Країни Латинської Америки

Всесвітня історія

​

План уроку:

• 1. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку Латинської Америки після Другої світової війни.
• 2. Революція на Кубі.
• 3. Інтеграційні процеси.
• 4. Проблеми політичного й економічного життя латиноамериканських держав на межі XX–XXI ст.

​

Латинська Америка - 46 держав і територій,

33 – незалежні.

Населення – 523 млн. чол.

Країни з найбільш розвиненою обробна промисловістю – Аргентина, Бразилія, Чилі, Мексика.

Розвинута гірнича промисловість – Колумбія, Перу, Венесуела.

Інші країни – переважно аграрні (с/г).

Соціально-економічний розвиток.

• Нестабільність розвитку, сповільнення темпів зростання економіки.
• Зростання зовнішнього боргу.
• Лібералізація економіки призвела до згортання соціальних програм, скорочення зарплати, масове безробіття, зростання “неформальної економіки” (вуличної торгівлі, кустарного виробництва).
• Зростання кількості міського населення (понад 75 %).

Внутрішньополітичний розвиток

США

СРСР

Китай

Були спроби створити комуністичні партизанські загони.

У 1948 р. створено Організацію американських держав (ОАД), до якої увійшли 35 країн.

Організація американських держав

• Метою ОАД є підтримання миру й безпеки в Америці;
• запобігання й мирне врегулювання конфліктів між країнами-учасницями;
• організація спільних дій для відсічі агресії;
• координування зусиль для вирішення політичних, економічних, юридичних проблем;
• сприяння економічному, соціальному, науково-технічному та культурному поступу країн-учасниць.

Аргентина.

• В 1940 – 1950-х рр. встановилася диктатура президента Хуана Домінго Перона.

Хуан та Евіта Перон

Він провів часткову націоналізацію,

забезпечив виплату Аргентиною зовнішніх боргів,

домігся самозабезпечення країни основними промисловими товарами.

Бразилія.

• Завдяки індустріалізації Бразилія звільнилася від залежності від імпорту.
• Ж. Кубічек збудував нову столицю — м. Бразиліа, а також створив перший на континенті Музей скасування рабства.

1. Жетулью Варгас.

Президент в 1951-1954.

2. Жуселіну Кубічек.

Президент 1956 – 1961.

Міст Кубічека в м. Бразиліа

Мексика

• Економічне піднесення розпочалося ще в 1920-х роках завдяки нафтовидобувній галузі
• Було роздано землю селянам, націоналізовано залізничний транспорт і нафтовидобувну галузь.
• Позитивні процеси в економіці відбувалися на тлі брутального порушення урядом громадянських прав і свобод, придушення громадянських рухів.

Нікарагуа

• В 1979 р. після багаторічної партизанської війни до влади прийшов марксистський «Фронт національного визволення ім. Августо Сандіно» за підтримки СРСР.

Розпочався повстанський рух

Сандіністи погодилися провести в 1990 р. вільні вибори, на яких зазнали поразки.

Чилі

• У Чилі марксисти прийшли до влади демократичним шляхом.

Сальвадор Альєнде.

Став президентом в 1970 р.

В 1973 р. відбувся військовий переворот.

Альєнде загинув.

Августо Піночет

Куба.

• У 1952 р. за три місяці до президентських виборів у результаті безкровного перевороту владу на Кубі захопив один з кандидатів на посаду президента Фульхенсіо Батіста, котрий правив як диктатор.

Революція на Кубі 1953-1959 рр

• Наприкінці липня 1953 р. загін Ф. Кастро здійснив невдалу атаку на казарму урядових військ «Монкада» у Сантьяго-де-Куба.
• Ф. Кастро посадили до в’язниці, але згодом він був помилуваний та після звільнення виїхав до Мексики.
• Наприкінці 1956 р. Ф. Кастро висадився із загоном у східній частині острова Куба.
• На початку січня 1959 р. Ф. Батіста втік з країни.

Фідель Кастро

Ернесто Че Гевара

• Ф. Кастро оголосив Кубу соціалістичною державою.
• На острові було встановлено однопартійний режим, і до розпаду СРСР його правління мало підтримку Радянського Союзу.

Інтеграційні процеси

Головний напрямок інтеграції – ліквідація взаємних мит, формування загально американської зони вільної торгівлі.

Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) 1994 р.

Інтеграційні процеси

• Спільний ринок Півдня Америки (МЕРКОСУР), 1991 р.

Інтеграційні процеси

• Андське співтовариство (АС), 1995 р.

Проблеми політичного й економічного життя латиноамериканських

держав на межі XX–XXI ст.

Протягом 1980–1990-х років військово-диктаторські режими були повалені в 13 країнах регіону, зокрема в Болівії (1982), Аргентині (1983), Уругваї (1984),

Бразилії й Гватемалі (1985), Суринамі (1987), Чилі та Парагваї (1989), Гаїті

(1994).

• У більшості випадків перехід від диктатури до демократії відбувався мирним шляхом.
• У Гренаді (1983) і Панамі (1989) диктаторські режими були повалені в результаті внутрішніх заворушень.
• У Нікарагуа й Сальвадорі перехід відбувся завдяки переговорам і компромісу.
• У Чилі військовий режим А. Піночета з часом «пом’якшав». За підсумками референдуму 1988 р. генерала А. Піночета не допустили до третього восьмирічного президентського терміну.

• На Кубі через вік і хворобу Фіделя Кастро урядом упродовж десятиліття фактично керував його молодший брат Рауль. За його правління в країні розпочалися певні реформи.
• У 2014 р. США та Куба відновили перервані в 1961 р. дипломатичні відносини.
• У 2018 р. Кубу очолив новий лідер — Мігель Діас-Канель.

• У Панамі відкрите втручання США посприяло в 1989 р. поваленню генерала Мануеля Нор’єги, якого звинувачували в наркоторгівлі.
• На межі тисячоліть політично найпроблемнішою країною була Колумбія.

Карикатура на безпорадність Латинської Америки перед масовою

міграцією населення за кордон.

2010-і роки

Закріплення нового матеріалу:

• Встановіть відповідність між ім´ям політичного діяча та характеристикою його діяльності:

Кубинський комуністичний революціонер і багаторічний диктатор Куби.

Бразильський політик, президент Бразилії у 1956–1961 роках, лікар за освітою.

Президент Чилі, диктатор, головнокомандувач Збройних сил Чилі, пожиттєвий сенатор Чилійського парламенту.

Домашнє завдання:

• 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника - § 18.
• 2. За додатковими доступними джерелами інформації підготувати повідомлення “Українці в Латинській Америці”.