�� ���Театральне мистецтво XIX століття.�Значення драматургії� для розвитку українського театру. �Аматорський театр. Театр корифеїв. �Перший український стаціонарний� театр у Києві. �Творчий шлях М.К. Заньковецької.�
Тема уроку
Ознайомити учнів із видатними драматургами XIX століття театрального мистецтва; розповісти про заснування театрів та розвиток театрального мистецтва; ознайомити з творчим внеском М. Заньковецької у розвиток українського театрального мистецтва, познайомити із видатними діячами театру корифеїв, та їх історичне значення для розвитку українського театрального мистецтва, та заснування першого українського стаціонарного театру в Києві;��Розвивати зацікавленість історичним розвитком українського театру;��Виховувати мистецький смак, повагу до культурних надбань народу, любов до театру, повагу до роботи театральних діячів, до українського театрального мистецтва.�
Мета:
Теа́тр (від грец. — місце видовища) — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів.�
Драматургі́я (від грец. складати драму) —� означає як теоретичні принципи створення сценічних образів, так і мистецтво створення емоціонального переживання у літературних, театральних, музичних, кінематографічних або телевізійних творах та постановках.�
Словник-довідник
Омеля́н Васи́льович Бачи́нський
.
український актор, режисер, засновник і перший директор театру товариства «Руська бесіда» у Львові.
Відродження українського театру
10 січня 1882 році Марко Лукич Кропивницький здійснив постановку п'єси Т.Г. Шевченка “Назар Стодоля”
Перший професійний український театр 1882р
“Театр корифеїв”
Фойє театру
Глядацька зала
(вигляд до 1974 року)
Слово "корифей"— грецьке. Раніше корифеєм називали ватажка митців. У сучасному розумінні слово "корифей" означає людину, яка є найвизначнішим діячем у певній сфері мистецтва.
Словник-довідник
Театр корифеїв — це перший професійний український театр, який було відкрито 1882 році у Єлисаветграді.
Засновники театру корифеїв
Панас Карпович
Саксаганський
Михайло Петрович
Старицький
Іван Карпенко- Карий
Микола Карпович
Садовський
Марко Лукич
Кропивницький
Марія Констянтинівна
Заньковецька
Марко Лукич Кропивницький -� « Батько українського театру»
Володів усіма
театральними професіями.
Написав понад �40 драматичних творів, більшість із яких — комедійного змісту.
Головним джерелом його
натхнення була дійсність,
життя народу.
Це, зокрема, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дай серцю волю, заведе в неволю»,
«По ревізії»,
«Пошились в дурні» та ін.
,
Микола Карпович
Садовський
Борець за українське слово, а саме у часи заборони української мови,що стосовно Емського указу.
На своєму творчому шляху Микола Карпович відзначився широкою палітрою виконаних ролей:
Карась «Запорожець за Дунаєм»; Виборний «Наталка Полтавка» та ін.
Михайло Петрович Старицький�драматург, автор, режисер, організатор театральної трупи
Його перу належать п'єси “Несудилось”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “Маруся Богуславка”,
“ Богдан Хмельницький” . Своєю творчістю М.Старицький збагатив репертуар українського театру, підняв його суспільно-виховне значення.
(1840-1904)р.
Дбаючи про розширення репертуару українського театру, Михайло Петрович Старицький вправно обробив ряд сценічних п'єс різних авторів та інсценізував багато прозових творів українських та зарубіжних письменників: “За двома зайцями”, “Різдвяна ніч”, “Тарас Бульба”, “Сорочинський ярмарок”, “Утоплена”, “Циганка Аза”.
Іван Карпенко-Карий�талановитий актор, батько української комедії та трагедії
“…Сцена ж – мій кумир,
театр – священний храм для мене!...”
Невмирущу славу драматургу принесли його сатиричні комедії “Мартин Боруля”, “Сто тисяч” у яких висміяно гонитву багатіїв. Кілька п'єс Карпенко – Карий присвятив історичному минулому України (“Бондарівна”, “Сава Чалий” та ін.).
(1845-1907)р.
Іван Карпенко-Карий в ролі:
Калитка (“Сто тисяч” )
Іван (“Безталанна”)
Панас Карпович Саксаганський – �“актор великої правди”
П.К. Саксаганський зіграв понад сто ролей,
серед них найвідоміші Богун “Богдан Хмельницький”,
Карась “Запорожець за Дунаєм”, Виборний “Наталка полтавка”.
Марія Костянтинівна Заньковецька – �“родзинка” українського театру корифеїв
Акторка відстоювала ідею українського театру,закликала скасувати обмеження українських вистав.
Ролі неперевершеної Марії
Цвіркунка
Українська дівчина «Не судьба»
Христина, Софія («Наймичка», «Безталанна», Карпенка-Карого), Наталка («Лимерівна» Панаса Мирного,), Катря, Аза, Цвіркунка («Не судьба», «Циганка Аза», «Чорноморці», Старицького), Галя («Назар Стодоля», Шевченка), Наталка, Терпелиха («Наталка Полтавка», Котляревського) та ін.
“Циганка Аза”
М. Заньковецька в ролі Олени Чаплинської у виставі М.П. Старицького "Богдан Хмельницький". 80-90-і рр. ХІХ ст.
М. Заньковецька в ролі Зосі у виставі за п'єсою І. К. Карпенка-Карого "Сава Чалий"..
І.С. Нечуй-Левицький
“Маруся Богуславка”,
“На кожум'яках”.
Панас Мирний
“Лимерівна”,
“Перемудрив”.
Б.Д. Грінченко
“Степовий гість”,
“Ясні зорі”.
Прозаїки-драматурги
Класики української драматургії� в своїх п'єсах:�
Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя. Основний склад акторів залишився у М.Л. Кропивницького, а М. П. Старицький сформував новий колектив.
Проте саме ці колективи з провідними акторами творили і далі славу українського театру.
1885 році театр корифеїв поділився на дві автономні трупи.
Після революції М. К. Заньковецька очолила Народний театр у Ніжині. Допомогала активно разом з �П. К.Саксаганським організувати Народний театр у Києві, на базі якого у 1922 році було створено Театр ім.Заньковецької (тепер Львівський український драматичний театр ім.М.К.Заньковецької)�
Дайте правильну відповідь.
Хто є автором цих творів
Тарас Григорович Шевчнко;
Тарас Григорович Шевченко;
Григорій Квітка-Основ'яненко;
Семен Гулак-Артемовський;
Іван Петрович Котляревський;
Петро Іванович Ніщинський.
Дякую за увагу!!!