Політика «Перебудови-прискорення-гласності» та її наслідки для УРСР
План�
Перебудова - соціально-економічний і політичний курс радянського керівництва в 1985-1991 рр., спрямований на реформування всіх сфер суспільного життя при збереженні соціалізму.
Етапи “перебудови”
І етап - 1985–1986 рр. – політика «прискорення».
ІІ етап - 1987–1990 рр. – власне перебудова СРСР.
ІІІ етап - 1990–1991 рр. – загострення соціально-економічної та політичної кризи. Розпад СРСР.
1982—1984
1984 —1985
Генеральні секретарі ЦК КПРС
Юрій Андропов | 12 листопада 1982 — 9 лютого 1984 |
Костянтин Черненко | 13 лютого 1984 — 10 березня 1985 |
Михайло Горбачов | 11 березня 1985 — 24 серпня 1991 |
1985 —1991
Метою перебудови був перехід до демократичного соціалізму та ринкової економіки, що зумовлювалось низкою факторів.
‣ ЕКОНОМІКА – перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних;
‣ ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА – демократизація суспільного життя та забезпечення народовладдя;
‣ ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА – припинення "холодної війни" та побудова загальноєвропейського дому;
‣ СОЦІАЛЬНА СФЕРА – поліпшення матеріального та культурного добробуту населення;
‣ ІДЕОЛОГІЯ – ліквідація цензури, гласність, вільне виявлення думки громадян.
Робота з документами�
Леонід Кравчук, перший президент України
«Нам хотілося, щоб все це змінилося: цей консерватизм, щорічні похорони генсека, щорічні виклики вночі писати від ЦК траурні документи… Все це настільки вже обридло, настільки було неавторитетним, що коли було проголошено перебудову й визначено основні її шляхи - насамперед науково-технічний прогрес (це те, на чому найдовше у своїй доповіді зосередився Горбачов: що нам потрібні нові технології, що ми не можемо відставати від Заходу) - це було сприйнято більшою частиною пленуму на «ура». …Основне значення перебудови полягало в тому, що вона відкрила очі партійним керівникам, інтелігенції, політичній еліті на те, що ми відстали від західних країн на 50–100 років».
Валентина Кирилова, директор видавництва Соломії Павличко «Основи»�
«Я добре пам’ятаю той час. Це була моя остання студентська весна на історичному факультеті. Ми не чекали жодних роз’яснень від викладачів кафедри історії КПРС. Ми все давно розуміли, жадали змін, хотіли правди та свободи. Або хоча б їхньої ілюзії. Курс на перебудову? Дайош перебудову! Ми потребували зміни напрямку руху, ми втомилися рухатися в нікуди. Це була надія».
Віктор Мусіяка
«Те, що прагнення радикальних змін, згодом названих «перебудовою», декларували перші особи країни, було для нас, звичайних членів партії, яким і я, зокрема, був, знаковою подією. Назвав би це яскравим спалахом, своєрідним осяянням, на жаль, нетривалим… Адже в нас справді зародилася надія, зокрема на те, що не лише країна, а й партія, її авангард, стане нарешті на новий, прогресивний шлях розвитку».
Сергій Шевчук�
«Пригадую, як ми захоплювалися «раннім» Горбачовим, як збиралися біля екранів телевізорів, коли він виступав із промовами, кожна з яких розвінчувала великий міф. Слова були красивими, але за ними не виявилося діла».
Поглиблення «перебудови»
25 лютого - 6 березня 1986 - XXVII з'їзд ЦК КПРС, проголошено курс на «гласність».
Гласність – політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва і активна форма участі громадської думки в демократичному вирішенні найважливіших проблем країни.
осінь 1986 р. - з місць відбування покарань стали випускати дисидентів. (повернулося близько 300 політв’язнів); з Кримінального кодексу УРСР були вилучені статті, за якими опозиціонерів засуджували за інакодумство.
осінь 1986 р. - московські суспільно-політичні журнали (на відміну від українських) стали друкувати заборонені художні твори, документи про сталінські репресії, публіцистичні статті про війну в Афганістані, економічні проблеми, привілеї номенклатури.
ІІ пол. 1988 р. - в УРСР працює спеціальна комісія з реабілітації засуджених у роки сталінських репресій (1989 р. реабілітували 59 тис. громадян).
Зміст реформи «гласності» в Україні:�