марії, сестри останніх правителів Андрія та Лева II, який прийняв православ’я та ім’я Юрій. Про наміри відродити часи могутності держави Романовичів свідчить, зокрема, той факт, що в документах Юрій II називав себе «Божою милістю князем і спадкоємцем королівства Руси».
Юрій II Болеслав правив від 1325 до 1340 р. Він посилив контакти з Тевтонським орденом. 1337 р. разом з ординцями намагався навіть повернути Люблін, але спроба виявилася марною. Юрій ІІ налагодив дружні відносини з Литвою, зміцнивши їх шлюбом з дочкою князя Гедиміна.
Проте щасливим князювання Юрія ІІ Болеслава не вважають. Адже йому випало накласти головою від змовників: 1340 р. його отруїли. За свідченням джерел, така доля спіткала князя через ускладнення релігійної ситуації. Із дитинства католик, він
«став розмножати число латинників і їхню віру», «принаджував з різних країв католицьких священників і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русів».
Зі смертю Юрія ІІ Болеслава і через те, що спадкоємців
з князівської родини не було, тамтешні бояри запросили княжити литовського князя Любарта Гедиміновича. Він мав дружину
з родини волинсько-галицьких князів і тому вважав свої права на ці землі законними. Проте владу Любарт зміг поширити
лише на Волинь.
Князь Любарт
Що ж до Галичини, то вона належала Любарту лише
формально. Реальним правителем у Галицькій землі був
боярин Дмитро Дедько. Він володарював у Галичині впродовж 1340–1344 рр. від імені князя Любарта. Такий стан речей вирішив змінити польський король Казимир ІІІ, який прагнув приєднати Галицьку землю до своїх володінь. Ще в 1340 р. він напав на Львів, отримавши звістку про смерть князя Юрія. Територіальні суперечки, що точилися між Польщею, Угорщиною та Литвою до кінця 80-х років XIV ст., зрештою закінчилися тим, що Галичина з Белзькою
землею й Холмщиною опинилася під владою Польщі, Волинь – під владою князів литовської династії.
За яких обставин князювати на Волині став Любарт Гедимінович? Яку реальну владу він мав? Хто такий Дмитро Дедько? Чим завершилася боротьба за землі Волинсько-Галицької держави в 40–80-х роках XIV ст. між Польщею, Угорщиною та Литвою?
Герб роду Гедиміновичів
Прочитайте лист Андрія і Лева Юрійовичів до прусського великого магістра Тевтонського ордену Карла з Тревера від 9 серпня 1316 р. 1. Пригадайте, що
володарів Волинсько-Галицької держави?
знаєте про Тевтонський орден з курсу всесвітньої історії. Яка мета листа
(Відповідь обґрунтуйте словами з
документа.) 2. Якими відомими вам історичними фактами можете підтвердити слова братів про процвітання виявів «люб’язності та добродійства взаємного сприяння» та про давню дружбу? 3. Боротьба проти якої зовнішньої загрози відповідала інтересам і адресанта, і адресата? Як про це сказано в листі?
Андрій і Лев, з Божої ласки князі всієї землі Руси, Галичини та Володимирщини, шлють поздоровлення і бажають після цього проведеного в боротьбі життя торжествувати серед небесних. Оскільки між шанованими мужами, вашими попередниками – магістром і братами прусськими, з одного боку, і нашими найяснішими предками –
з другого, процвітали вияви люб’язності та добродійства взаємного сприяння, тому й нам відрадно з вами єднатися цим зв’язком прихильності та щирої дружби. Тим паче, що й шановний і побожний муж, наш милий родич Зігхард із Шварцбурга, висловлювався про потребу відновлення з нами дружби, що в давнину пов’язувала наших предків, як це ширше сказано у відповідних документах та угодах.
Ми, бажаючи за прикладом наших предків бути з вами в щирій дружбі та прихильності і дружніх союзів від давніх днів поміж нами укладених узагалі нічим не послабити,
радше з Божої волі щедріше примножити. Будемо, врешті, старатися надійно захистити ваші землі від татар і від будь-якого іншого ворожого нападника, як тільки це нам випаде. Крім того, перед вами і всім вашим народом ми є боржниками щодо всякої прихильності, сприяння та доброзичливості.
Працюючи в групах, обґрунтуйте найістотнішу, на вашу думку, причину занепаду Волинсько-Галицької держави.
Серед причин занепаду Волинсько-Галицької держави називають кілька:
Прочитайте уривок з праці польського історика XV ст. Яна Длугоша про захоплення Львова польським королем Казимиром ІІІ 1340 р. Поділіться в загальному колі інформацією про долю скарбів та королівських клейнодів,
що зберігалися в замках міста. Намалюйте корону Данила Романовича. Які ілюстрації з наведених на сторінках підручника можуть слугувати вам за підказки?
…Коли король Польщі Казимир довідався про нього (смерть князя Юрія ІІ Болеслава), він нашвидкоруч зібрав із своїх придворних і панів військо і після великоднього тижня поспішно напав на Русь і обложив місто Львів. Деякий час мешканці Львова витримували облогу, але пізніше, придушені голодом, разом з руськими боярами, що обороняли Високий і Низький замки і саме місто, вислали до короля парламентарів з повідомленням, що готові йому скоритися, коли король твердо пообіцяє, що не заборонятиме їхньої віри та обрядів. А коли король погодився на такі умови (бо знав, що якби не пристав на це, русини завзято витримали б облогу і боронилися б до останнього), відкрили брами і впустили короля з усім військом; а віддавши обидва замки, урочисто присягнули йому на вірність і послух.
Король, зайнявши замки і місто Львів, знайшов там численні дуже дорогі скарби, що залишилися по давніх князях Руси – золото, срібло, перли, дорогоцінне каміння й клейноди, серед яких були два золоті хрести з великими частками дерева Господнього хреста, дві корони величезної вартості, оздоблені дорогими каміннями і перлами, а також мантію і розкішний трон, всі в золоті й каміннях, – і забрав до своєї скарбниці.
Наведіть історичні факти, які свідчать про намагання нащадків Данила Романовича зберегти могутність Волинсько-Галицької держави. Поділіться припущеннями, чому їхні заходи не мали успіху.
1. Установіть хронологічну послідовність подій: а) похід польського короля Казимира ІІІ на Львів; б) початок боротьби між Польщею, Угорщиною та Литвою за землі Волинсько-Галицької держави; в) правління у Волинсько-Галицькій державі Юрiя I Львовича; г) правління у Волинсько-Галицькій державі Юрія ІІ Болеслава. 2. Виберіть з переліку міста, які в різний час були столицями Волинсько-Галицької держави: а) Володимир; б) Галич; в) Львів; г) Перемишль; ґ) Сянок; д) Холм; е) Чернігів. 3. Які особливості визначали політичне життя у Волинсько-Галицькій державі за наступників Данила Романовича порівняно з попередніми часами? 4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/CwUbZafp або кодом та виконайте завдання онлайн.