​

Що потрібно робити при

хімічній атаці

​

​

Корягін Юрій

Лікар КП “Обласний центр

громадського здоров’я” ДОР”

​

Хлор�

• Позначається символом Cl. Хімічно активний неметал.
• Хлор досить поширений елемент. У вільному стані в природі він не зустрічається, оскільки в хімічному відношенні хлор дуже активний.
• Найпоширенішою природною сполукою хлору є хлорид натрію NaCl, величезні кількості якого розчинені у воді морів, океанів і деяких озер. У багатьох місцях хлорид натрію у вигляді мінералу галіту - або кам'яної солі.
• Хлор — важкий газ жовтувато-зеленого кольору з різким, задушливим запахом, неметал. При вдиханні дуже подразнює слизову оболонку і викликає гострий кашель, а у великих кількостях — навіть смерть.
• Багато хлору споживає хімічна промисловість для одержання різних хлорорганічних сполук, які використовують для боротьби з шкідниками і бур'янами в сільському господарстві, а також для виготовлення різних барвників, синтетичного каучуку, пластмас.

Перша допомога у разі отруєння хлором:

• постраждалого необхідно негайно вивести на свіже повітря, щільніше вкрити і дати подихати парами води або аерозолем 0,5% розчину питної соди протягом 15 хвилин
• не дозволяйте потерпілому пересуватися самостійно
• транспортувати постраждалого можна лише у положенні лежачі
• у разі необхідності — зробити штучне дихання

​

Аміак

• Аміак був уперше виділений у чистому вигляді Дж. Прістлі у 1774 році, який назвав його «лужне повітря».
• У жаркому кліматі сечовина (NH2) 2CO, що міститься в продуктах життєдіяльності тварин, розкладається особливо швидко. Одним із продуктів розкладання і є аміак.
• За нормальних умов, аміак – це безбарвний газ із різким характерним запахом.
• Аміак належить до найважливіших продуктів хімічної промисловості.
• Пари аміаку сильно дратують слизові оболонки очей та органів дихання, а також шкірні покрови. Пари аміаку викликають велику сльозотечу, біль в очах, хімічний опік кон'юнктиви та рогівки, втрату зору, напади кашлю, почервоніння та свербіння шкіри. При зіткненні зрідженого аміаку та його розчинів зі шкірою виникає печіння, можливий хімічний опік із бульбашками, виразками.

​

��Перша допомога у разі отруєння аміаком:�

• постраждалого слід негайно винести на свіже повітря
• транспортувати потерпілого необхідно у положенні лежачі
• забезпечити теплом та надати спокій, дати зволожений кисень
• за можливості, змийте осілий забрудник з тіла, змініть одяг
• використовуйте протигази чи ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або, оцтової або лимонної кислоти

​

​

Іприт

• Іприт вперше був отриманий німецьким хіміком Віктором Меєром в 1886 році.
• У часи Перщої світової війни іприт застосовувався як бойова отруйна речовина шкірно-наривної дії. Термін іприт походить від назви бейльгійського міста Іпр, поблизу якого у ніч проти 13 липня 1917 року німецькими військами було вперше застосовано дану речовину як хімічну зброю.
• У 1993 році, в результаті підписання Конвенції про хімічну зброю, використання іприту як хімічної зброї було заборонено.

​

​

Боєприпаси з іпритом

Іприт

• Іприт - безбарвна рідина із запахом часнику або гірчиці. Технічний іприт – темно-коричнева, майже чорна рідина з неприємним запахом.
• Токсична дія іприту полягає в ушкодженні очей, шкіри, дихальних шляхів. Симптоми отруєння проявляються із прихованим періодом у дві години, але за спекотної погоди і вологої шкіри вони з'являються одразу. Наслідком контакту з речовиною є поява пухирців із жовтуватою рідиною, які довго загоюються і залишають рубці. При концентрації іприту у повітрі 0,03 мг/л смерть настає протягом 2—5 хвилин.
• Іприт діє на організм людини як інгаляційна і контактна отрута: краплі та аерозолі іприту вражають дихальні шляхи, шкіру, очі.

​

​

​

Іприт

• Контакт іприту зі шкірою спершу не викликає ніяких неприємних відчуттів. Протягом перших 2—5 хвилин він проникає крізь шкіру, далі розчиняється у підшкірному жирі і згодом, через 20—30 хвилин, повністю всмоктується і потрапляє в кров.
• Після всмоктування настає прихований період тривалістю від 2 годин до доби залежно від дози, температури і вологості повітря, структури і вологості шкіри.
• У спекотну погоду, в разі гарячої, вологої шкіри або ніжних її ділянок, період прихованої дії значно скорочується і може бути майже відсутнім.

​

Іприт

Основним захистом від іприту, зокрема очей, обличчя та дихальних шляхів, є протигаз. Після потрапляння на бавовняний одяг іприт за три години повністю просочує його, що може згодом спричинити додаткові ураження.

Перші заходи відразу після нападу можуть передбачати:

• Використання штатних захисних пристроїв, зокрема стандартних протигазів і вітрозахисних пристроїв; а саме, у разі підвищеної швидкості застосування засобів захисту, тяжкість очних та легеневих уражень може значно зменшитися.
• Використання тонкої фактури і, якщо можливо, пластикового одягу. Натомість гумова оболонка може хоча б на кілька годин захистити тіло.

​

Іприт

Перші заходи відразу після нападу можуть передбачати:

• Підняття на узвишшя. Оскільки іприт важчий за повітря, під час нападу можна піднятися на висоту щонайменше 10 метрів над землею в зоні ураження.
• Якнайшвидше знімання одягу.
• Антидот при отруєнні іпритом відсутній. На досвід лікарів Першої світової війни, першорядну роль слід відводити первинної санітарної обробки. Краплі іприту на шкірі необхідно негайно продегазувати індивідуальним протихімічним пакетом. Очі і ніс слід промити, а рот і горло прополоскати 2% розчином питної соди або чистою водою.

​

Фосген

• Фосге́н — хімічна сполука СОСІ₂. За звичайних умов є безбарвною газоподібною речовиною із запахом прілих фруктів або сіна.
• З 1915 року фосген у суміші з хлором почав застосовуватися у військових протистояннях Німеччиною. Були зафіксовані акти хімічної атаки італійською армією у 1935 році та японською — у 1937—1945 роках.
• Фосген володіє задушливою дією (що зумовило застосування речовини як бойовий отруйливий засіб в ході Першої світової війни 1914-1918 років). Отруйний тільки при вдиханні пари.
• Перші виразні ознаки отруєння з'являються після прихованого періоду від чотирьох до восьми годин. Тривалість перебування фосгену у повітрі складає 30 хв влітку і до 3 годин взимку, отруєння можливе у місцях застою повітря (наприклад, в улоговинах).

Фосген

• Токсичний набряк легень, що виникає після вдихання парів фосгену, дифосгену, трифосгену, проявляється лише після прихованого періоду за кілька годин. У цей період отруєний почувається добре, і зазвичай цілком дієздатний. У сприйнятливих людей у ​​цей час з'являється солодкий присмак у роті, іноді нудота та блювання. Найчастіше виникають незначні позиви до кашлю, першіння і печіння в носоглотці, невеликі порушення ритму дихання і пульсу.
• Після латентного періоду настає сильний кашель, задишка, синюшність обличчя та губ.
• Прогресуючий набряк легенів веде до сильної задухи, ритм дихання збільшується від 18-20 за хвилину (норма) до 30-50 за хвилину і більше - до 60-70 за хвилину. Дихання судомне. Набрякла піниста і в'язка рідина, що містить білок, вибризкується з альвеол і бронхіол у ширші дихальні шляхи, веде до утруднення і неможливості дихання.
• Рідко, через 2-3 доби може наступити покращення стану, яке через 2-3 тижні може закінчитися одужанням, але часті ускладнення внаслідок вторинних інфекційних захворювань, що призводить до смертельного результату.

Фосген

• Перша допомога при ураженні фосгеном:
• У зоні зараження: надягання протигазу та евакуація із зони зараження.

​

• Поза зоною зараження: спокій, тепло, кисневі інгаляції, при подразненні очей - рясне промивання 2%-м розчином питної соди або водою, для профілактики набряку легень - внутрішньом'язово 2 мл 4%-го розчину метилпреднізолону.

У разі хімічної атаки або аварії на хімпідприємстві потрібно:�

• надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри
• за можливості негайно залиште зону зараження

Якщо такої можливості немає:

• щільно зачинити вікна та двері, вентиляційні отвори, димоходи
• заклеїти щілини у вікнах папером чи скотчем
• увімкнути телевізор чи радіо для отримання подальших вказівок
• попередити близьких про небезпеку та можливу евакуацію
• вимкнути побутові прилади та газ

У разі евакуації:

• візьміть з собою аптечку
• одягніться так, щоб залишилося якомога менше відкритої шкіри
• використовуйте протигази чи ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або, краще, 2-5% розчином питної соди (при ураженні хлором), оцтової або лимонної кислоти (при ураженні аміаком)

​

У разі хімічної атаки або аварії на хімпідприємстві потрібно:�

• обережно і без паніки вийдіть з приміщення, використовуючи сходи
• на вулиці не біжіть, не торкайтеся ніяких предметів, не наступайте у калюжі
• не їжте і не пийте нічого!
• у разі аварій з викидом хлору — намагайтеся пересуватися по підвищеннях, у разі викиду аміаку — низинами
• якомога швидше залиште зону ураження, рухаючись поперек потоку повітря чи вітру

​

​

​