ТЕМА: КУКУРУДЗА

1. Господарське значення кукурудзи.

2. Ботанічна характеристика.

3. Біологічні особливості. Класифікація сортів та гібридів за ФАО

4. Місце в сівозміні і обробіток ґрунту.

​

( 1) ст.. 206-224

(2) ст.. 249-258

​

1. Господарське значення кукурудзи.�

• 1. Кукурудза – одна з найцінніших кормових культур. За врожайні­стю зерна вона перевищує всі зер­нові культури. Зерно викорис­товується на продовольчі цілі (20%), технічні (15-20%) і на фу­ражні (60-65%).
•   Найбільш цінний корм – зерно кукурудзи, яке містить 9–12% білків, 65–70% вуглеводів, 4–8% олії, 1,5% мінеральних речовин. У 100 кг його міститься 134 корм. од., до 8 кг перетравного протеїну. У вигляді кормового борошна, висівок воно добре перетравлюється і засвоюється організмом тварин. При годівлі свиней особливо ціняться жовті зерна кукурудзи, в 1 кг якої міститься від 3,2 до 9 мг каротину, або провітаміну

Із стебел кукурудзи готують силос. Кукурудза займає важливе місце в зеленому конвеєрі, забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи, каротин. Для згодовування тваринам придатні також подрібнена маса сухих стебел, листків та обгорток качанів, яку здобрюють кормовою мелясою і сіллю, або силосують з буряковою гичкою чи з гарбузами. Стрижні качанів разом із зерном у вигляді борошна використовують як компонент комбікормів.

З давніх часів людина використовує кукурудзу як продовольчу культуру. У багатьох країнах світу (Китай, Індія, Україна, Грузія) із зерна кукурудзи виготовляють різні традиційні національні страви: у Молдові, Закарпатті і на півдні України – смачну мамалигу, в Грузії – мчаді та ін.

Кукурудзяне борошно використовують у кондитерській промисловості – для виготовлення бісквітів, печива, запіканок. Із зерна виробляють харчові пластівці, повітряну кукурудзу, крупу.

​

• Із зерна виробляють крохмаль, сироп, цукор, мед. Із зародків зерна добувають рослинну олію, яка є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а й має лікувальні властивості: містить лецетин, який знижує вміст холестерин у крові і запобігає атеросклерозу.
• Зерно кукурудзи використовують для виробництва різних прохолодних напоїв, піностійких сортів пива, етилового спирту, гліцерину, органічних кислот та ін. Зі стебел та стрижнів качанів виробляють папір, целюлозу, ацетон, метиловий спирт та ін.

​

• Кукурудза – одна з давніх землеробських культур. Її історія як землеробської культури налічує близько 4500 років, а вік – 60 тис. років. Батьківщиною кукурудзи вважають райони Центральної і Південної Америки.
• Кукурудза за часів нашої незалежності повністю виправдала своє почесне звання королеви полів, оскільки в балансі виробництва зерна посіла домінуюче місце і становить 40–50%.
• В Україні основні площі посіву кукурудзи на зерно розміщують в Степу й Лісо­степу, на силос і зелений корм - в усіх зонах. Оптимальна площа посіву кукурудзи на зерно і силос в Україні є в межах 3 млн. га.
• Урожайність кукурудзи на силос досягає 600-700 ц/га.

• 2. Ботанічна характеристика.

​

Кукурудза (Zea mays L.) належить до родини тонконогових, проте за своїми біологічними особливостями значно відрізняється від інших злакових культур.

Коренева система кукурудзи мичкувата і сильнорозвинена. Корені розміщуються переважно в орному шарі ґрунту, але окремі досягають глибини 2–2,5 м. З підземних вузлів кукурудзи розвиваються первинні і вторинні корені. Утворюються в неї також повітряні надземні корені, які, заглиблюючись у ґрунт, збільшують стійкість рослин проти вилягання.

Цукрова кукурудза (Z. m/ saccaharata). У фазі молочно-воскової стиглості зерно сортів цієї групи містить у собі 15–18% цукру. Характерною особливістю її є багатостеблість і скоростиглість. Використовується в консервній промисловості.

Воскоподібна кукурудза (Z. m. Ceratina). Зовнішнім видом схожа на кременисту, але ендосперм її нагадує віск. 

Плівчаста кукурудза (Z. m. Tunicata). Не культивують. Цей підвид має дуже розвинені колоскові луски, які повністю закривають зерно. Господарського значення не має.

• В Україні переважають посіви гібридів кукурудзи, які за врожайністю зерна й зеленої маси значно перевищують сортові. Це пов’язано з явищем гетерозису, яке виявляється у високій життєздатності гібридних рослин у першому поколінні.
• Розрізняють гібриди: 
• сортолінійні – отримані схрещуванням сорту та самозапильної лінії; 
• прості лінійні – схрещуванням двох самозапильних ліній; 
• подвійні міжлінійні – схрещуванням двох простих міжлінійних гібридів; 
• трилінійні – схрещуванням простого міжлінійного гібрида й лінії; 
• п’ятилінійні – схрещуванням трилінійного і простого міжлінійного гібридів.

​

3. Біологічні особливості.

• Сорти і гібриди кукурудзи:

​

•   Монсанто: ДКС 4014, ДКС 2787, ДКС 3014, ДКС 2960, ДКС 3511, ДКС 4590.
• Євралі-Семенс: Дельфін, Сіріус, ЕС Зізу, ЕС Лаймс, Верітіс, ЕС Кокпіт, ЕС Палаццо, ЕС Епілог, ЕС Бомбастік, ЕС Бітл, ЕС Конгресс, Сплендіс, ЕС Конкорд, ЕС Паролі, ЕС Олімпус, ЕС Сігма;
• Syngenta – Неріса, Делітон, НК Фалькон, СИ Енігма, СИ Новатоп, СИ Феномен, СИ Ротанго;
• ТОВ «Селекта» – Корунд, Ладога, Зернослав, Форвард, Полтава, Орлан;
• ДУ «Інститут сільськогосподарської степової зони НААН України» – ДН Синевір, ДН Зоряна, ДН Галатея, ДБ Хотин, ДН Пивиха;

​

• Кукурудза - теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння - 8-10°С, сходи з'являються при 10-12°С. У фазі 2-3 листків витримує приморозки до - 2°С. Сходи кукурудзи гинуть при - 3°С. У літній період вегетації при температурі 14-15°С ріст рослин сповільнюється, а при 10°С вони не ростуть.
• У фазі цвітіння підвищення температури понад 25°С негативно впли­ває на запліднення рослин. Максимальна температура, при якій припиняється ріст кукурудзи становить 45-47°С.

Кукурудза належить до рослин короткого дня (світлового), вона світлолюбна. Навіть незначне затінення молодих рослин спричинює витягування і пожовтіння їх, що негативно діє на продуктивність посіву. Тому для вирощування високих врожаїв важливе значення має оптимальна густота посівів, боротьба з бур’янами протягом вегетації.

Кукурудзу можна вирощувати на всіх ґрунтах, крім заболочених з неглибоким заляганням ґрунтових вод.

Добре росте вона на ґрунтах з нейтральною або слаболужною реакцією (рН 6–7).

 Найбільш придатні для неї чорноземні, темно-каштанові та темно-сірі середнього механічного складу ґрунти.

• Розрізняють такі фенологічні фази росту кукурудзи: проростання насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід у трубку (11–13-й листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної стиглості.

4. Місце в сівозміні і обробіток ґрунту.

• У Лісостепу кукурудза найкраще росте озимини, зернобобових, цукрового і кормового буряка, гречки, картоплі. В зоні Полісся кукурудзу розміщують після люпину, багаторічних трав, зернобобових, озимих, картоплі. Вона не дуже вимоглива до попередників.
• Кукурудзу можна вирощувати як монокультуру. На чорноземах беззмінне вирощування, за умови щорічного внесення органічних добрив, можливе впродовж 6 – 10 років, а на менш родючих 3-5 років.

​

• Кукурудза має розвинену кореневу систему, що розвивається рівномірно у всіх напрямках і локалізується в основному у шарі ґрунту 30–60 см, тому потребує за можливості глибокого обробітку ґрунту.
• В Степу і в районах нестійкого та недостатнього зволоження Лісостепу головним завданням основного обробітку є створення умов для максимального накопичення і збереження вологи в ґрунті та знищення бур’янів.
• У різних ґрунтово-кліматичних зонах України під кукурудзу застосовують осінній диференційований обробіток ґрунту, тобто полицевий (оранка) та безполицевий (чизельний, плоскорізний, комбінований) способи обробітку.

​

• Система основного обробітку під кукурудзу після культур суцільної сівби (пшениця озима, ячмінь, горох) на рівнині включає лущення стерні та зяблеву оранку.
• Лущення сприяє очищенню поля від бур’янів і ефективній боротьбі зі шкідниками. Його проводять вслід за збиранням попередника дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 8–10 см, а краще важкими тандемними двослідними дисковими боронами (БДВ-7, БДП-6,3, БГР-4,2 «Солоха», ARES L/AREST TXL, MARS TWIX HB, CUT XXL, CROSS H5,0, Challenger 1435 та ін.) на глибину 14–16 см.

• У багатьох країнах світу, а також в Україні останнім часом вирощування кукурудзи на зерно здійснюється за технологією ноу-тілл, за якої попередня обробка ґрунту перед посівами не проводиться. Популярність цієї технології пояснюється тим, що необроблений ґрунт менш схильний до ерозії і відрізняється більшою продуктивністю, ніж земля, постійно піддається обробці.
• Сучасні технології включають в себе енергоощадні прийоми основного і передпосівного обробітків ґрунту, які в свою чергу передбачають своєчасну боротьбу з бур’янистою рослинністю шляхом раціонального поєднання хімічних заходів і механічних способів. Важливе значення в такій технології обробітку кукурудзи має різноглибинний обробіток ґрунту, а також поглиблення оброблюваного шару глибокорозпушувачами з метою зниження ступеня ущільнення в підорних шарах, тобто утворення підплужної підошви.

• Весняний обробіток ґрунту розпочинають як тільки настане фізична стиглість ґрунту. Він включає раньовесняне розпушування, вирівнювання ґрунту, двох або трьох культивацій з боронуванням.
• Важливе значення при весняному обробітку ґрунту під кукурудзу має вирівнювання, мета якого створити якомога сприятливіші умови для рівномірного розподілу гербіциду по площі, для швидшого прогрівання орного шару, крім того вирівняна поверхня ґрунту спричиняє рівномірнішому, за глибиною, загортанню насіння.

​

• Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є збереження вологи, знищення бур’янів, створення сприятливих умов для проростання та одержання своєчасних і дружних сходів. Варто зауважити, що найбільш суттєвою вимогою до будь-якої системи підготовки ґрунту є ефективна боротьба з бур’янистою рослинністю. Сучасна енергоощадна технологія передбачає використання новітньої, потужної, широкозахватної техніки: Європак 6М; Компакт-Солітер, Янтар (фірми Лемкен); Tiger Mate 200.

Дякую за увагу !