ЛЮДИНА І ПРИРОДА В СЕРЕДНЬОВІЧЧІ
Всесвітня історія 7 клас НУШ
Розгадавши ребус, сформулюйте визначення закодованого слова.
Що віддаленіша від нас епоха, то міцніша залежність людини від природного середовища.
У середні віки саме воно визначало, де розселялися люди і чим займалися, які вони мали суспільні інтереси, житло, транспорт, одяг, їжу тощо.
На світанку середньовіччя в Європі зберігався сухий і прохолодний клімат. У VIІІ–XIII ст. потеплішало, до того ж так, що, наприклад, в Англії стали закладати виноградники. Згодом різко похолодало, і зниження температури тривало до XVIII ст., поки не встановився клімат, який здебільшого зберігається й сьогодні. Різні природні умови в різних регіонах Європи визначали особливості
та спосіб життя людей.
Існування величезних використовувати попіл будівництва, обігрівати
лісів давало можливість спалювати їх і
для удобрення ґрунту, отримувати деревину для
житла та виготовляти знаряддя праці. У лісах
збирали гриби, ягоди, мед диких бджіл, полювали, а також ховалися від
та ведення торгівлі.
ворогів. У річках і морях ловили рибу,
Гори
водні шляхи використовували для були природними кордонами й
пересування фортецями. роз’єднують.
Недарма вважалося, що моря людей з’єднують, а гори –
Чи підтримуєте ви думку, що моря людей з’єднують, а гори роз’єднують? Наведіть приклади.
Середньовічні люди не лише брали те, що давала їм природа. Намагаючись полегшити своє життя, вони освоювали природне середовище: будували канали й мости, осушували болота, перетворювали на ниви ліси.
Подекуди це мало вкрай руйнівні наслідки для природи. Так, було винищено ліси в Англії, Франції, Іспанії, а в Голландії про колишнє лісове багатство країни нагадує тільки її назва – «Лісова країна». Не дивно, що на кінець XV ст. зменшилися запаси корисних копалин та родючість земель, обміліли річки й озера, збіднів тваринний і рослинний світ.
Чому вирубка лісів призвела до таких катастрофічних наслідків?
Постійними трагічними супутниками життя середньовічної людини були війна, голод та хвороби.
Гігієна та медицина були на вкрай низькому рівні.
Більшість населення постійно недоїдала, а в середньому кожний шостий рік – голодувала. Це й не дивно. Адже в ті часи люди надто
сильно залежали від сил природи. Недоїдання ослаблювало людський організм і робило його беззахисним перед хворобами, особливо перед епідеміями – масовими поширеннями хвороби серед населення.
Жахливі спогади залишила про себе «чорна смерть» – чума 1348–1350 рр. Купці прибули зі Сходу до порту Сицилії і привезли у своїх трюмах чорних пацюків, розповсюджувачів цієї страшної хвороби. Зараза миттєво охопила майже всю Західну Європу. Помирало так багато людей, що іноді нікому було навіть ховати небіжчиків. За три роки чума забрала в різних країнах від чверті до половини населення. Особливо
жахливими наслідки епідемії були в містах, де на невеликому просторі скупчувалося багато народу.
Поширенню епідемій сприяли антисанітарія і відсутність належної медичної допомоги. Зневірені люди втікали із зачумлених міст і розносили інфекцію далі.
Наслідком «чорної смерті» були не лише різке скорочення чисельності населення і масові переслідування євреїв, а й економічні зміни. Майно й гроші людей, загиблих від епідемії і погромів, перейшли до тих, хто залишився жити. Нерідко в одних руках зосереджувалися величезні багатства.
Їхні нові власники
стали засновниками могутніх у недалекому майбутньому купецьких і банкірських
династій.
Середньовіччя знало чимало міграцій. Найбільшою серед них було Велике переселення народів IV–VII ст. Зростання населення, роки лихоліть змушували
людей із заможних куточків однієї країни переселятися та освоювати її віддалені райони. Це явище – внутрішня
колонізація – стало масовим у
середньовічній Західній Європі. На відміну від цього мирного процесу відбувалися воєнні колонізації.
Прикладом зовнішньої колонізації можуть бути:
У середні віки українські землі також зіткнулися з явищем воєнної колонізації. На противагу занепаду княжої України-Русі в XIV ст. відбувалося піднесення її сусідів – Литви та Польщі. Протягом 1355–1356 рр. литовський князь Ольгерд захопив Чернігівсько Сіверську землю, а в 1362 р.
Розбивши монгольські війська, він поширив свою владу й на Поділля. У 1366 р. після тривалого збройного протистояння Польща захопила Галичину й частину Волині, збільшивши свою територію майже в 1,5 раза. Польське правління відрізнялося від литовського: тут всіляко намагалися встановити польське право й адміністративну систему та нав’язати православним українцям католицизм.
У середньовічній Європі жили народи колишньої Західної Римської імперії – греки, германці, кельти, слов’яни. Було також чимало вихідців з Азії та Африки – арабів, євреїв, тюрків тощо. Це була строката, різномовна, дуже рухлива маса. Подорожували всі: прочани й торговці, ремісники й
селяни, лицарі й студенти.
За християнським ученням людина є лише вічним мандрівником у цьому світі, тому середньовічні люди з легкістю вирушали в дорогу. Лише в ХV ст. народи ніби
«осіли» на одному місці – там, де вони живуть і сьогодні.
1. Скориставшись посиланням або QR-кодом, виконайте онлайн-вправу «Людина і природа в
середньовіччі». https://cutt.ly/jwnXYwYl
Уявіть себе середньовічним студентом, лицарем або торговцем. Напишіть невелику розповідь, у якій розкажіть, чому вам доводиться багато мандрувати.
§ 12. ЛЮДИНА І ПРИРОДА В СЕРЕДНЬОВІЧЧІ