Тема: Гірчиця
1. Господарське значення гірчиці
2. Ботанічна характеристика і біологічні особливості.
3. Технологія вирощування гірчиці.
1. Гірчиця має важливе значення як олійна культура, з її насіння добувають олію, яка за своєю якістю не поступається соняшниковій.
Насіння гірчиці сарептської містить олії 35–47 %, білої 30–40 %. Крім того, в насінні гірчиці є 25–32 % протеїну, до 1,7 % ефірної олії. Гірчична олія належить до слабовисихаючих (йодне число олії гірчиці сарептської 102–108, білої 92–122).
Побічний продукт — гірчичний шрот, який після знежирення та подрібнення перетворюється на гірчичний порошок — продукт, що ціниться на вітчизняному та зовнішньому ринках на рівні з олією.
Гірчичний порошок є основним компонентом столової гірчиці та майонезу, різноманітних соусів та приправ, маринадів та сумішей для консервування.
Олію гірчиці використовують у харчовій, кондитерській, консервній, маргариновій, миловарній та лакофарбовій промисловості. Природні антисептичні властивості, зумовлені специфічним хімічним складом та наявністю ефірної олії (алілової) , дозволяють застосовувати її і в медицині, косметології та парфумерії.
Макуха містить алкалоїди синігрин та санальбін, тому без належної обробки її можна давати худобі в дуже обмеженій кількості.
Гірчиця біла дає високі врожаї зеленої маси, яка добре поїдається тваринами, тому ще здавна її використовували на зелений корм. Також вона є медоносною культурою.
За площею посівів білої гірчиці Україна входить у десятку світових лідерів з вирощування культури, та в Україні її площі поступаються серед олійних культур лише соняшнику, ріпаку, сої та льону олійному. Так, загальні площі посіву гірчиці як «нішевої культури» в середньому по роках знаходяться в межах ≈49,5–59,0 тис. га.
Україна входить до трійки найбільших виробників гірчиці в світі. Згідно з повідомленням Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (Food and Agriculture Organization, FAO), ТОП-5 країн виробників виглядає наступним чином: Канада, Україна, Росія, Німеччина та Індія
Це стало можливим завдяки збільшенню площі вирощування, у той самий час Україна відстає за показником урожайності від світових виробників (4–8 ц/га). Відомо, що у Франції урожайність гірчиці складає 16–20 ц/га, у Германії – 10–14 ц/га, Канаді – 10 ц/га, Угорщині – 7–9,5 ц/га, Китаї – 7,5–8 ц/га
2. Найпоширеніші два види гірчиці: сиза, або сарептська, і біла, які належать до родини капустяних (Вrаssісасеае).
Рис. 1. Сарептська гірчиця.
Рис. 2. Гірчиця біла:
а - гілка з плодами;
б - загальний вигляд рослини.
Сиза або сарептська гірчиця
Коренева система стрижнева, проникає в ґрунт на глибину 2,5-3 м. Стебло розгалужене заввишки 40-130 см, з восковим нальотом.
Листки прикореневі, нижні—черешкові, ліроподібні, пірчасто-розсічені. Верхні видовжено-ланцетної форми, гладенькі.
Суцвіття — китиця з 25-80 квітками.
Плід — стручок, довжиною 3-5 см, містить 16-25 насінин, при достиганні розтріскується. Насіння коричнево-сизе, овально-округле, поверхня сітчаста. Маса 1000 насінин 2-3,5 г.
Гірчиця біла
Корінь стрижневий, веретеноподібний, проникає у ґрунт на глибину 1-1,5 м.
Стебло висотою 50-80 см, розгалужене, вкрите шорсткими щетинистими волосками. Листки пірчастонадрізані, шорстковолосисті.
Суцвіття – китиця; квітки жовті з приємним запахом.
Плід — стручок, прямий або дугоподібний, дещо голкоподібний, завдовжки 2-4 см, з 4-6 насінинами, вкритий шорсткими волосками. При достиганні не розтріскується.
Насіння округле, жовте, з гладенькою поверхнею. Маса 1000 насінин 4—6 г. Гірке на смак.
Сорти сарептської гірчиці: Рушена, Тавричанка, Деметра, Діжонка, Ельвіра, Корона, Мрія, Пріма, Сінтіум, Роксолана, Серпанок, Мішутка
Сорти білої гірчиці: Кароліна, Чайка, Еталон, Талісман, Андромеда, Весна
Вегетаційний період гірчиці сарептської залежно від району вирощування й погодних умов триває 70–115 днів.
Насіння гірчиці сизої проростає за температури близько 1–2 °С. Рослини гірчиці в стадії розетки й старіші легко витримують нетривалі заморозки до мінус 5 °С і навіть до мінус 10 °С. Така стійкість гірчиці проти заморозків дає змогу сіяти її під зиму.
Гірчиця сарептська відзначається високою посухостійкістю. Найвищу потребу у воді вона відчуває в період бутонізації – цвітіння.
Гірчиця сарептська дає високі врожаї на родючих ґрунтах, а на бідних ґрунтах та в умовах низької агротехніки розвиває слабку кореневу систему, від чого сильно знижуються її врожай і посухостійкість. Малопридатні для неї важкі, запливаючі, а також засолені ґрунти.
Гірчиця біла більш холодостійка і менш посухостійка, ніж сарептська. Вегетаційний період у гірчиці білої коротший, ніж у сарептської (65–70 днів).
Гірчиця біла – належить до перехреснозапильних рослин, але іноді бувають випадки самозапилення. Вона невибаглива до умов навколишнього середовища, росте майже на всіх типах ґрунтів, за винятком легких піщаних (небажано).
Коренева система здатна засвоювати живильні речовини з важкорозчинних форм калію і фосфору, тому може рости на малородючих ґрунтах зі слабокислою реакцією.
.
3. Кращими попередниками гірчиці у сівозміні є озимі зернові і зернобобові та просапні культури. Щоб запобігти масовому поширенню шкідників і хвороб, не слід сіяти гірчицю після інших культур родини капустяних.
Фосфорно-калійні добрива рекомендується вносити під основний обробіток ґрунту. Культура позитивно реагує на органічні добрива, але їх краще вносити під попередник, оскільки пряме їх застосування збільшує забур’яненість та затягує дозрівання культури.
Під зяблеву оранку рекомендується вносити N45–60 P45–60. На ґрунтах, бідних калієм, добавляють К45–60.
При сівбі в рядки вносять фосфорні добрива в нормі P15–20, які підвищують урожайність насіння та вихід олії на 20–22%.
При посіві вносять N15–20. Доцільно робити два підживлення: перше — по сходах (N15) а друге — у фазі розетки-стеблування (N30).
На чистих від бур’янів землях він полягає у лущенні стерні на 6–8 см і оранці плугами з передплужниками на глибину 23–25 см.
Передпосівний обробіток ґрунту починають (із настанням фізіологічної стиглості ґрунту) у перші 2–3 дні польових робіт при підсиханні ґрунту із закриття вологи середніми зубовими боронами, після якого проводять передпосівну культивацію на глибину 2–3 см з одночасним боронуванням і шлейфуванням і за необхідності з прикочуванням ґрунту.
Оскільки гірчиця біла — більш холодостійка та вологолюбна, сіють її у ранні строки, одночасно з ярими зерновими культурами.
Гірчицю сарептську сіють через 10 – 15 днів після початку польових робіт.
Сіють гірчицю звичайним рядковим способом. Норма висіву сарептської гірчиці 10–12 кг, а білої 15–16 кг/га. На дуже засмічених полях гірчицю краще сіяти широкорядним способом з міжряддям 45 см.
Норма висіву при цьому зменшується (сарептської гірчиці до 6–8 кг, білої – до 10–12 кг/га).
Глибина загортання насіння на легких та середніх ґрунтах 3-4см, на важких – близько 2 см.
У раннього строку сівби є такі переваги:
Важливого значення набуває боротьба з бур’янами. Гербіциди можна застосовувати як ґрунтової дії, так і післясходові. З точки зору інтегрованого захисту рослин найбільш доцільний спосіб — післясходовий (Ачіба, Дуал голд, Галера супер). Гербіциди необхідно використовувати цілеспрямовано, залежно від конкретної засміченості поля.
Якщо перед посівом насіння не протруювали, то за наявності хрестоцвітих блішок посіви обприскують інсектицидами (Бульдок, (0,3 л/га), Волатон (1,0 л/га), Децис, (0,3 л/га), Золон, (1,6–2,0 л/га), Карате, (0,15 л/га), Сумі-альфа, (0,2 л/га), Фастак, . (0,15 л/га), Ф’юрі, (0,07–0,1 л/га)
Протягом вегетації контролюють поширення шкідників і вразі потребі проводять обробку інсектицидами.
Для захисту рослин від хвороб при потребі вносять фунгіциди: Фолікур, Унікаль, Хілтон.
Під час цвітіння за інтенсивного льоту бджіл та інших медоносних комах навіть за наявності квіткоїдів понад ЕПШ – внесення препаратів проти них є недоцільним.
Гірчицю сарептську збирають переважно роздільним способом, тому що насіння її під час дозрівання швидко обсипається. Скошують у валки на початку воскової стиглості зерна, коли рослини набувають жовтого кольору, нижні листки обпадають, на центральній гілці у верхній частині достигає 20–25 %, у нижній 55–60 % стручків, насіння має вологість 35–40 %. Висота зрізу під час скошування 15–20 см.
Валки обмолочують зерновими комбайнами через 3–4 дні після скошування за вологості насіння не вище 10–11 % в ранкові, вечірні та нічні години.
Гірчицю білу частіше збирають прямим комбайнуванням, оскільки при достиганні стручки її мало розтріскуються. При прямому комбайнуванні збирання починають у фазі повної стиглості насіння, коли воно набуває характерного для сорту забарвлення, має вологість 12 %. Закінчують збирання в стислі строки – не більше 3–4 днів, щоб запобігти великим втратам від обсипання насіння. Очищене на токах насіння зберігають з вологістю не більше 10 %.
Контрольні питання: