Запорізький край на перетині давніх шляхів
У давнину шляхами називали стародавні степові дороги, які відігравали величезну історичну роль у політичному, військовому і торговельному аспектах Давньої Руси та Гетьманщини. Були шляхи як місцевого так й міжнародного значення. По цих шляхах також здійснювали свої набіги кочівники на слов'янські поселення.
Іноді шляхи ще називали гостинцями або трактами. Шляхи бувають воєнні, торгові, чумацькі, соляні, волові, шовкові, янтарні тощо.
Саме слово "шлях", ймовірно, було запозичене не пізніше XVII століття через українсько-білоруське посередництво з польської мови, у котрій schlach - удар, слід, дорога, що в свою чергу утворене від старонімецького slag, похідного від slagen - бити, ударяти. Тож, шлях - це буквально "втоптана дорога".
ШЛЯХ ПО ДНІПРУ ІЗ « ВАРЯГ У ГРЕКИ»
У ІХ столітті по Дніпру проходив торговельний шлях із варяг у греки. На Хортиці мандрівники зупинялися перепочити.�
Цей шлях пов'язував скандинавські та прибалтійські країни з Південною частиною Київської Русі і Візантійської імперією. Зі Скандинавії і Прибалтики до Візантії везли ремісничі вироби, хліб, хутра, срібло в монетах, віск, мед, янтар, зброю. У зворотному напрямку везли прянощі, вина, дорогі тканини, фрукти, ювелірні вироби. Від Києва до Константинополя необхідно було подолати шлях в 30-40 днів.
Це був один з найважливіших стратегічних шляхів VХІ - VХІІІ століть, який пролягав з Південної України на північ до кордону з Московською державою. Шлях починався з Перекопу, йшов на північ між верхів'ями річок Молочні Води і Кінські Води (біля впадіння в Дніпро), перетинав річки Вовчі Води, Самару, Оріль. Далі проходив через територію Харківського і Охтирського полків поблизу міст Коломака і Валок.
МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ
Ще у далекому 1648 році французький військовий інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан помістив на карті Муравський шлях. А сама карта називалась «Загальний план Диких полів, просіше кажучи, Україна. З суміжними провінціями» («Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis»)
Запорозькі козаки контролювали цей шлях на відстані 200 верст. Від ріки Оріль по Кінські води були кордони Гетьманщини. За перші п'ятдесят років XVI століття було скоєно 43 зафіксованих документами великих набіги. Після спорудження в кінці XVIІ століття кількох укріплених пунктів, татари припинили вторгнення в Україну по Муравському шляху і він поступово перетворився на торговельний шлях.
За основною версією, назва шляху походить від слова «мурава», тобто спориш. Це – один із природних дороговказів, що використовувалися під час руху Муравським шляхом. Виявляється, ця трава росте на досить вузькій смузі, що орієнтована в загальному напрямі з півночі на південь (або навпаки) уздовж всього шляху. Окрім споришу цю смугу обмежували, а також спрямовували мандрівника такі природні дороговкази, як річки, рельєф місцевості (пагорби, кургани, балки), зірки. Звичайно ж, використовувалися і штучні дороговкази – кам’яні баби, інші статуї та споруди (мечеті, церкви, дозорні пункти тощо).
КРИМСЬКИЙ ШЛЯХ, АБО ЧУМАЦЬКИЙ
Одна з бокових гілок Муравського шляху, що відходила від нього біля р. Вовча, вів з Гетьманщини через землі Вольностей Війська Запорозького низового, понад Великим Лугом до Січі, а звідти – до Кримського ханату, зокрема до Перекопу. Мав дві головні гілки, розгалужуючись поблизу Микитина (пізніше Микитинський Перевіз, нині на цьому місці м. Нікополь), далі йшов однією, основною гілкою вздовж лівого берега Дніпра на Царичанку, іншою – через Дніпро над Кічкасом (тут свого часу гирло річки було найвужчим; а де зараз Кічкасом – у період Нової Січі діяла пошта) на Крюків (звідси інша назва цієї правобережної гілки – Крюківський шлях), на Кременчук і Полтаву.
А ще раніше у давнину його називали СОЛОНИМ ШГЛЯХОМ
Кримською сіллю через Херсонес Таврійський торгували ще в стародавньому світі. Боспорське царство постачало кримської сіллю скіфів. Генуезці перевозили кримську сіль до берегів Кавказу і в прибережні міста Мармурового і Егейського морів. І древнім «Солон-шляхом» ця сіль в усі часи перевозилася в скіфські та слов’янські степу і на північний захід до Дністра.��
У XV- XVIІ столітті, коли, як вважає більшість сучасних дослідників, зародилося чумацтво, сіль була стратегічним продуктом. Через сіль в Європі починалися війни, а в москві влаштовували соляні бунти, монархи вводили монополії на торгівлю сіллю і т.п. Чумаки постачали сіль на всю територію України та на південь росії, у Польщу та Чехію, кажуть, доходили навіть до східної Німеччини.
Саме біля чумацького шляху почали потім з'являтися поселення, адже і чумакам, і волам треба було щось їсти. Тож козаки, які оселялися вздовж шляху, непогано заробляли, облаштовуючи криниці, шинки та пасовища поряд з ними.
Кальміуський шлях
Одне з розгалужень Муравського шляху, яким користувалися загони кримських і ногайських татар для військових походів на Слобідську Україну і московську державу в 16-му — на початку XVIІ століття для збирання данини — «поминків». Назву отримав від річки Кальміус.
Шлях починався на межі кочовищ Єдичкульської орди і Джамбуйлуцької орди, у верхів'ях річки Молочні Води, де відокремлювався від Муравського шляху. Далі йшов на північ вздовж правого берега річки Кальміусу і біля фортеці Тор (тепер місто Слов'янськ Донецької області) землями Кальміуської паланки Вольностей Війська Запорозького низового, перетинав Сіверський Донець, потім проходив у північному напрямі через територію Острогозького полку поблизу фортець Старобільськ, Сватове, Валуйки, Новий Оскол, Старий Оскол. Під Лівнами Кальміуський шлях знову з'єднувався з Муравським шляхом.
Нерідко тут відбувалися сутички між українськими промисловниками та ногайськими татарами.
Але на теренах нашої області існували ще величезна кількість дрібних ґрунтових доріг місцевого значення (путівців), більшість з яких або ж зникла в результаті перепланування угідь, або були забруковані чи засфальтовані у ХХ ст., і назви більшості з них вже забуті. Місцерозташування та назви подібних доріг часто можна встановити з архівних джерел ХІХ-ХХ ст. та у результаті опитування окремих старожилів, кількість яких швидко зменшується.
�
Дякую за увагу!