Театр Леся Курбаса «БЕРЕЗІЛЬ»
Одна з найславетніших сторінок нашої історії.
Підготувала Дацко Валерія
10 клас
Український театр
великий і надзвичайно цікавий прошарок історії і культури нашого народу. У театрі відображається все те, що на якийсь момент часу цікавило людей. Це високе мистецтво, воно актуальне завжди. Театр – це відображення життя народу, а воно завжди розвивається бурхливо і динамічно, в Україні особливо.
Так, на протязі віків, у кожній культурі знаходяться люди, які прагнуть висвітлити певні проблеми, у яких, наче в болоті загруз народ.
І мистецтво - дуже потужний важіль впливу.
Український театр «Березіль», під керівництвом Леся Курбаса.
Саме за життя цього славетного митця на нашій Батьківщині почав формуватися незалежний, дійсно новаторський театр.
Лесь Ку́рбас
(Олександр-Зенон Степанович Курбас) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР (1925).
Народився 25 лютого 1887 Самбір, Австро-Угорщина
Помер 3 листопада 1937 (50 років) Сандармох, СРСР
Лесь Курбас, видатний митець ХХ століття, заснував цей театр. Спочатку був створений «Молодий театр» , а потім у 1922 році, він був переформований у «Березіль». Назва походить від місяця переродження театру – березня. Тоді був оновлений репертуар театру і змінений акторський скад.
Режисерська лабораторія театру «Березіль», 1925 р.
Нові нестандартні сюжети вистав, а також цікаво поставлені вже знайомі глядачу твори, дивні декорації – все це надавало «Березілю» неповторності і цікавості. Це була настільки нова практика, навіяна бурхливим, неспокійним життям, вистави кожен раз проходили з аншлагом.
«Березіль» був сміливим і міцним експериментальним колективом, у якому променіли молоді таланти — Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Іван Мар'яненко, Федір Радчук та інші.
У 1925 році Курбас був в апогеї своєї слави. В ці роки "Березіль" став державним театром. Його новий статус вимагав від акторів найвищої професійної майстерності, а від його керівника – підбору високоякісного репертуару. Яскравими прикладами такого нового спрямування були дві вистави за творами Куліша — «Народний Малахій»(1928) та «Мина Мазайло»(1929), які стали причиною для всеукраїнської літературної дискусії.
Як квіти обертаються за рухом сонця, так само нові молоді театральні групи на Україні імітували Курбаса. І то не диво, бо керівниками в них часто були молоді режисери, вихованці студій, закладених Курбасом при "Березілі".
Наді́я Титаре́нко - акторка
Іри́на Стеше́нко — українська драматична акторка
Бори́с Тягно́ — український режисер школи Леся Курбаса.
Але, не зважаючи на свій мистецький престиж, "Березіль" і його керівник Курбас були політично приречені, бо їхнє мистецтво було непотрібне, а то й незрозуміле керівним верхам. Різка критика "Березоля" оберталася довкола одного дразливого питання: про брак визначеної політичної настанови й відсутність п'єс, які показують позитивні наслідки соціалістичного життя.
Леся Курбаса з його ідеями зупинили, розстріляли, але театр «Березіль» вже зумів підкорити глядача своєю неповторністю і щирістю.
Неллі Корнієнко, директор Центру Леся Курбаса, академік Академії мистецтв України так висловилась про генія української культури: «Ми мали митця 21-22 століття. Це абсолютно сьогодні зрозуміло після реконструкції його вистав. Це людина, яка вважала, що театр є парламентом держави, що культура важливіша від інших сфер діяльності, що виявилося у 21 столітті правдою.»
Корисні посилання: