Міжнародний день рідної мови - день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про “підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності” було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня - 17 листопада в Парижі.
Міжнародний день рідної мови започаткували у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Однак початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови.
З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають у країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
17 листопада 1999 р.
15 лютого 2002 р.
19 лютого 2006 р.
16 травня 2007 р.
2008 р.
2019 р.
21 лютого стало Міжнародним днем рідної мови згідно з рішенням Генеральної конференції ЮНЕСКО.
Це свято офіційно визнано Генеральною Асамблеєю ООН.
В Австралії, в місті Сідней відкрили пам’ятник, присвячений борцям за права рідної мови всього світу.
ООН в своїй резолюції закликала держави сприяти захисту та збереженню всіх мов, які існують у світі.
Був проголошений ООН Міжнародним роком мов.
ООН проголосила цей рік Міжнародним роком мов корінних народів.
За даними ЮНЕСКО, сьогодні у світі існує близько 6 тисяч мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов, 13 із яких – на межі зникнення.
Кожні 14 днів вимирає одна з численних мов світу. Науковці б'ють на сполох: до 2100 року половина з них може взагалі зникнути. Вже сьогодні існують багато мов, якими говорить не більше тисячі людей. Є і особливі випадки, наприклад, Мансі – наріччям північноамериканських індійців, розмовляє лише двоє осіб, яким уже понад 70 років.
“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову…”
Ліна Костенко
Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.
Рідна мова дорога для кожної людини. Нею ми промовляємо свої перші слова, висловлюємо думки, навчаємося. Вона є тим, що підтримує нас протягом всього життя, навчає повазі до себе, до історії свого народу, культури і до інших людей.
Найрозповсюдженішими мовами в світі є індоєвропейські мови, які є рідними для майже половини населення планети. Це дуже численна група мов — від фарсі та хінді до англійської та української. Є кілька теорій територіального походження цієї мовної сім’ї. За однією з них, індоєвропейські мови беруть початок зі Східної Європи, до якої входить і Україна. Науковці визначили, що сформувалися ці мови станом приблизно на 3000 рік до нашої ери.
Інша численна лінгвістична група — семітські мови. Вони ведуть своє походження від кочівників Південної Аравії. В 3000-х роках до нашої ери цими мовами говорили народи, що населяли велику територію — від півдня Аравії до півночі Сирії. Декілька семітських народів відіграли важливу роль в давній цивілізації — вавілоняни, ассирійці, євреї та фінікійці. Арамейська, одна з семітських мов, довгий час була мовою спілкування між різними народами на Близькому Сході.
Попри численну кількість мов на планеті, до двох третин людей говорять всього дванадцятьма мовами. 2,1 мільярда населення Землі спілкуються трьома мовами — китайською, іспанською та англійською. Але саме різноманіття робить мову справжнім культурним явищем.
Мовне різноманіття розподілене нерівномірно, так найбільша кількість мов зосереджена в Африці та Азії. Там «мешкає» близько 2000 мов. Натомість, у Європі всього 250 живих мов та діалектів. Сучасна наука пояснює це цілою низкою факторів — від географічної ізоляції певних груп людей до кліматичних та соціальних умов проживання. Також існує широтний градієнт мовного різноманіття — збільшення кількості мов з наближенням до екватора, натомість у вищих широтах їх налічується менше.
1. Комунікативна функція або функція спілкування. Суть її полягає в тому, що мова використовується як засіб спілкування між людьми, як інформаційний зв'язок у суспільстві.
2. Номінативна функція або функція називання. Усе пізнане людиною (предмети, особи, явища, властивості, процеси, закономірності) одержує назву і так під цією мовною назвою існує в житті і в свідомості мовців.
3. Мислетворча функція. Мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом формування, тобто творення самої думки.
4. Гносеологічна, тобто пізнавальна, функція мови. Вона полягає в тому, що світ людина пізнає не тільки з власного досвіду, а й через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ.
5. Експресивна або виражальна функція мови. Мова надає більше можливостей розкрити неповторний світ інтелекту, почуттів та емоцій людини. Кожний може впливати силою своїх переконань чи почуттів на інших.
6. Волюнтативна функція є близькою до експресивної. Вона полягає в тому, що мова є засобом вираження волі співрозмовників (вітання, прощання, прохання, вибачення, спонукання, запрошення тощо).
7. Естетична функція. Мова фіксує в собі естетичні смаки й уподобання своїх носіїв. Естетика мови виражається у контексті мистецтва. Словесне мистецтво – це творення художніх образів у літературі, у публіцистиці, ораторському слові.
8. Культуроносна функція. Мова є носієм культури народу-мовотворця. Оволодіваючи мовою, людина оволодіває і культурою народу.
9. Ідентифікаційна функція мови полягає у тому, що мова виступає засобом ідентифікації мовців, тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти, певного ототожнення.
10. Магічно-містична функція мови збереглася з доісторичних часів, коли люди вірили у слово як реальне дійство, здатне зупинити небажаний хід дій, побороти злі сили, підкорити природу своїй волі.
З усіх відомих людству «задокументованих» мов найдавнішою є шумерська мова. Шумери залишили після себе письмові свідчення, які датуються 3000-ми роками до нашої ери. На жаль, мови, які існували до писемності, сучасній науці невідомі.
Країною, в якій існує найбільше мов Папуа – Нова Гвінея, де налічується 820 різних мов. Щоправда, всього чотири з них мають статус офіційних.
Перше місце серед країн в яких є найбільше мов на офіційному рівні займає африканська країна Зімбабве — там існує 16 офіційних мов.
В різні часи мовознавці висували різні гіпотези з приводу виникнення української мови. В наш час є дві гіпотези, визнані в наукових колах:
Однак, остання версія, на думку багатьох лінгвістів, є недовершеною, оскільки українська мова суттєво відрізняється від інших «руських» мов різними фонетичними явищами та лексикою. З точки зору лексики, найближчими до української є білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%) мови. Російська — на четвертому місці (62%). А якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською — тільки 11.
Згідно з дослідженнями багатьох мовознавців, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука. На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).
Українська мова сформувалася ще за часів Київської Русі. Приблизно тоді ж, в XI столітті, від праслов'янської остаточно відокремилися польська, російська, білоруська та інші слов'янські мови. Давні книги українською писали лише ченці, і це було виключно Євангелія та літописи. Для них використовували так звану церковнослов'янську мову — офіційний діалект, яким у побуті ніхто не розмовляв. Але жива мова згодом змінила і його. 1619 року церковний діяч Мелетій Смотрицький у Кам'янець-Подільському створив граматику церковнослов'янської мови з багатьма українськими словами.
Через століття, 1721 року, російський імператор Петро І заборонив українську мову "заради виправлення та згоди з великоросійською". Просто за 10 років до цього цареві довелося воювати проти гетьмана Івана Мазепи, який прагнув створити нову українську державу. Тож мовна цензура стала суто політичним заходом. Священнослужителів змусили переписати всі книги, в яких використовувався український варіант церковнослов'янської.
Навіть у Києво-Могилянській академії, яка була головним вищим навчальним закладом у всьому регіоні, заборонили використовувати українські слова. Не зважаючи на це, в народі мова не зникла.
Два великих твори світової літератури XIX століття були опубліковані українською — "Енеїда" Івана Котляревського та "Кобзар" Тараса Шевченка. Перша — тонка пародія на однойменну давньоримську поему Вергілія. Друга — збірка оригінальних віршів про життя українського народу. Обидві книги, як кажуть сьогодні, стали бестселерами і продемонстрували що українська — не простонародна, а цілком літературна мова. Видати книги вдалося лише тому, що заборони попереднього століття ослабли.
1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв видав секретне розпорядження назавжди заборонити видання книг українською мовою, оскільки її нібито не існує. Насправді російська влада боялася, що поневолене нею населення українських земель воскресне духом і знову захоче створити свою незалежну державу.
Однак у другій половині XIX століття Західна частина України перебувала під контролем Польщі і зрештою Австро-Угорщини, тож книжки українською мовою продовжили вільно видавати там. Згодом їх завозили до Російської імперії як контрабанду. Мабуть, звідси і бере своє коріння міф про те, що українську мову нібито вигадали у Польщі та Австро-Угорщині. Хоча насправді її в цих країнах просто не забороняли.
Одразу після падіння Російської імперії у 1917 році українська стала офіційною мовою Української Народної Республіки. За кілька років цю державу завоювали більшовики, але, несподівано для багатьох, продовжили тотальну українізацію. У 1920-ті роки національна культура розквітла — в Україні видавали газети, писали книги, знімали кіно рідною мовою. Проте 1930-го українізацію згорнули, а проти активних українців почалися репресії. Наприкінці 1960-х років Москва розпочала другу хвилю русифікації. Напруга в культурі була такою, що 1978 року дисидент Олекса Гірник здійснив самоспалення на знак протесту проти русифікації.
Незважаючи на всі утиски і заборони, українська мова продовжує існувати. Однак виникають й нові перепони на її тернистому шляху, зокрема й виклики війною, русифікацією та окупацією. Українці відстоюють не лише свою волю й державність, а й мову, розуміючи її важливість для майбутнього нашого народу.
За рідну мову борються, з нею на вустах помирають герої…
І чути вигуки солов’їною… Один каже: “Слава Україні!”, а мільйони відповідають - “Героям слава!”
“Наша рідна українська мова - це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня…”
“Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.”
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Ну що б, здавалося, слова..
Слова та голос - більш нічого.
А серце б’ється - ожива
Як їх почує!...
Мова рідна, слово рідне,
хто вас забуває,
той у грудях не серденько,—
тільки камінь має.
“Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”
4. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
5. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”.
6. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.
7. Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце у світі за мелодійністю (після італійської) й третє за красою лексики (після французької та перської).
8. У нашій мові є особливі слова — паліндроми. Це так звані «дзеркальні» фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось, приміром: «Я несу гусеня», або ж «ротатор».
10. З 1918-го до 1920-го українська була офіційною в Кубанській Народній Республіці.
11. Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу.
9. За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). Відомо, що округ Кук в штаті Іллінойс – це 16-й з найбільших у світі урядів місцевого самоврядування. В цьому окрузі проживає близько 5,5 мільйонів населення, до складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даному районі.
Слід знати, що українська мова навіть на території України не скрізь однакова. Протягом історії українська мова формувалася і продовжує змінюватися. Це є однією з причин виникнення діалектів. Діалект – це різновид мови, яку люди використовують для спілкування на певній території.
Діалект є повноцінною системою мовного спілкування (усного або знакового, не обов’язково письмового) зі своїм власним словником і граматикою.
Розповсюджений у північній частині території України, півдні Білорусі та Польщі, а також в західних районах Брянської області (Росія). Сюди традиційно відносять три основні діалекти на території України (Східнополіський, Середньополіський і Західнополіський говір).
Говори північного наріччя відрізняються між собою певними пережитковими елементами. Серед них зустрічаються особливості:
— вживання закінчення -є замість -а після довгого приголосного: життє, весіллє, зіллє;
— вживання закінчення -и замість -і в прикметниках у називному відмінку множини: добри, здорови, гарни.
У північно-східному діалекті існує чимало термінів, схожих з польською і білоруською мовами. Вищезазначені мови формувалися в сусідстві з північно-східними говорами.
Волинсько-подільський діалект, який об’єднує волинські та подільські говірки, які поширені на території Волині та Поділля;
Галицько-буковинський діалект, який поширений на територіях історичних областей Галичини і Буковини (сюди відноситься в тому числі гуцульський діалект);
Карпатський, який об’єднує бойківські (північнокарпатські), закарпатські і лемківські говірки (західнокарпатські).
Серед фонетичних особливостей південно-західного наріччя:
— в галицько-буковинських говорах а після м’яких приголосних і шиплячих переходить в голосні переднього ряду е, і, и: час – чіс, шáпка – ши́пка);
— перехід ненаголошеного о в у: гоулýбка, кужýх;
— змішування е та і в словах (жиевé, вислó), а в буковинському говорі простежується заміна артикуляції и в напрямку до е (бики -беикé, жéто – жито);
Говори південно-східного наріччя характеризуються багатьма мовними явищами, які зафіксовані в літературній нормі української мови, зокрема, їм властива наявність шестифонемного ударного вокалізму, що включає голосні / а /, / і /, / I /, / у /, / е /, / о /. У той же час для говірок південно-східного наріччя характерні власні риси, які не відображені в літературній мові. До них відносяться такі особливості:
— збереження м’яких шиплячих: ло [ш’á] (лоша), ведме [ж’á] (ведмежа), поспі [ш’á] т ‘(поспішать).
— присутнє закінчення -iй в багатьох прикметниках твердої групи: прохід [н’iй] (прохідний), мар[н’iй] (марний), б’í [л’iй ] (білий) та інші.
— в деяких говорах відсутнє чергування / х /,/ г /, / з /, / с /, / к /, / ц /: порó[г’i] (порозі), ру [к’í] (руці);
— вимова / ф / як / x /, / хв /: тýхлі, хвáбріка;
У південно-східних говорах часто зустрічаються русизми, а також тюркізми, болгарізми, запозичення з романських мов.
https://daytoday.ua/podiya/mizhnarodnyy-den-ridnoi-movy/
https://www.pdatu.edu.ua/news-01/21-lyutogo-mizhnarodnij-den-ridnoji-movi.html
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3408085-sogodni-miznarodnij-den-ridnoi-movi.html
https://suspilne.media/culture/106911-miznarodnij-den-ridnoi-movi-so-mi-znaemo-pro-ridnu-ukrainsku/
https://donnaba.edu.ua/storinka-biblioteky/572-21-lyutoho-mizhnarodnyi-den-ridnoi-movy
https://pershyj.com/p-vrazhayuchi-fakti-pro-viniknennya-ukrayinskoyi-movi-4217
https://kanaldim.tv/istoriya-ukrayinskoyi-movy-top-5-czikavyh-faktiv/
https://ukrgramota.kievpereklad.com.ua/dialekt/
https://pidru4niki.com/89957/ritorika/ponyattya_mova_funktsiyi_movi