Консультативна діяльність в межах надання першої психологічної допомоги. Алгоритм дій

Носенко Володимир Вікторович,

завідувач Центру ПП,СР та ЗСЖ КВНЗ “Харківська академія неперервної освіти”

​

КВНЗ “Харківська академія неперервної освіти”

Шановні колеги

• У цій консультації підіймаються питання надання першої психологічної допомоги: вимоги, заборони, вікові особливості
• Прошу переглянути відеоанонс до консультації за покликанням:

https://youtu.be/NkPOgNzUPOI

Стрес

• це неспецифічна реакція організму людини у відповідь на сильну та несподівану дію зовнішнього подразника, яка мобілізує ресурси та запускає захисні механізми організму, активізуючи діяльність людини, спрямовану на протидію небезпечним і загрозливим впливам ззовні та адаптацію до нової реальності.

Ознаки стресу у дорослих

• Емоційні симптоми: почуття роздратованості та пригніченості, підвищена збудливість і вразливість, сльозливість, песимізм, втрата почуття гумору, жалість до себе, втрата сенсів, відсутність інтересу до оточуючих, депресія.

Ознаки стресу у дорослих

• Фізичні симптоми: фізична слабкість та прояви безпричинної втоми, часті головні болі, проблеми шлунково-кишкового тракту, зниження апетиту або постійне відчуття голоду.

Ознаки стресу у дорослих

• Поведінкові симптоми: зловживання шкідливими звичками, зниження працездатності, неможливість розслабитися та абстрагуватися від проблем, метушливість, підозрілість та втрата довіри до оточуючих, нав’язливі звички.

Ознаки стресу у дорослих

• Когнітивні симптоми: неможливість зосередитися на роботі, проблеми з пам’яттю, зниження швидкості розумового процесу, часті помилки, знецінення своєї діяльності та досягнень.

Особливості переживання стресу війни

• Війна є надзвичайно стресовою та травмуючою подією для психіки, адже за таких умов людина переживає реальну загрозу життю, фізичному та психічному здоров’ю, як власному, так і своїх близьких.
• Війна ж стає тією подією, яка впливає на всі рівні безперервності життя, розділяючи його на «до» та «після», порушуючи цілісність життєвої картини. Основним завданням для нормалізації ситуації та опанування нею стає відновлення безперервності життя та розірваних зв’язків.

Як оновити послідовності?�

1.Повернутися до певної рутини, правил та ієрархії (когнітивна безперервність).

2. Повернутися до звичайної ролі, щоб використовувати навички, які я маю, як учень, викладач (рольова наступність).

3.Повернутись до групи однолітків, професійної групи. Поновлення контактів з вчителями (соціальна наступність).

4.Відновити відчуття, що є завтра, що є завдання, які потрібно виконати. Я маю певний контроль над частиною життя.

​

Правила стресостійкості та протидії емоційному вигоранню вчителів

• Пам’ятати про особистісні сенси.
• Рефлексувати.
• Трансформувати свою діяльність.
• Інвестувати у професійні та особисті стосунки.
• Знаходити час для відпочинку.
• Визначити та використовувати ресурси для відновлення.
• Розставляти пріоритети та ставити чіткі цілі.
• Хвалити та винагороджувати себе.

Перша психологічна допомога

• “Низка гуманних, підтримуючих дій і заходів для підтримки іншої людини, яка страждає і яка може потребувати допомоги”. ВООЗ, “World Vision International” (2011)

Перша психологічна допомога

• це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної психологічної допомоги людям, які зазнали впливу значних стресорів. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність.

​

Елементи першої психологічної допомоги

• ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;
• оцінювання потреб і проблем;
• надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода, інформація);
• слухання людей, не примушуючи їх говорити; розрада та заспокоєння людей;
• надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку із службами та структурами соціальної підтримки;
• захист людини від подальшої шкоди.

Завдання першої психологічної допомоги

• формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;
• сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
• зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.

Вимоги до надання першої психологічної допомоги

• знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;
• поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;
• бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);
• показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;

Вимоги до надання першої психологічної допомоги

• бути терплячим і спокійним;
• надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;
• надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;
• висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);
• надати людині можливість помовчати.

Заборонено при наданні першої психологічної допомоги

• змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;
• перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);
• торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;
• давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям; вигадувати того, чого не знаєте;
• використовувати специфічні терміни;

​

Заборонено при наданні першої психологічної допомоги

• давати обіцянки;
• переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;
• розповідати про свої власні труднощі;
• думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;
• позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;
• описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»).

Перша ментальна допомога в стресовій ситуації за Моше Фархі

• Р – разом, обов’язково бути поряд. Під час травмуючої ситуації людина відчуває себе самотньою і безпомічною. Важливо повернути її до відчуття того, що «ми разом, ти не один».
• І – ініціатива, підтримка ефективних дій. Наш перший порив – заспокоювати людину, яка страждає від тривоги. Цього не варто робити. Замість цього слід спонукати до активних самостійних дій, щоб відновити в людини відчуття контролю.

Перша ментальна допомога в стресовій ситуації за Моше Фархі

• З – запитання, які спонукають до роздумів. Канал спілкування з постраждалими від тривоги в час інциденту повинен бути ментальним, раціональним, ні в якому разі емоційним. Потрібні запитання, які вимагають активувати думки, а не емоції. Не варто говорити «Це нормально – бути наляканим, схвильованим». Варто говорити «Порахуй і скажи, скільки людей/машин/стільців зараз навколо тебе?» або «Де знаходиться найближче до тебе захищений простір?».
• У – усвідомлення ситуації. Дуже важливо розповісти людині, яка постраждала, що було до ситуації, і що було після пережитої ситуації. Важливо підкреслити: ця ситуація вже завершилася.

Показання до надання першої психологічної допомоги

• Порушення когнітивної функції.
• Порушення емоційного реагування.
• Дезорганізація.
• Втрата здатності контролювати свою поведінку.
• Порушення адаптації до оточуючого світу
• Деморалізація
• Допомога людям із хронічними захворюваннями чи інвалідністю.

Допомога людям (дітям) із хронічними захворюваннями чи інвалідністю. Алгоритм дій.

• допоможіть дістатися безпечного місця;
• допоможіть задовольнити базові потреби (наприклад: можливість поїсти, попити, отримати чисту воду, доглядати за собою, побудувати тимчасове житло із матеріалів, що надаються гуманітарними організаціями);
• розпитайте людину про її захворювання, чи приймає вона постійно якісь ліки. Спробуйте допомогти їй дістати ці ліки або отримати доступ до закладів охорони здоров’я, якщо вони є;

Допомога людям (дітям) із хронічними захворюваннями чи інвалідністю. Алгоритм дій.

• залишайтеся поруч з людиною, а якщо вам треба піти, переконайтеся, що поруч є хтось, хто їй допоможе. Подумайте про можливість направити цю людину до організації з питань захисту або іншої служби підтримки, яка зможе надавати їй необхідну допомогу довгостроково. Проінформуйте їх, як вони можуть отримати доступ до наявних послуг.

Принципи надання першої психологічної допомоги

         Безпека  -  Уникати дій, які можуть поставити людей під загрозу подальших травмуючих впливів. Робити все можливе для того, щоб забезпечити безпеку дорослих і дітей, яким надається допомога, захистити їх від фізичної та психологічної травми. 

​

Принципи надання першої психологічної допомоги

              Захищати гідність -  Ставитися до людей з повагою, згідно із загальноприйнятимих культурними і соціальними нормами. 

​

Принципи надання першої психологічної допомоги

      Захищати права  -  Переконатися, що допомога надається справедливо, без дискримінації. Допомагати людям відстоювати свої права і отримувати необхідну підтримку. Діяти в інтересах кожного потерпілого, який потребує допомоги.

​

Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях (О. Гершанов)

1. Заспокоїтися самому. Працювати тільки в достатньо стабільному емоційному стані.

2. Вкрай важливо не говорити про емоції.

3. Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все пройде», «Життя налагодиться».

4. Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо допомогу. Говорити в більш повільному темпі, ніж зазвичай

Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях (О. Гершанов)

5. Говорити чіткими короткими фразами. Можна підвищити голос. Почати можна з фрази «Подивися на мене. Ти бачиш мене?».

6. Встановити контакт і дати перше відчуття того, що є ще щось, крім пережитого жаху. Спочатку варто представитись. Не говорити, що ви є психологом.

7. Запитайте ім’я людини: «Як вас звати?».

8. Далі запитайте «Куди Ви йшли?», «Що Ви робили?», «Що збиралися робити, коли …

Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях (О. Гершанов)

9. Повторюйте за людиною відповідь чітко і ясно. Додайте, якщо знаєте ситуацію, без емоцій та подробиць. Ми озвучуємо порядок до того, як відбулася ситуація, потім саму ситуацію і те, що відбулося після.

10. Потрібно включити мислення, повернути відчуття контролю та особистої значущості. Цей етап потребує вашої творчості.

Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях (О. Гершанов)

11. Нормалізація. Говоримо про реакції, які відчуває людина: «Перекажіть те, що Ви бачите та відчуваєте, наприклад: сльози, розгубленість, тривога, спустошення, заторможеність, агресія тощо» та пояснюємо, що це нормальні реакції на ненормальну ситуацію.

12. Шукаємо ресурси. Завершуємо розмову з людиною на пошукахвласних внутрішніх ресурсів сили. Важливо, щоб людина згадала свої приклади, варіанти справлятися у стресовій ситуації.

13. Якщо людина застигла та не реагує, застосовуйте голос, помахайте рукою перед очима. Можна спробувати дати в руки щось контрастне (лід). Не потрібно бити по щоках.

Реакція дитини під час тривалого стресу

Дошкільнята від року до п'яти років

• Смокче великий палець, нічний енурез, труднощі із засинанням, нічні кошмари, боїться темряви/тварин, надмірна прихильність до батьків - постійно ходить за ними, вимагає від них у всьому допомоги, страждає від закрепів, втрачає апетит або, навпаки, їсть занадто багато, порушення поведінки, мовлення, ускладнюється мова, заїкання, страх самостійного відвідування туалету, залежність, фізичні відчуття.

​

Реакція дитини під час тривалого стресу

Діти від шести до одинадцяти років

• Турбота про свою особисту безпеку та безпеку близьких їм людей, прояви гніву, схильність до сварок, поводиться агресивно вдома або в школі, бажання залишатися поруч із батьками, відкрито бореться з молодшими дітьми в сім'ї за увагу батьків, страждає від нічних страхів і кошмарів, боїться темряви, ухиляється від відвідування школи та спілкування з однолітками, втрачає інтерес і здатності зосередитися під час занять, непосидючість, схильність до замкнутості, депресія, дратівливість, плаксивість.

Реакція дитини під час тривалого стресу

Діти від 11-14 років

• Розлади сну й апетиту, бунт вдома, відмова виконувати домашні обов'язки, проблеми в школі (бійки, замикання в собі, відсутність інтересу до навчання, потреба в більшій увазі до себе). Схильність відчувати занепокоєння, сенсорне оніміння, схильність заперечувати або утримуватись від думки про надзвичайну ситуацію, депресія, сварки з однолітками, прояви гніву, помсти.

​

Реакція дитини під час тривалого стресу

Діти від 14-18 років

• Психосоматичні симптоми (висип, розлади кишківника, головні болі, астма), розлади сну і апетиту, іпохондрія (нав'язлива заклопотаність власним здоров'ям, зазвичай зосереджена на певному симптомі), аменорея або дисменорея (порушення менструального циклу), збудження або зниження рівня енергії, апатія, втрата інтересу до протилежної статі, безвідповідальна або делінквента поведінка (правопорушення), зниження бунтарства троти батьківського контролю, зниження здатності зосередитися.

Емоційний діалог. Ознаки

• Обидва співрозмовники є рівноправними партнерами діалогу.
• Емпатія.
• Емоційний інтелект.
• Повноцінні взаємодія та взаємовплив.
• Вільне висловлення/виявлення емоцій.
• Ненасильницьке спілкування.

Алгоритм емоційного діалогу

1. Створювати середовище безпеки та довіри, щоб до діалогу спонукав не примус, а потреба дитини.

2. Під час розмови застосовувати стратегії активного та емпатійного слухання:

• підтримувати зоровий контакт;

• реагувати на сказане жестами, мімікою, киванням головою;

• за потреби використовувати заохочувальні фрази: «так», «зрозуміло» тощо;

• називати емоції дитини, відокремлюючи почуття і реакції/дії;

• реагувати на паузи як на природну потребу дитини у часі й тиші, щоб зібратися з думками, підібрати слова.

Алгоритм емоційного діалогу

3. Вибудовувати взаємодію на основі спостереження та аналізу власних почуттів та реакцій, викликаних розмовою.

4. Спонукати дитину до вираження сильних емоцій чи задоволення бажань/потреб через гру, за допомогою уяви чи фантазії.

​

Золоте правило емоційного діалогу: «Говорити так, щоб тебе слухали, слухати так, щоб з тобою говорили»

Як говорити про війну з дошкільнятами

• Розмовляти з малюками необхідно терпляче та врівноважено, щоб передати їм відчуття спокою та безпеки.

• Подавати інформацію про війну корисно у вигляді казки, використовуючи різноманітні сюжети й алегорії, які передаватимуть ситуацію, що склалася.

• Якщо ж дитина не хоче про це говорити, необхідно запевнити її, що ви завжди готові до розмови, коли вона відчує у ній потребу.

Як говорити про війну з дітьми 6-10 років

• Важливо допомагати дитині впоратися з емоціями, що виникли від почутого чи побаченого.

• Слід відповідати саме на поставлене запитання, дбаючи про те, щоб відповіді були простими і не перевантаженими зайвими деталями.

• Доцільно ділитися своїми думками, почуттями, цікавитися точкою зору дитини.

Як говорити про війну з підлітками

• Важливо задовольняти потребу в обговоренні новин, пов’язаних із подіями війни, якщо підлітки цікавляться ними.

• Варто допомагати визначити надійність та достовірність новинних ресурсів та ознайомити підлітка з принципами фактчекінгу.

• Необхідно заохочувати підлітків ділитися своїми думками та ставити запитання.

• Важливо бути відвертими: якщо відповіді на запитання немає - визнати це і спробувати знайти потрібну інформацію.

• Слід обговорювати можливі варіанти дій, якщо підліток виявляє бажання бути корисним, допомагати.

НАПРЯМИ роботи з учнями для послідовного відновлення відчуття безперервності

• Турботлива зацікавленість вчителя, турбота про здоров’я. Де ви знаходитесь, як почуваєтеся, хто з вами поруч, чи є безпечне місце.
• Заспокоєння. Повідомлення спрямовані на підтримку, заспокоєння, підняття морального духу в моменти стресу, надання впевненості.
• Емоційні обійми. Про дозвіл собі висловлюватись і ділитися почуттями з учителем і друзями. Прохати про емоційну підтримку.
• Почуття партнерства. Наголошувати на важливості досвіду перебування з групою та вчителем, здатності до співчуття іншим людям.
• Відволікання. Використовувати розважальний і гумористичний контент.
• Навчальний зміст.

​

Міністерство рекомендує

• фахівцям психологічної служби у системі освіти підтримувати педагогічних працівників у застосуванні «Психологічних хвилинок» під час уроків/занять та на етапі впровадження Державного стандарту базової середньої освіти.

Міністерство рекомендує проводити:

• дихальні вправи. Наприклад, для дітей старшого віку: Вправи «Вдих-видих», «Повне дихання», «Квадратне дихання»;

Міністерство рекомендує проводити:

• Тілесні техніки боротьби зі стресом. Наприклад, гра «Я малюю, а ти відгадай», «Самообійми», «Обійми і погойдай», гра «Почухай спинку», гра «Паперовий безлад», гра «Струшуємо зайве» та інші техніки та вправи;

Висновок

• Беручи до уваги тривалість та масштабність психотравмуючих подій в Україні, всім необхідно мати елементарні знання та навички надання першої психологічної допомоги. Надважливою є суспільна підтримка постраждалих та готовність суспільства їх прийняти.

Велике прохання

• Шановні глядачі для покращення роботи заповніть форму зворотного зв'язку за покликанням:

https://forms.gle/S1EKVEcKywggenvc6